«Це жахливо несправедливо, тому що путін не має жодних законних прав на жоден клаптик України. Але це наша реальність. Зараз усе залежить від пошуку достатньо потужних важелів, щоб змусити росіян піти на умови, яких вони будуть дотримуватися. Це непросте завдання», — пише британський колумніст Макс Гастінгс у Вloomberg.
Після серпневого саміту в Анкориджі посланець Дональда Трампа Стів Віткофф назвав зустріч з путіним проривом. Він сказав, що росія погодилася прийняти закон, який постановляє, що вона не забиратиме більше землі в України після угоди «або не нападатиме на будь-яку іншу європейську країну». Віткофф оголосив це «епічним прогресом». Усі інші розцінили його зауваження як доказ його непридатності до цієї ролі.
Президент США та його соратники, схоже, мало розуміють принципи дипломатії, а ще менше — автократів. Вони є корпоративними дилерами, які відмовляються дозволяти досвідченим та поінформованим американським чиновникам очолювати їхню торгівлю з іноземними державами.
путін може погодитися на угоду з Україною, щоб забезпечити послаблення санкцій, але він продовжує вимагати умов, які жоден відповідальний президент США не погодиться. Російський лідер впевнений, що перемагає, і тому йому не потрібно йти на значні поступки. Сам Трамп виключив членство України в НАТО, але путін також розглядає її вступ до Європейського Союзу як червону лінію, як і будь-яку збройну присутність західних сил безпеки в Україні.
Найгірший аспект ситуації після Анкориджа полягає в тому, що Трамп, здається, готовий продовжувати тиск на президента України Володимира Зеленського, відмовляючись тиснути на путіна. Поставки американської зброї до України різко сповільнилися. Америка перестала оплачувати рахунки, перекладаючи цю відповідальність на європейців.
Бачачи все це, путін вважає волю Америки слабкою, а військові засоби Європи мізерними. Трамп хоче лише такого результату, який на деякий час зупинить стрілянину та дозволить йому — людині, яка надає Ізраїлю сили нещадним ударом по Ірану — здійснити свою фантазію про Нобелівську премію миру, про яку він, очевидно, неодноразово згадував у розмовах з лідерами союзників у Вашингтоні.
Після десятиліть, протягом яких головною проблемою для членів НАТО часів холодної війни було управління небезпечним радянським союзом, сьогоднішній виклик полягає в управлінні нестабільними США. Європейці змушені лестити Трампу, щоб той пом'якшив свої напади, і дати змогу Україні підтримувати свій опір.
США повинні були — як мінімум — внести до чорного списку російські нафтові гіганти «Роснефть» і «Лукойл», але це досі не зроблено. Вашингтон також повинен відновити поставки Україні ракет далекого радіуса дії, які були призупинені. Крім того, Україні слід надати 300 мільярдів доларів активів російського центрального банку, які зараз заморожені на Заході.
Натомість, йдеться у статті, найімовірнішим результатом цієї війни буде те, що Трамп втратить інтерес і просто відійде. А росіяни забезпечать те, що путін може назвати перемогою.
Американський експерт ще у 2022 році припустив, що навіть якщо росія не зможе завоювати всю Україну, вона руйнуваннями може привести її у стан непривабливого місця для життя та поганої перспективи для інвесторів. Якщо або коли Україна врешті-решт стане недієздатною державою, путін зможе розгрібати уламки.
Фундаментальна проблема полягає в тому, що росія знаходиться по сусідству з Україною, а європейські країни далеко.
«Хоча Трамп вперто не бажає цього визнавати, росіяни — наші вороги, які бажають зла всім нам, включаючи Сполучені Штати. Вони залишаться такими, як би президент США не тішив масового вбивцю, який окупував кремль», — зазначає Макс Гастінгс.
Тим часом, як повідомляли «ФАКТИ», Україна ризикує опинитися в новому епіцентрі конфлікту через те, що у Китаї стартував демонтаж світового порядку.
