2 липня на сесії Одеської міськради планувалося розглянути питання про забудову ділянки за адресою вул. Краснова, 4Б, де раніше розташовувалося Друге єврейське кладовище. Однак судове рішення призупинило подальше просування проєкту, пише Суспільне.
Компанія «Екател Авто», що володіє майновим комплексом автостоянки на цій ділянці, отримала право на будівництво та експлуатацію об’єкта згідно з рішенням виконкому.
Під час обговорення проєкту до міськради не надходило офіційних зауважень щодо меморіального статусу території.
На замовлення забудовника було проведено археологічні дослідження Інститутом археології НАН України. Під час розкопок фахівці не виявили поховань або об’єктів культурної спадщини, що стало аргументом на користь продовження проєкту.
Проте громадські організації та частина депутатів наполягають на історичній значущості ділянки і вимагають її збереження як меморіального простору.
Одеський окружний адміністративний суд заборонив міськраді розглядати проєкт землеустрою та передачу ділянки в оренду компанії «Екател Авто».
Ініціатором заборони виступила громадська організація, що представляє інтереси військових і цивільних пілотів БПЛА.
Суд дійшов висновку, що відмова від вжиття забезпечувальних заходів за позовом може призвести до того, що ТОВ «ЕКАТЕЛ АВТО» отримає право на проведення будівельних робіт на вул. Краснова, 4-Б – водночас без попереднього встановлення, чи розташоване на цій території Друге єврейське кладовище. Такий розвиток подій, на думку суду, становить «ризик порушення права єврейського народу на збереження історичних пам’яток і може спричинити їхнє пошкодження, руйнування або осквернення».
Депутат Ольга Квасницька побоюється, що ділянка може бути використана не тільки під паркування, а й під житлову забудову. «Те, що там написано »під будівництво паркування” – не означає, що там не буде будівництва житла. Тому що містобудівна документація потім усе відредагує і там будуватимуть житло”, – зазначила депутатка.
Депутатка Жанна Мандриченко, членкиня постійної комісії з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних правовідносин Жанна Мандриченко підтвердила, що Інститут археології Національної академії наук України, не підтвердив, що на ділянці, про яку йдеться, є кладовище. Однак, на її думку, археологи не ставили за мету підтвердити наявність кладовища.
За словами краєзнавця Андрія Крантова, цвинтар існував із 1873 до 1974 року, і на його території могли бути масові поховання, включно з жертвами розстрілів.
Після Другої світової війни ділянка була частково забудована, а 1949 року кладовище офіційно закрили.
У 2000 році на місці поховань відкрили меморіальний комплекс, присвячений історії Голокосту.
