«Те, що відбулося у Вінниці між натовпом цивільних (серед яких були й ухилянти) і ТЦК (що є складовою ЗСУ) — авжеш, ніякий не «конфлікт» (як написали ЗМІ), а перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України (ст. 114−1 КК України), що в особливий період (тобто, як зараз — у воєнний стан) є кримінальним злочином, і має каратися позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, — пише Оксана Байло. — Це вже далеко не перша «сутичка» цивільних з військовими, але щось я не чула, щоб когось справді покарали за статтею 114−1 і зробили такий кейс показовим і публічним.
Зазвичай, всі такі «конфлікти» закінчуються тим, що ті, хто перешкоджають діям ТЦК, розходяться по домах — і далі ухилятися від мобілізації, переховувати військовозобовʼязаних тощо, а в мережах нестримним потоком несеться лайно про «погані ТЦК».
Дискредитація військових на четвертому році великої війни в Україні досягла апогею: натовп цивільних виходить перешкоджати діям ТЦК, за це нікого не притягають за 114−1 статею, а ЗМІ знову пишуть про «конфлікт».
Про це мовчить головний відповідальний за мобілізацію та гарант Конституції — президент і Верховний Головнокомандувач — Володимир Зеленський. Мовчить, бо стурбований своїми рейтингами та настроями електорату більше, ніж станом мобілізації в країні. Бо вже четвертий рік поспіль влада налаштована на «2−3 нєдєлі» і вибори, а не на довгу виснажливу війну.
Замовчують проблему і «придворні» блогери/активісти/журналісти, бо самі не мобілізуються і мають так звану індульгенцію, доки мовчать, як щури.
Нормальної комунікації від влади (напряму, через ЗМІ тощо) щодо мобілізації не було і вже очевидно, що й не буде. Про ротації та терміни служби для військових добровольців, які служать четвертий (а дехто і більше) рік, президент вже сказав: будуть служити до перемоги над путіним, при чому сам президент чомусь ініціює перемовини з путіним, а не довгу війну до перемоги (що передбачає відповідну домобілізацію й комунікацію з народом).
Отже, маємо глухий кут, навіть трикутник. Глуху владу, яка не чує військових, і фактично є бенефіціаром їхньої дискредитації й провалу мобілізації під час війни на знищення.
Глуху обслугу влади, яка, аби уникнути своєї мобілізації, готова замовчувати проблеми, а не викривати їх та власним прикладом показувати, що треба мобілізуватися — йти на заміну тим, хто вже четвертий рік тримає (не безкінечний!) стрій.
І глуху частину суспільства, яка готова штурмувати свої військкомати (а не ворожі позиції) та воювати зі своїми ж військовими, а не з реальним ворогом, якого ті військові дванадцятий/четвертий рік стримують".
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
