У п'ятницю, 29 серпня, до Харкова з'їхалися українські видавництва, письменники, поети, митці, щоб відкрити новий книжковий фестиваль "Літературний ярмарок". Його назва є однойменною з літературним журналом, який виходив у 1928-30 роках тут. У ньому публікувалися твори Майка Йогансена, Миколи Хвильового, Миколи Куліша, Остапа Вишні.
Нині ж засновником фестивалю є письменник, поет, фронтмен гурту "Жадан і Собаки" та військовослужбовець Сергій Жадан.
Фестиваль відбувається вже у культовому ЄрмиловЦентрі, який на початку повномасштабного вторгнення прихистив багатьох харків'ян, а нині, попри всі загрози, проводить значущі виставки. Не менш легендарний харківський видавець Олександр Савчук спеціально для УП.Культура провів екскурсію фестивалем, щоб розповісти, чим ця подія важлива в ці тривожні часи.
Харків, полудень, колона з кількадесят машин з прапорами різних військових частин проїжджає середмістям – відкриття "Літературного ярмарку" припало на День вшанування пам'яті загиблих захисників та захисниць.
На вході до ЄрмиловЦентру життєствердна черга книгоманів. Атмосфера в ній подібна до черги на київський Книжковий Арсенал – всі у передчутті зустрічі.
"Все, що зараз тут почнеться, це не про слабкість тих, хто забуває про війну, хто від війни абстрагується. А про силу тих, хто лишається на своїх місцях, у своїх містах, хто робить свою роботу і намагається лишатися собою, не втратити себе, а відповідно не втратити всіх нас. Тому ми вирішили робити наш ярмарок. Ми переконані, що це справді важлива подія і для Харкова, і загалом для країни, тому що в Харкові давно не було таких великих, серйозних, потужних культурних акцій", – говорить Сергій Жадан по хвилині мовчання, з якої розпочався Фестиваль.
Письменник порівнює його з альманахом "Літературний ярмарок", який виходив у Харкові сто років тому: "Це був, мабуть, останні спалах тієї хвилі романтиків, які вводили тут в місті нову українську культуру".
За словами Сергія, у 1920-1930 роки у Харкові кипіло українське культурне життя: тут видавали книжки, робили вистави та знімали фільми. І все це робилось в умовах тотальної зневаги до української культури. У словах Жадана чується натяк на те, що і зараз ця зневага до української культури нікуди з міста не поділась.
"За ними була сила. Важливо її піймати, переоформити і дати нове звучання", – додає Жадан і переходить до зачитування Маніфесту "Літературного ярмарку".
"Наскільки я зрозумів, то цей маніфест перегукується з тим, який був написаний в альманасі "Літературний ярмарок". Він ніби продовжує літературну історію 20-х років, де було дуже багато життя в Харкові", – говорить мені Олександр Савчук, якого я зустріла у цей час біля стенда його видавництва на другому поверсі арт-центру.
Савчук – справжня зірка харківської мистецької сцени. Щоб потрапити до нього на "аудієнцію", мені довелося проштовхуватися через юрбу фанатів видавця. Він саме оголошував конкурс: показував гостям велику групову карикатуру на авторів і засновників альманаху "Літературний ярмарок". Він знайшов її у книзі 1930-го року українського художника-графіка Георгія Дубінського.
"Сьогодні хто відгадає хоча б трьох персонажів – тому подаруємо набір листівок", – оголошує Олександр. Люди охоче вигукують відомі імена.
Поруч з шаржем висить калоша синього кольору.
"Це справжня калоша Хвильового. Ми її знайшли. Вона 43 року", – жартує видавець. Він каже, що у редакції альманаху дійсно висіла калоша Хвильового, була як оберіг.
А ще на стенді Савчука є план Харкова 1930-го року. Видавець говорить, що намагався на своєму стенді відтворити хоча б частково дух старого "Літературного ярмарку", у якому вийшло всього 12 номерів.
Видавництво Олександра Савчука – харківський феномен. Він відшуковує і видає справжні раритети, публікує історичні дослідження і художні альбоми. На його стенді вже рідкісні видання: двотомник про художника Василя Кричевського, подарункове видання "З української старовини" з текстами Дмитра Яворницького і Миколи Самокиша, зібрання творів театрального режисера Леся Курбаса, альбом художниці-шестидесятниці Любові Панченко, що померла внаслідок окупації її рідної Бучі, публікації з етнографії, мемуари.
Я відриваю Олександра від його стенда після роздачі наборів листівок переможцю імпровізованого конкурсу. Поки він один, проте взяти участь у конкурсі можна упродовж усіх днів Ярмарку. Ми вирушаємо на прогулянку простором Фестивалю.
По колу другого поверху розташувалися стенди українських видавництв.
"Видавництв не дуже багато. Але тут є і київські, і львівські видавництва. Цікаво подивитися, чи прийде харківський читач", – говорить Олександр. "Як учасник цього дійства, я мрію, щоб згодом тут був великий книжковий ярмарок. Щоб Харків був не лише містом, де друкуються книжки, а й де проходять глобальні ярмарки".
На перший харківський книжковий фестиваль приїхало 16 видавництв: "Наш Формат", "Vivat", "А-ба-ба-га-ла-ма-га", "Асса", "Видавництво Старого Лева", "Фоліо", "Meridian Czernowitz", "Фабула", "КСД", "Жорж" та харківська друкарня "Unisoft" та інші.
"На що варто звернути увагу – тут досі триває експозиція Бориса Михайлова. Так наші видавці та читачі можуть ще познайомитися з його роботами. Більше дізнатися про Харківську школу фотографії", – веде мене далі Савчук.
Олександр Савчук часто їздить на різні книжкові фестивалі як в Україні, так і поза її межами, однак сьогодні вперше книжковий ярмарок проходить у його рідному місті.
"Це дає багато сил і радості. Нарешті не треба нікуди їхати та везти з собою книжки. Можна подивитися на харківську публіку. Оскільки у нашого видавництва переважно київський та львівський читач. А зараз з’явилася можливість забрати харківського читача – дізнатися чим він цікавиться, які книжки читає".
Хоча фестиваль лише розпочався, Олександр уже ділиться першими рефлексіями про харківського читача:
"Харківська публіка ділиться для мене на два типи: ті, які нас знають, і ні. Ті, хто з нами знайомі кажуть, що можуть і до нас в книгарню-кав’ярню зайти і купити там книжки. А ті, хто не знають – мені з ними цікавіше поспілкуватися. Оскільки це значить, що нонфікшн їх менше цікавив. Але у нас є можливість більше розповісти про наші книжки, які про історію, мистецтво, культуру України".
Знизу розташована сцена для виступів та автограф-сесій. Поруч – величезне панно розміром 25 метрів, яке зробила художня студія для дітей Aza Niza Maza.
"Там можна побачити персонажів видавничого ринку. У тому числі і видавця Савчука", – посміхається Олександр і ми спускаємося вниз.
"Звісно першим тут зображено Сергія Жадана, як організатора цієї виставки. Ми можемо годинами розглядати різні деталі. Діти настільки бачать всі нюанси, вигадують свої сюжети. Усе тут відображено в оцих панно.
Тут переплелися відомі автори минулого, такі як Юрій Шевельов, Микола Хвильовий з сучасними письменниками Андрієм Кокотюхою та Олександром Ірванцем", – веде мене розглядати панно Савчук.
До кожного персонажа на панно написаний короткий вірш. Ми підходимо до карикатури на самого Олександра Савчука. Діти зобразили його сидячи на нахиленій гілці, на який висить яблуко з підписом "П’ятий Харків". Біля Савчука написаний такий вірш:
Він справді видавець Савчук!".
"Я не знаю, хто це вигадав, але це історія, яку знає мало людей. Це дерево – яблуня у садочку Літературного музею. Колись мені справді довелося на неї лізти. Смішна історія була. А також тут розкидані наші книжки та концепція "П’ятого Харкова" у яблуці. Це показує, що нам це дуже важливо. За нами стоять інституції, які підсилюють нас, а ми їх", – розказує Олександр.
"П’ятий Харків" – це назва літературного фестивалю, який упродовж кількох років у Харкові проводив Літературний музей разом з Сергієм Жаданом. Нині фестиваль поставили на паузу.
"Цей фестиваль був заточений більше на розмови та дискусії. І цей концепт уже проговорений, і очевидно, десь частково вже пропрацьований. "Літературний ярмарок" – це більш відкрита історія, яка претендує на продовження. Вона теж згадує Харків столітньої давнини", – додає Савчук.
Трохи далі на полотні зображені Майк Йогансен та юна харків’янка Ніка Кожушко, яка загинула рік тому 30 серпня від російської ракети. Сьогодні їй у Харкові відкрили меморіальну дошку на будівлі школи, де вона вчилася. Завтра ввечері буде подія присвячена їй на Ярмарку.
"Ну ось ви бачите, окремим персонажам тут цілі сюжети присвячені. Це дуже глибоко і щемко. Я ще не бачив жодної людини, якій би це не сподобалося. Така масштабність дуже і дуже імпонує простору. Взагалі це панно претендує на те, що наступні "Літературні ярмарки" будуть більші", – розмірковує Савчук.
Відсилки на Альманах на Фестивалі повсюди. По центру приміщення для автограф-сесій розташувався великий стенд із зазначенням усіх учасників ярмарку - так, як зазначали усіх, хто видавав "Літературний ярмарок" сто років тому. Зелена кобила, яка стоїть поруч – теж звідти.
Цей простір створили для прогулянок, огляду книжок і неформального спілкування з письменниками та видавцями. Дискусії та лекції відбуватимуться в сусідньому приміщенні, яке називається "Бункер".
Завтра там першим виступатиме Олександр. Він розповідатиме про видатного українського художника Василя Кричевського, який також брав участь в оформленні травневого випуску журналу за 1929 рік.
"Там була зображена його прекрасна карусель, яка тепер є на наших листівках. Кричевський один з батьків книжкової української графіки 20-го століття. Про нього необхідно розказати", – пояснює Савчук.
Він зазначає, що мав десятки лекцій про митця в інших містах України, однак жодного разу не розповідав про нього в Харкові.
Те, що Харків і під час повномасштабної війни залишається столицею українського книгодруку, всі гостро усвідомили у травні 2024 року, коли російська ракета знищила одну з найбільших типографій "Фактор Друк". Тоді згоріло понад 50 тисяч книжок. Цьогоріч друкарня вже відновила свої потужності. Олександр Савчук каже, що через цей трагічний привід увага до українознавчої літератури лише збільшилася.
"Це мотивує працювати далі. Ви знаєте, що і книгарня-кав’ярня відкрилася в цьому році. Бо збільшився цей запит. Скажімо, до 2022 року ми і не мріяли про те, що ми можемо щось відкрити. Я думаю і видавництво, і книгарні, і друкарні, зараз на якийсь відсоток збільшили свої потужності. І важливо, що молодь продовжує читати", – каже Савчук.
Упродовж трьох днів на фестивалі виступатиме чимало письменників та письменниць, поетів та поетес. Тут буде безліч подій. Олександр каже, що дуже хоче послухати польського репортера та документаліста Войцеха Тохмана. Розмову веде Сергій Жадан.
Войцех приїжджає у Харків не вперше. Він волонтерить тут у службі порятунку тварин. На цей захід він приїхав з Добропілля, де їздив з командою рятувати котів та собак, говорить репортер у коментарі УП.Культура. Він повернувся до Харкова лише о 3-й годині ночі, почувається дуже втомленим.
"Я дуже радий, що такі заходи можна організовувати в місті під час війни. Дякую Жадану та людям навколо нього. А також Польському інституту в Києві. Харків – дуже гарне місто. Я люблю Харків, і в мене тут є друзі", – ділиться враженнями Войцех, до якого вже вистроїлася черга по автограф.
Ближче до вечора фестиваль збирає все більше і більше людей. Під звуки тривоги місто продовжує жити. "Літературний ярмарок" триватиме до 31 серпня.
