Вода раз на два-три дні, черги на водовози та дощові запаси. Таким є літо-2025 на окупованій частині Донбасу. Тим часом російська піхота бігає трубами каналу, який колись був головною водною артерією регіону.
Місцеві мешканці намагалися "розчулити" Володимира Путіна, щоб той "повернув" їм воду. Вони записали відеозвернення, в якому до очільника РФ зверталися діти – "майбутнє Донбасу":
"Мій кран мовчить. Ми, діти Донбасу, переживаємо все – ракети, дрони. Але без води ми не виживемо. У нас заведуться воші та черв’яки. Дядя Путін, Ви ж найголовніший у цьому світі. Хтось мріє про собачку чи новий телефон, а ми мріємо про воду. Врятуйте нас".
Однак водна криза почалася не цьогоріч. До початку повномасштабної війни Україна постачала воду на окуповані території, та через обстріли це стало неможливим.
Ще у березні 2022 року російське медіа із посиланням на так званого мера Донецька повідомляло, що запасів води у міста залишалося не більш як на два тижні через знеструмлення насосної станції.
З того часу проблеми накопичувалися, а водосховища міліли. У 2023 році окупанти побудували одну гілки водогону Дон-Донецьк, яка мала розв’язати проблеми з водою. Однак не вийшло.
Тим часом інтернет рясніє скаргами від місцевих на недотримання графіків подачі води, коричневу рідину у кранах та навіть на складність сходити до туалету.
Водночас у Донецькій обласній державній адміністрації на запит "УП. Життя" відповіли, що не володіють інформацією про проблеми з водою в окупації "у зв’язку з обмеженим доступом до цієї частини регіону".
Чому на окупованій частині Донбасу виникла водна криза, чи можна її подолати та як справи на підконтрольній Україні території – розбиралася "УП. Життя". У цьому нам допомогли:
В окупації кожен викручується із ситуації з водою, як може. У Донецьку місцеві збирають дощову воду, зокрема й за допомогою парасольок. А у Київському районі міста невідомий самостійно прорубав свердловину та встановив кран для набору води.
Наталія Каплун у благодійному фонді "Схід SOS" відповідає за напрям документування воєнних злочинів та порушень прав людини. Її колеги неодноразово спілкувалися з людьми щодо гуманітарної ситуації в окупації.
"Свідки, які виїхали з окупованої частини Донеччини, розповідали, що до 2014 року у Донецьку вода була постійно – і холодна, і гаряча. Гарячу відключали тільки на 2 тижні для профілактики системи. Проблеми почалися після 2014-го, коли розбили Карлівське водосховище. Наразі воду Донецьку дають 2 рази на тиждень погодинно. Вона іржава, а тому її неможливо використовувати – ні пити, ні митися, ні прати", – переповідає Каплун.
У фонді спілкувалися з чоловіком, який був ув’язнений у Макіївській колонії №32. Він розповідав, що з водою там було дуже погано – їм давали 1,5 літра на добу на 6 людей. Тому постійно доводилося просити матір передавати воду.
Наталія Каплун сама родом з Луганщини. За її словами, проблема з водопостачання у промислові міста, особливо на півдні області, існувала ще до 2014 року. Водогони були старі, труби потребували заміни. Та з роками ця ситуація тільки погіршилася.
Документатори говорили з жінкою, яка до 2022 року жила на підконтрольній Україні частині Луганщини. Коли її місто зруйнували та захопили, вона переїхала на південь області, окупований ще у 2014-му. Далі – пряма мови жінки.
"Вода є через день. Така радість. І то її дають не цілодобово, а у другій половині дня або під вечір. Треба встигнути попрати, покупатися, набрати запаси, щоб потім ними користатися.
Там [на підконтрольній Україні території до 2022 року – ред.] у нас була чиста, смачна вода. А тут, щоб попити, треба йти до магазину купляти з апарату або бочки, привезену. Коштує 3 рублі, є за 3,50. А колись взагалі була по 5 рублів за літр. Це щоб попити та їсти приготувати.
Я пила куплену воду, а потім подумала, що це дорогувато. Почала готувати на воді з-під крана – з нирок пішов пісок. Хоча сусіди кажуть, що п’ють з-під крана. Але як її пити, якщо на тазику, в якому вона стоїть, з’являється сірий і чорний наліт?" – цитує жінку Каплун.
За словами директора Інституту водних проблем і меліорації НААН України Михайла Яцюка, з 2014 року РФ цілеспрямовано руйнувала інфраструктуру, щоб звинуватити Україну у створенні водного геноциду місцевого населення.
До початку повномасштабного вторгнення Україна здійснювала водопостачання на окуповану частину Донбасу, та через постійні обстріли це стало неможливим.
Ще 19 лютого 2022 року росіяни обстріляли насосну станцію Першого підйому Південнодонбаського водогону в районі селища Василівка. Тоді без технічного водопостачання залишилися Красногорівка, Мар’їнка, Курахове та Маріуполь. Без питного – низка сіл і міст, серед яких Селидове, Покровськ, Курахове, Мирноград, Добропілля та Маріуполь.
З початком повномасштабної війни відсутність водопостачання через обстріли мережі стали буденністю.
У січні 2025-го росіяни підірвали труби каналу Сіверський Донець-Донбас поблизу Часового Яру, щоб прискорити наступ на місто.
Тоді ж ексрадник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко повідомляв, що запаси води у резервуарах на окупованій частині Донеччині скоротилися вдвічі.
У самому Маріуполі, за інформацією місцевого видання 0629, воду за графіком почали подавати ще у червні. "Щасливі години" були з 6:00 до 9:00 та з 18:00 до 21:00.
У середині липня 5-та окрема штурмова Київська бригада, яка дислокується на Краматорському напрямку, опублікувала відео зі знищенням піхоти окупантів, що рухаються трубами каналу Сіверський Донець-Донбас, який раніше забезпечував водою весь регіон.
Допис, поширений 5 окрема штурмова Київська бригада (@5th.brigade)
18 липня голова окупаційного уряду так званої "ДНР" Андрій Чортков заявив, що водосховища так званої республіки "практично обміліли". Донецьк і Макіївку перевели на подачу води раз на три дні, Харцизьк, Іловайськ та Зугрес – раз на два дні.
Тоді ж ексдепутат Верховної Ради Олег Царьов, засуджений в Україні за державну зраду, поскаржився на нестачу води у Донецьку.
"Змивати унітаз ніяк. Звичайна справа – донеччани в нього кладуть кульок. І потім, хто нормальний – у сміття. Хто ні – викидає під вікнами. З такими борються сусіди", – написав він у своєму Telegram-каналі.
26 липня, як розповідав Андрющенко, у Маріуполі почалися перші "водні бунти". Люди намагалися зупинити працівників водоканалу, які вимикали водопостачання, – дійшло навіть до бійки.
Вода у крані була коричневого кольору та не придатною до використання.
Центр прав людини ZMINA пише, що наприкінці липня окупаційні ЗМІ повідомили про обіцянку російських регіонів відправити на Донеччину понад 60 водовозів.
Невдовзі окупанти встановили нові норми споживання води – по 45 літрів води на одну людину на добу. Для порівняння – ще у червні вона складала 250 літрів на добу. Зміни зачепили Донецьк, Макіївку, Горлівку, Дебальцеве, Торез, Сніжне, Харцизьк, Зугрес, Іловайськ, Маріуполь та муніципальні округи – Ясинуватський, Єнакіївський і Шахтарський.
У той час ціни на каністри, в які люди набирають воду про запас, у Маріуполі зросли до рекордних 50 доларів.
8 серпня "міністр будівництва та ЖКГ" псевдореспубліки Володимир Дубівка повідомив, що так звана "ДНР" отримує не більше ніж 35% води від необхідного обсягу.
Маріуполю, до прикладу, щоденно необхідно 150 тисяч кубічних метрів води. Однак Старокримське водосховище вже майже обміліло й може давати менше ніж 35 тисяч кубометрів. Воно є єдиним джерелом води для міста.
Окупанти завезли 204 цистерни з технічною водою. До розвезення води залучають місцевих підлітків – вони чергують на точках роздачі й носять воду поверхами.
Представник окупаційної влади так званої "ДНР" Чортков заявив, що дефіцит води ставить під загрозу опалювальний сезон.
Ціна води у пляшках в окупації сягнула 80-100 рублів за 5 літрів. Через збитковість торгівлі точки продажу почали масово закриватися. А згодом самопроголошеній владі довелося врегульовувати ціну – принаймні, на словах.
30 липня очільник Донецької ОДА Вадим Філашкін в ефірі "Єдиних новин" повідомив, що вони слідкують за проблемами в окупації.
"Дійсно, з водою вкрай критична ситуація. Наскільки відомо, майже вичерпані всі наявні водосховища.
[...] У великих містах ворог намагається хоч імітувати роботу щодо постачання води. Але в маленьких, як-от Чистякове, Жданівка та Амвросіївка, ситуація майже неконтрольована. Там у людей води взагалі немає", – розповів він.
На окупованій частині Луганщини також спостерігаються перебої з водопостачанням. Наприклад, 6 серпня голова Луганської обласної військової адміністрації Олексій Харченко повідомляв, що у приватному секторі Сіверськодонецька понад тиждень не було води.
Також раніше він зазначав, що в аварійному стані перебуває 80% систем водопостачання і водовідведення – це понад 8 тисяч кілометрів. Окупанти обіцяють відремонтувати їх до 2035 року.
За словами директора Інституту водних проблем і меліорації НААН України Михайла Яцюка, водні ресурси Донбасу досить обмежені. Це регіон, в якому майже немає підземних вод. А наявні не можна використовувати через високу мінералізацію або забрудненість.
Донбас прив'язаний до басейну Сіверського Дінця, який є досить маловодним. Ще за радянських часів річка не могла забезпечувати всі потреби, оскільки регіон мав розвинений господарський комплекс, який потребував багато води, та високу чисельність населення.
"Через це наприкінці 1950-х років побудували канал Сіверський Донець-Донбас. Також створили понад 200 водосховищ, які забезпечували технологічні й питні потреби. Крім того, здійснювали перекидання стоку через канал Дніпро-Донбас, який сполучає річки Дніпро та Сіверський Донець", – розповідає Яцюк.
За його словами, окупанти систематично руйнували водну інфраструктуру. Це стосується як самого каналу Сіверський Донець-Донбас, так і накопичувачів, зокрема водосховищ.
"До 2022 року було багато технічних та екологічних проблем у регіоні, але питання водозабезпечення вирішувалося. Зараз там тривають бойові дії, продовжуються обстріли інфраструктури, багато пошкоджених водосховищ. Тому немає можливості використовувати навіть наявні мінімальні ресурси. В літній період ще й накладається високе споживання та випаровування.
Коли накопичувачі зруйновані, а перекидання стоку неможливе, то й ресурсів для забезпечення населення немає. Йдеться не тільки про питні потреби, а й про мінімальну санітарію", – зазначає Яцюк.
У травні 2025 року видання texty.org.ua проаналізувало супутникові знімки й дійшло висновку, що запаси водосховищ вичерпуються. Зокрема, йдеться про Верхньокальміуське водосховище (забезпечує водою Донецьк), Старокримське (Маріуполь), Карлівське (Курахове, Селидове, Покровськ, Мирноград, Новогродівка), Ханжонківське (Донецьк) та Волинцівське (Єнакієве).
Також у липні російська служба BBC проаналізувала супутникові знімки п'яти великих і п'яти менших водосховищ на Донеччині. Вони дійшли висновку, що за останні 3,5 року дев'ять з них помітно обміліли.
"За допомогою каналів Сіверський Донець-Донбас і Дніпро-Донбас вирішувалися всі проблеми з водопостачанням регіону, зокрема і Маріуполя. Окупанти зруйнували налагоджену протягом років систему, а нову не побудували", – наголошує Михайло Яцюк.
У 2022 році там взялися будувати водогін Дон-Донбас, яким мали перекидати воду з річки Дон, що протікає на території Росії. У планах було дві гілки протяжністю майже 200 кілометрів. Та наразі побудували лише одну – у 2023-му. За словами ватажка так званої "ДНР" Дениса Пушиліна, вона постачає 250 тисяч кубометрів води при потребі у 850 тисяч кубометрів без врахування виробництв. Над будівництвом другої гілки окупанти поки думають.
Як розповів правозахисник Павло Лисянський, вода у багатоповерхівках доходить максимум до 4-го поверху. Люди, які живуть вище, навіть за графіками залишаються без водопостачання.
Колір води у кранах – в усіх відтінках коричневого. Експерт зазначає, що причин цьому декілька.
"Вода з Дону не повинна бути такого кольору. Чому вона така темна? Окупанти ще до повномасштабного вторгнення списували, а потім перепродавали реагенти для очищення. Вони їх і зараз не кидають.
Водопровід на Донбасі не ремонтували вже багато років, але дуже активно експлуатували. Все має свої терміни придатності. Проблеми з’явилися ще задовго до 2022 року, але тоді вони були не такими помітними. З початком повномасштабного вторгнення окупанти обстрілами перебили цілі лінії водоводів. Зараз вони намагаються замінювати труби, але вони сумнівної якості та вживані. Якщо випустити весь запас води, який у них є, до кінцевого споживача дійде лише 25%", – стверджує Лисянський.
Також, каже правозахисник, не вистачає фахових кадрів, які здатні зробити якісний ремонт. Зокрема, через мобілізацію чоловіків.
Він розповідає, що окупанти говорять про використання шахтної води. Вочевидь, це не просто популістські заяви – вони дійсно розглядають таку можливість. Такою водою вони хочуть забезпечити й опалювальний сезон.
"За першою освітою я гірничий інженер, 8 років пропрацював у шахтах. Деякі шахтні води такі агресивні, що здатні за тиждень роз’їсти металеві кріплення. Вони містять хімічні речовини, зокрема важкі метали. Також у шахтах є радіоактивні пласти – коли вода підіймається наверх, то омиває і їх. Крім того, для роботи там використовують мастила й паливо, які теж є забруднювальними факторами.
У 1979 році на шахті "Юнком", що неподалік від Єнакієвого, радянська влада провела ядерні випробування. Залишилась забетонована гірнича виробка, де зберігалися ядерні відходи. Раніше Україна звідти постійно відкачувала воду. Окупанти ж цього не робили. За моєю інформацією, виробки вже немає – відходи змішалися з водою, яка до 2026 року може піднятися на поверхню", – стверджує Лисянський.
За його словами, зараз основна увага прикута до окупованої частини Донеччини, однак на Луганщині теж є проблеми. Зокрема, висихає Ісаківське водосховище, яке неподалік від Алчевська.
"Окупанти займаються видобутком корисних копалин, але роблять це не за технологією. Вони видобувають їх екскаваторами – приїхали, розрили рів, дістали й поїхали. А треба робити рекультивацію. Коли вони залишають після себе "дірки", там з’являються тріщини – геологічні порушення. В них потрошку заходить вода, йде під землю і змішується із шахтними водами", – зазначає Лисянський.
За словами координаторки напряму документування Наталії Каплун, попри наявність артезіанських свердловин, Луганщина є зоною ймовірного екологічного лиха. Із шахт не відкачується вода, вони затоплюються та підіймаються ґрунтові води. А потім промислові води змішуються з питною.
Як повідомили "УП. Життя" у Департаменті житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації, ситуація з водопостачанням на підконтрольній Україні території наразі ускладнилася через постійні обстріли.
Загалом протягом повномасштабного вторгнення зафіксували руйнування і пошкодження 57 об’єктів водопостачання, 50 об’єктів водовідведення та 2 гідротехнічних споруд.
Зараз головним джерелом централізованого водопостачання в Донецькій області є магістральний Другий Донецький водопровід (ДДВ), який збудували ще у 1970-х роках. Він забезпечує водою мешканців північної частини регіону – Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівки та прилеглі населені пункти.
"Починаючи з 2022 року, через численні ворожі обстріли постійно виникають аварійні ситуації на ДДВ, після усунення яких відновлення водопостачання до зазначених населених пунктів відбувається не раніше, ніж через 3-5 діб", – зазначили в ОДА.
Цілодобове централізоване водопостачання забезпечується тільки у деяких населених пунктах – Краматорську, Слов’янську та Миколаївці.
В інших подача води здійснюється за графіками. Зокрема, йдеться про міста Дружківка, Костянтинівка, Добропілля, Білозерське, Білицьке, а також селища Новодонецьке, Олександрівка, Олексієво-Дружківка та село Іллінівка.
У 17 населених пунктах Донеччини наразі повністю відсутнє централізоване водопостачання, а саме:
"З урахуванням безпекової ситуації, на території всіх територіальних громад Донеччини, проводяться роботи з буріння свердловин. Станом на 6 серпня на території області пробурили понад 1000 свердловин, які, за можливості, облаштовуються водоочисними установками.
Крім того, здійснюються заходи з підвозу води (де це можливо), встановлюються ємності для її зберігання та використовуються наявні криниці", – розповіли в ОДА.
За словами Михайла Яцюка, стабільне й постійне водозабезпечення підконтрольної території наразі неможливе через обстріли.
"Росіяни цілеспрямовано руйнували канал Сіверський Донець-Донбас. Це ж саме стосується водосховищ та гідротехнічних споруд. Практично вся інфраструктура знищена. Що можна відремонтувати – ремонтуємо. Використовуємо також місцеві можливості (водосховища, нечисленні підземні води, свердловини), перекидаємо стік з Дніпра, встановлюємо станції доочищення. Ситуація складна, але рішення можна знайти", – зазначив він.
Оскільки території окуповані, Україна не має до них доступу. Однак директор Інституту водних проблем і меліорації Михайло Яцюк запевняє, що якби ми повернули контроль над ними, то змогли б подолати проблему з водою.
"Спершу треба було б відновити інфраструктуру (водосховища, канали водопостачання). Треба ретельно обстежити її стан, щоб зрозуміти, яких дій треба вжити – відбудова, реконструкція тощо. Також варто розробити нові схеми покращення водозабезпеченості з огляду на нові місцеві потреби. Оскільки відбувалася трансформація економіки, багато людей переїхали в інші області. Можливо, вже не потрібна та кількість водосховищ, як раніше.
Але головне – це пошук джерела. Якщо його не буде, то навіть за наявності справної інфраструктури ми нічого не зможемо вдіяти. Тому потрібно оцінити можливості перекидання стоку. Раніше це робили через Краснопавлівське водосховище, що на Харківщині. Зараз там тривають ремонтні роботи", – розповідає Михайло Яцюк.
За його словами, оперативно розв’язати проблему росіяни наразі не можуть, оскільки відсутні ресурси для цього. Дон, з якого намагаються перекидати стік, вже зарегульований та не може забезпечити водою ще й Донбас.
"Єдине, що можливо – тимчасові локальні заходи, як-от буріння нових свердловин чи використання невеликих місцевих джерел. Але Донбас в цілому потребує конкретних інфраструктурних рішень", – стверджує науковець.
Використання шахтних вод, каже Яцюк, теж не вихід. Їхнє очищення – це дуже довгий і коштовний процес, який потребує спеціальних методик.
"Очищення шахтних вод – це аналог опріснення морських. Технологічні процеси схожі, мінералізація також. Якщо вони в Криму до цього часу не забезпечили опріснення морських вод, то навряд чи зможуть очистити шахтні. Тим паче останні можуть бути забруднені не тільки хімічними елементами, а й радіонуклідами. Наскільки я знаю, росіяни не мають таких методик і можливостей", – розповідає Яцюк.
Тим часом у так званій "ДНР" звітують про виконані роботи, які нібито мають покращити ситуацію з водопостачанням. Зокрема, про побудову Монахівського водоводу, який має перекидати воду з Монахівського кар’єра до Ханжонківського водосховища, щоб полегшити ситуацію у Донецьку та Макіївці. А також обіцяють звести водоводи з Вуглегірського та Павлопільського водосховищ. Однак це лише тимчасові міри.
Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"
