Чи дискримінують роботодавці "дорослих" кандидатів?
Застереження про демографічну кризу та, як наслідок, різке скорочення професійної та економічно активної частки населення лунають звідусіль. У 2023 році Український інститут майбутнього оцінював кількість економічно активного населення 12 млн з 29 млн, тобто лише близько 40%.
Роботодавці теж б’ють на сполох: через брак кандидатів вони не можуть закрити дедалі більше вакансій. За результатами опитування порталу robota.ua серед понад 600 компаній, 75,1% з них мали труднощі в наймі персоналу.
Один з варіантів вирішення проблеми кадрового голоду – політика ширшої інклюзивної, зокрема залучення фахівців зрілого віку через повну або часткову перекваліфікацію. Такі спеціалісти мають професійний досвід, лояльність і меншу схильність до кардинальних змін, наприклад, до переїзду в іншу країну.
Однак дослідження показують, що українські роботодавці майже не створюють спеціальних умов для залучення і комфортної роботи зрілих та досвідчених фахівців. Можливо – через негативний досвід або сформований стереотип щодо складності їх адаптації до швидкоплинних змін та нових вимог.
12% опитаних у дослідженні GRC на питання "Які проблеми працевлаштування у вас виникли з початку війни" обрали відповідь "Мені понад 50 років і я не можу знайти роботу через дискримінацію за віком". За даними Центру Разумкова від 2024 року, працювали лише 27% українців віком понад 55 років.
У дослідженні порталу robota.ua зазначається, що для подолання кадрової кризи 53,5% компаній впроваджують перекваліфікацію співробітників та перерозподіл обов’язків у колективі, 32,6% – програми для молодих фахівців, 23,9% – автоматизацію процесів, 16% – аутсорсинг і лише 8,8% запускають програми для людей літнього віку. Отже, невикористана можливість очевидна: лише 9% роботодавців активно залучають досвідчених зрілих фахівців на свої вакансії.
Однак виявляється, що низький рівень працевлаштування зрілих українців – не лише провина роботодавців. Вони досвідчені і кваліфіковані, та чи достатньо мотивовані? У приватних розмовах фахівці з рекрутингу стверджують, що готові пропонувати вакансії таким кандидатам, якщо ті будуть готові адаптуватися до вимог, зокрема демонструвати достатній рівень цифрових навичок.
Отже дискримінація, про яку говорять кандидати, насправді може бути неготовністю роботодавців жертвувати своїми очікуваннями та вимогами, а не проявом ейджизму. Виникає враження, що українці зрілого віку не усвідомлюють необхідність додаткового навчання і набуття нових навичок на вимогу часу.
Можливо, причина в стереотипах щодо раннього виходу на пенсію як успішної та реалізованої зрілості? Недавні опитування показали, що 16% українців сподіваються вийти на пенсію до досягнення 60-річного віку. З такими стереотипами нам доведеться прощатися, оскільки економічне відновлення України неможливе без збільшення частки економічно активного населення.
Демографічна ситуація і криза трудових ресурсів не залишають нашій державі іншого вибору, крім розвитку культури активного довголіття.
На щастя для людей, що наближаються до пенсійного віку, продовження професійної кар’єри хоча й несе виклики, повʼязані з необхідністю адаптуватися до нових реалій та викликів, але й пропонує беззаперечні переваги.
Крім очевидних економічних причин, працевлаштування дає можливість залишатися соціально активними, зменшує психологічний тиск самотності, а також, за свідченнями численних досліджень, позитивно впливає на продовження активного та здорового життя. Важливість розумової активності та соціальної взаємодії для підтримки когнітивного здоров'я неможливо переоцінити.
Деякі нейробіологи заявляють про користь відкладення виходу на пенсію для підтримки здоров’я мозку, що є основою довгого та активного життя.
Ріта Леві-Монтальчині, італійська нейробіолог, лауреат Нобелівської премії з медицини за відкриття нервового ростового фактору, популяризовала активне довголіття власним прикладом. Вона стверджувала, що робота та інтелектуальна активність дозволяють їй не лише продовжувати наукову діяльність, а й підтримувати власне здоров'я та життєвий оптимізм.
В одному з пізніх інтерв’ю науковиця говорила: "Щодня я встаю і займаюся науковою роботою, у мене безліч проєктів. Я не можу жити без моєї роботи". Леві-Монтальчині продовжувала активно займатися науковою діяльністю та дослідженнями в царині нейробіології до 2012 року, коли померла у віці 103 роки.
Українці поки що не дуже прагнуть працювати "до останнього подиху". Менше одного відсотка опитаних сказали, що готові активно працювати до 100 років. Як на мене – дарма. Бути потрібним, мати сенс прокидатися щоранку, мати фізичні та ментальні сили, щоб продовжувати працювати в поважному віці, – справжня вдача.
