Коли почалася війна, пані Люба й гадки не мала, що втратить усе: дім, спокій і найдорожчих людей. Із тяжкохворим чоловіком, вона мешкала у місті Лиман Донецької області. Жили тихо, скромно, з турботою одне про одного.
Війна змінила їхнє життя назавжди. Лиман із перших днів піддавався нещадним обстрілам. Коли вибух пошкодив їхню квартиру, лишатися в місті стало небезпечно. На той час у ньому вже не було ні волонтерів, ні сусідів – усі, хто міг, виїхали.
Минали дні. Пані Люба сподівалася лише на диво. Диво прийшло від людей: на її дзвінок приїхав наряд поліції та вивіз подружжя до євангельської громади в іншому місті. За три дні їм знайшли тимчасову хатину в селі Пробіжна на Тернопільщині.
Та прийшла нова біда: через два місяці після евакуації чоловік Люби помер. Жінка залишилася без рідного плеча поруч та ще й в помешканні без опалення. Волонтери допомогли знову: забрали її до прихистку для людей старшого віку Карітасу Чортків.
Невдовзі до пані Люби приїхав син. Та серце матері рано зраділо: попри те, що син практично не бачить, його мобілізували.
"Як можна відправити на передову людину, яка ледве бачить світ?" – пані Люба була у відчаї. Але тепер щодня чекає вістей з передової.
У прихистку Карітас Чортків пані Люба мешкає вже два роки. Серед таких самих жінок, які втратили рідних і домівки, знайшла нову родину. Вони підтримують одна одну й плетуть разом теплі шкарпетки для військових. Кожна петля і нитка відгукується болем втрат і любов’ю одночасно.
"Тут я вдома, – каже пані Люба. – Мені вже не треба нічого, крім тиші й миру".
74-річна пані Люба з Лиману, 82-річний пан Петро із Курахового, 78-річний пан Василь з Нікополя, 85-річна пані Ніна із Запоріжжя та інші старші люди, якими опікується мережа Карітас – мешканці шести прихистків, будинків тимчасового проживання в Івано-Франківську, Коломиї, Бориславі, Тернополі, Чорткові та Одесі.
Переважно ці люди – вимушені переселенці віком 60+ – одна з найуразливіших категорій населення під час війни. Більшість з них – самотні, з інвалідністю або хронічними захворюваннями.
Ідея створення прихистків для людей старшого віку виникла у жовтні 2022 року, як відповідь на нову хвилю викликів повномасштабного вторгнення. Саме тоді багато старших людей були змушені залишати свої домівки на сході країни в пошуках безпеки. Ми відчули, наскільки великою є потреба у гідному, затишному та доступному тимчасовому житлі для них. На цей запит швидко та щиро відгукнулися наші партнери з Карітасу Австрії – саме завдяки їхній фінансовій підтримці вдалося втілити ініціативу в життя.
Приміщення для прихистків буквально виростали з руїн. Старі будівлі починали дихати заново – їх реконструювали, перебудовували, адаптували до потреб людей, яким вони мали стати дочасним, а для когось – і постійним домом. Карітас прагнув зробити ці місця максимально зручними, щоби старенькі могли почуватися впевнено, без зайвих фізичних бар’єрів чи обмежень.
Наприклад, прихисток фонду Карітас Івано-Франківськ у Войнилові облаштували на другому поверсі колишньої обласної лікарні й встановили підйомник – усе для того, щоб мешканці могли пересуватися без сторонньої допомоги. І так у кожній із шести локацій зробили простір максимально зручним.
Кожен прихисток також є енергетично незалежним. Завдяки встановленим сонячним панелям, акумуляторам і резервним системам живлення, заклади можуть стабільно працювати навіть за умов відключень. Це не лише про електроенергію, а й про тепло взимку.
Увесь цей процес – від ідеї до відкриття – став спільною справою місцевих команд Карітасу, соціальних працівників і кейс-менеджерів, які супроводжують кожного мешканця. І вже на старті 2023 року прихистки були повністю готові приймати людей.
Шукати мешканців Карітас почав ще під час будівництва – тож, коли двері відчинилися – усі місця були зайняті. І відтоді не було жодного періоду, коли заповненість опускалася б нижче 75%.
За останній рік у прихистках знайшли тимчасовий дім, підтримку й турботу вже понад 1500 людей. Наразі усі заклади заповнені на 100%.
Утім, реалії такі, що міжнародна підтримка закінчується, а війна – ні. Тож проєкт протребує продовження фінансування, що означає для наших підопічних безпечне житло, медичну допомогу, харчування, засоби гігієни, психосоціальні послуги та догляд.
Сьогодні у шести прихистках Карітасу України мешкає 154 самотніх переселенців старшого віку. Аби забезпечити їм гідні умови проживання, ми розпочали грошовий збір під назвою "Стань дбайливимонуком для бабусі Люби з Лимана".
Мета кампанії – зібрати 2 мільйони гривень до 31 травня 2025 року.
• долучитись до збору на сайті;
• поділитись закликом про збір у соціальних мережах;
• запропонувати підтримку від свого бізнесу, парафії чи спільноти.
Для запитів щодо підтримки від бізнесу, спільнот або для переказів з-за кордону – звертайтесь на e-mail: [email protected]
Ваша пожертва – це шанс на нову оселю, тепло і віру в майбутнє для тих, хто втратив майже все.
Костянтин Самокіша, керівник проєкту «Прихисток для людей похилого віку в Україні» Карітасу України, спеціально для УП.Життя.
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
