Сонячна система / © pixabay.com
Через приблизно 5 мільярдів років у ядрі Сонця вичерпається водень, і воно почне синтезувати гелій. Унаслідок цього наша зоря розшириться й перетвориться на червоного гіганта. Такий процес майже гарантовано знищить Меркурій, Венеру, а, можливо, і Землю. Проте нова наукова робота додає ще одну загрозу, про яку раніше говорили рідше: вплив інших зірок на стабільність Сонячної системи.
Про це повідомило видання Iflscience.
Згідно з обчисленнями, за наступні 5 мільярдів років Сонячна система пройде поблизу інших зірок приблизно 19 разів на кожен мільйон років, з наближенням до 1 парсека (приблизно 3,26 світлових років). Це трохи ближче, ніж сьогоднішня найближча зоря — Проксима Центавра. І хоча здається, що це велика відстань, навіть таке наближення може викликати серйозні збурення в орбітах планет.
У новій симуляції вчені врахували гравітаційні ефекти таких проходжень. Результати показали, що в 2% змодельованих сценаріїв одна або кілька планет залишають Сонячну систему — або викидаються в міжзоряний простір, або стикаються з іншими планетами.
Меркурій виявився найбільш вразливим: через близькість до Сонця й малу масу він у 50–80% варіантів стає нестабільним. Плутон має 5% ймовірність бути збуреним через зміни орбіти Нептуна. Земля, хоч і розташована далі від Сонця, має 0,2% шансів бути викинутою або зіштовхнутися з іншим світом, а Марс — 0,3%. Важливо, що більшість нестабільних сценаріїв реалізуються вже в перші мільярди років симуляції, задовго до того, як Сонце стане червоним гігантом.
Це свідчить про те, що навіть без втручання внутрішніх процесів у Сонці, вплив інших зірок може бути ключовим фактором у майбутньому руйнуванні планетної системи.
Наразі жодна зоря не наближається до нас на критичну відстань у найближчому майбутньому. Але результати моделювання змушують науковців активніше вивчати міжзоряні траєкторії й потенційні загрози, що можуть на нас чекати через мільярди років.
Нагадаємо, науковці пояснили, що у нас спільного з ДНК бананів.
