Плейоф Національної хокейної ліги підійшов до своєї кульмінації – фіналу Кубку Стенлі. Нас очікує повторення серії минулого року, де зійдуться Едмонтон Ойлерз і Флорида Пантерз. Канада проти США, що може бути краще?
І хоча така вивіска не багатьом до вподоби, до цього фіналу команди підходять на інших стартових позиціях, аніж торік.
"Чемпіон" розповідає про основні протистояння і сильні та слабкі сторони суперників у фінальній серії.
Напевно, з усіх команд цьогорічного плейофу незаангажованому вболівальнику найбільш приємно було дивитись на гру Едмонтона. І не тільки через солодку парочку Коннор Мак-Девід – Леон Драйзайтль.
Найефективнішою зброєю Едмонтона є швидкі контратаки. А якщо враховувати, що найбільші проблеми у цьому плейоф у Флориди були якраз з контратаками Торонто, то цей аспект може спрацювати в плюс канадцям.
Причому попри розповсюджене твердження, що "біжить тільки Мак-Девід" насправді "нафтовики" мають трохи більше ніж одного спритного хлопця. Той же Каспарі Капанен чи Віктор Арвідссон або Маттіас Янмарк можуть так втекти, що у захисників Пантерз голова піде обертом.
Але не контратаками єдиними. У середньому Едмонтон заходить у зону суперника 77 разів за матч, що є кращим показником у НХЛ. В цілому Ойлерз дорожать шайбою і часто виходять з нею із зони, щоб перегрупуватись чи помінятись. Частіше й успішніше Едмонтона ніхто в НХЛ не виходить із зони з контролем шайби.
Своєю чергою Флорида бере шикарною глибиною нападу (там і весь склад за глибиною такий, що захитує). І це не тільки кращі топ-6 сезону. 9 нападників в плейоф провели на льоду в середньому 14 хвилин. Ті ж самі 9 нападників набрали 10+ очок по ходу плейоф, 12 нападників відзначились хоча б одним голом.
Якщо згадати ще й найефективнішу третю ланку поточного плейоф Бред Маршан – Еету Луостарінен – Антон Лунделль, яка настріляла на трьох 39 очок, то питання в силі атаки флоридців відпадають.
Загалом Пантерз наразі найрезультативніша команда плейоф, лідер за контролем шайби в зоні суперника, за різницею закинутих-пропущених, за кількістю силових прийомів, другі за кількістю кидків по воротах.
Головний же статистичний плюс у флоридців у різниці очікуваних і закинутих шайб. За цим показником у Пантерз фантастичні +14 за три раунди плейоф.
Більшість в Ойлерз все ще працює досить стабільно. І хоча цього плейоф цифра у 30% реалізації виглядає не так яскраво як минулорічні 37%, однак це радше свідчення роботи над помилками суперників. Цього року опоненти значно менше вилучались. За кидками, очікуваними голами, моментами на п’ятаку у "нафтовиків" краща статистика, ніж у Флориди.
Але ці цифри не абсолют. Попри скромнішу статистику, у цьому ж компоненті Флорида видається більш варіативною. Пантерз можуть трохи перетасувати склад першої п’ятірки більшості, а головне – мають повноцінну другу бригаду реалізації.
Лідер Едмонтона Коннор Мак-Девід після другого матчу з Далласом сказав: "Ми таки можемо грати в обороні". Так, Ойлерз пропускали по 4 від Лас Вегаса і по 6 від Далласа, але це радше від розхлябаності, втрати дисциплінованості й ненайкращої гри в меншості.
Головне, що змінилось у захисті "нафтовиків" – прибрали елементарні індивідуальні помилки, якими вони грішили впродовж минулого плейоф. Стюарт Скіннер виявляється таки може тягнути у воротах (про що буде нижче), Дарнелл Нерс може не помилятись, а Еван Бушар уміє не тільки "поливати" від синьої лінії.
Серію проти Далласа витягнув саме захист. В окремих відрізках "нафтовики" відверто намагались вижити у своїй зоні, щоб дати шанс для швидких контратак і це працювало.
У контратаках саме захисники багато вирішують. Той же Бушар і не найпомітніший Йон Клінберг вміють організувати швидкий перевід у зону суперника, а там уже Мак-Девід і компанія роблять свою справу.
Щоправда, безпосередньо захисна функція поки що не виглядає стабільною, тому це все ще складна тема для канадців. І одна із тих деталей, на які слід зважати особливо уважно.
Натомість чинний чемпіон з Флориди має чудову і постійно стабільну лінію оборони, в якій класно загрався по ходу сезону Сет Джонс, а про досвідченого Бобровського у воротах знову ж таки поговоримо трохи нижче.
За статистикою, саме Пантерз пропускали у плейоф в середньому найменше. Також на першому місці Флорида і за відсотком нейтралізації більшості суперника.
На надійність захисників вказує і кількість штрафних хвилин, яких, наприклад, у серії з Кароліною у Флориди набралось лише 16 за п’ять матчів.
Головним же плюсом у грі флоридців можна вважати здатність підлаштовуватись під суперника. Пантерз нейтралізували технічну Тампу-Бей, силове Торонто і механічну й нудну Кароліну.
Найцікавіше, що в усіх матчах плейоф суперники Флориди наче стикались із дзеркалом, оскільки Пантерз грали дуже подібно до них самих попри геть різний стиль усіх трьох.
Наприклад, минулого року у фіналі проти Едмонтона чудово спрацював форчек (те, що у футболі називають активним пресингом). Не факт, що цього разу спрацює, але те, що "нафтовики" не найстійкіша психологічно команда може стати важливим фактором у довгій серії.
Якщо порівнювати воротарські позиції, то однозначно перевага буде за Флоридою і Сергієм Бобровським.
Взагалі порівнювати дует голкіперів Едмонтона з наддосвідченим Бобровським геть марна справа. Воротар Пантерз у плейоф відстояв безальтернативно 17 матчів і відбив близько 91,4% кидків по воротах.
Йому вдалося в кожному раунді знайти свій сухий матч проти кожного суперника. До фіналу Бобровський підходить зі статистикою 9 врятованих голів вище очікуваних і лідером по зафіксованих кидках.
У номера один Едмонтона справи у плейоф йшли не так радужно. Вже перше протистояння проти Лос-Анджелеса Стюарт Скіннер безбожно завалював і лише вчасна заміна на Калвіна Піккарда привела до тями "нафтовиків", які змогли переломити хід серії.
Піккард свою місію виконав і витягнув серію з "королями", однак отримав травму. Едмонтону довелося повертати Скіннера у ворота. Другий захід у Стюарта вийшов значно краще. Два сухих матчі проти Лас Вегаса і неймовірні сейви у серії з Далласом вирівняли статистику.
До фіналу Скіннер підходить з уже непоганими цифрами у 90% відбитих кидків.
Цікавий факт, якщо Скіннера не вдається пробити в першому періоді, то Едмонтон неодмінно виграє.
Коннор Мак-Девід і Леон Драйзайтль для Едмонтона. Не здивовані? Звісно! Але щоб не здавалося занадто примітивним і очевидним, спробуємо розвинути думку.
Так, Коннор і Леон – два найкращі бомбардири цього плейоф (26 очок у канадця, 25 – у німця). У попередні роки Мак-Девід інколи фактично самостійно вирішував долю цілих серій. Коли підключався Драйзайтль, то Едмонтон було не зупинити. Однак усе це часто закінчувалось, коли суперникам вдавалося їх закрити або в них обох не йшло через втому.
Цього ж року за весь плейоф у Коннора лише два матчі з 3 і більше очок, а якщо навскидь згадати "парне катання", то канадець з німцем на обох вирішили долю лише 4 матчів з 16. І це геть не так погано, як може здаватись.
Видається, що поки інші нападники підтягнулись до "солодкої парочки", самі Мак-Девід і Драйзайтль не так напрягались, тож будуть значно свіжішими, ніж минулого фіналу. Мак-Девід уже не знаходиться на льоду понад 30 хвилин за матч. А значить зможе більше видати для команди у фіналі.
В цей розділ від Флориди обов’язково мав би потрапити Бобровський, але про нього писалося вище. Так само вже говорили, що Флорида перш за все виділяється глибиною і рівністю складу, однак пройти мимо їхнього капітана неможливо. Фінський нападник Олександр Барков хоча й не є мегавідомою зіркою, однак переоцінити його роль для Пантерз достатньо складно.
На відміну від більш розкручених зірок НХЛ Барков виділяється своєю універсальністю. В будь-якій ситуації, чи то в захисті, чи то в нападі, він здатен показати вищий клас і принести користь команді. Барков грає завжди – в рівних складах, в більшості й у меншості, особливо коли команді потрібен результат тут і зараз. Він кращий за виграними вкиданнями, зокрема в критичних ситуаціях у меншості чи більшості.
Барков ніколи не досягав видатних статистичних результатів як Натан Маккіннон, не має швидкості Мак-Девіда, не б’є снайперські рекорди як Драйзайтль чи Остон Меттьюз, але це все немає жодного значення, коли ви бачите його гру. І це точно крутий козир у рукаві тренера.
Якщо спробувати підсумувати, то, здається, що у цьогорічної Флориди майже немає слабких місць. Вони мають стабільну атаку, кращі в захисті та мають топового голкіпера, що майже завжди стає головним плюсом у фінальних серіях.
Однак якщо Скіннер не ловитиме метеликів, а формулу 97+29 (Мак-Девід з Дранзайтлем) не доведеться пускати в дію ледь не через зміну, то шанси на радість у фанатів Едмонтона збільшаться.
** Прогноз Чемпіона: 4-2 на користь Флориди
