Місто Сокаль розташоване на межі Львівської і Волинської областей, в густих лісах Малого Полісся біля річки Західний Буг. Воно існує багато століть і кілька разів «переносилося» між лівим і правим берегами річки. Мультикультурне місто зберегло спадщину багатьох націй, представники яких тут мешкали. Розповідаємо, що варто оглянути у Сокалі.
Деякі історики припускають, що на місці Сокаля раніше було поселення Всеволож, перша згадка про яке датується 1098 роком. Топонім Сокаль згадується у документах під 1377 роком, тоді це було місто Белзького князівства. У 1424 році Сокаль отримав магдебурзьке право.
Про походження назви міста, що раніше було районним центром, досі точаться дискусії. Існує щонайменше три версії:
1. Місто кілька разів переносили з лівого на правий берег Західного Бугу і навпаки. Це було пов’язано з повенями і руйнуваннями після нападів.
2. У давні часи Західний Буг був судноплавним, у Сокалі перевантажували товар з возів на судна. Тут працювала митниця.
3. У серпні 1519 року під Сокалем відбулась битва між татарами та військом під проводом великого гетьмана литовського князя Костянтина Острозького. І це була одна з небагатьох битв, в якій князь програв.
4. У сусідньому селі Поториця був родовий маєток графа Володимира Дідушицького, де він народився.
5. Майбутній президент ЗУНР Євген Петрушевич 1897 року відкрив у Сокалі адвокатську контору. Він активно впливав на патріотичні настрої міста, сприяв заснуванню українських культурно-освітніх організацій.
6. 1915 року біля Сокаля відбулася ще одна битва, під час Першої світової війни. Австро-угорські та російські війська боролися за контроль над містом. У ній брав участь чеський письменник Ярослав Гашек. Він згадав це у своєму романі «Пригоди бравого вояка Швейка».
Найдавніша церква святого Миколи з оборонними товстими мурами. Її звели на початку XVI ст. при дерев’яній церкві Пречистої Діви Марії, що була першою парафією Сокаля. Її багато разів перебудовували, а у XVIII ст. до ренесансної будівлі додали бароковий купол. Як припускають дослідники, інтер’єр міг розписати відомий художник Станіслав Строїнський. Остання реставрація відбулася у 1970-х роках. Зараз у церкві моляться віряни ПЦУ.
У стані руїни є вежа колишнього жіночого монастиря бригідок XVII ст. Його офірувала Кристина Потоцька, на честь якої назвали сусіднє місто Кристинопіль (нині Шептицький). Вже через століття австрійська влада його закрила. Нині у колишньому монастирському приміщенні живуть люди.
Монастир-в’язниця. Колишній монастир бернардинів XVII ст. радянська влада зробила колонією особливого режиму для довічно ув’язнених. У будівлі трапилася велика пожежа, яка знищила пам’ятку. З Сокаля її можна побачити на другому березі ріки.
У Сокалі дуже нетипова ратуша. Вона одноповерхова, розтягнута вшир, з вежею посередині. Її збудували на початку XX століття.
Кафедральний собор УГКЦ святих апостолів Петра і Павла збудували на початку XX ст. Його творили відомі і талановиті львівські митці. Для архітектора Василя Нагірного це нетиповий зразок церкви. Фігури апостолів і Христа зробив скульптор Григорій Кузневич. Проєкт інтер’єру напрацював Петро Холодний, розписували Юрій Магалевський, Михайло Осінчук та Павло Ковжун, різьбив Андрій Коверко.
Синагога XVII ст. у жалюгідно аварійному стані. Увійшовши всередину, можна побачити небо – ані даху, ані підлоги там нема. Лише на стінах подекуди проглядаються залишки оздоб.
Костел Архангела Михаїла – зразок конструктивізму, збудований у період міжвоєння. Виділяється прямокутною масивною вежею.
У Сокалі є і греко-католицька церква Михайла. Її будували як барокову, але вона має пізніше перебудований фронтон, вже у стилі ар деко.
Вертаючись з мандрівки, можна завітати також у Шептицький. Про його пам’ятки ми розповідали тут.
