У липні Верховна Рада ухвалила запровадження експортних мит на сою та ріпак. Які втрати чекають на аграріїв і кому це вигідно?

16 липня 2025 року Верховна Рада підтримала впровадження експортного мита для сої та ріпаку у розмірі 10%. Щоправда, голосувати за цю ініціативу довелося двічі у різних законопроєктах, а відмовитися від болючої для фермерів норми не допомогла навіть бійка нардепів біля парламентської трибуни.

Ухвалений закон президент Володимир Зеленський ще не підписав, але вже зараз аграрії перебувають у стані невизначеності, переглядають контракти та попереджають про збитки, які оцінюють в мільярди гривень. Переробники ж навпаки – готові приймати нові партії агрокультур на довантаження своїх заводів.

Прихильники ініціативи аргументують запровадження експортних мит прикладом 25-річної давнини. У 1999 році влада ввела збір з продажу за кордон насіння соняшнику, що з часом перетворило Україну на провідного експортера соняшникової олії.

Проте, історія багатогранна і в ній були негативні приклади обмеження експорту: скасування у 2017 році податку на додану вартість для сої та ріпаку фактично позбавило фермерів можливості отримувати відшкодування цього податку та призвело до скорочення посівних площ цих культур на 34%.

Чи повторить нова спроба держави обмежити експорт приклад соняшника? І хто виграє та програє від запровадження експортних мит?

"Соєво-ріпакові правки" пройшли блискавичний, але тернистий шлях до свого ухвалення Верховною Радою. Ще у червні їх намагалися додати до законопроєкту, який стосувався розширення доступу пацієнтів до інноваційних лікарських засобів в Україні. І хоча та спроба виявилася невдалою, в згаданий законопроєкт потрапили інші правки – щодо звільнення від оподаткування доходів власників іноземних компаній.

Згодом "соєво-ріпакові правки" перекочували в інший законопроєкт, так само далекий від сільськогосподарської галузі – щодо контролю за промисловим забрудненням.

Під час нової спроби голосування у залі парламенту навіть сталася бійка між головою податкового комітету Ради Данилом Гетманцевим та депутатом від "ЄС" Олексієм Гончаренком. Саме ж голосування за правки відбувалося з порушенням регламенту, втім, цього разу закінчилося позитивно для автора (Андрій Мотовиловець, "Слуга народу") правок і законопроєкт з ними відправили на підпис президенту.

Що ж змінюють правки? Ключове – встановлення експортного мита у розмірі 10% від вартості насіння сої та ріпаку або кользи (один із видів ріпаку) для трейдерів. Розмір мита поетапно зменшуватиметься з 1 січня 2030 року, поки не сягне рівня 5%. Разом з цим мита не треба сплачувати у разі, якщо експорт здійснюється не через трейдера, а напряму виробником або аграрним кооперативом.

Документ також включає поправку про створення Державного фонду підтримки сільськогосподарських товаровиробників, який наповнюватимуть надходженнями від експортного мита на сою та ріпак.

На думку представників влади ця ініціатива має стимулювати розвиток переробки сої та ріпаку, відтак – збільшення доданої вартості продукції. Крім того, мито допоможе у боротьбі зі схемами виведення валютного виторгу з країни, які здійснюються через "сірий" експорт агропродукції.

Мита на ріпак мають запрацювати наступного дня, після опублікування закону. На сою – також після опублікування, але не раніше 1 вересня 2025 року. Втім, законопроєкт ще поки лежить на столі президента й очікує на підпис. Але навіть це вже створює низку проблем для аграріїв – зокрема дрібних та середніх фермерів.

Український ринок на рішення парламенту відреагував зниженням гривневих цін на сою та ріпак у межах 10%. Таким чином фермери готуються до мит – копенсують ціну, щоб продати врожай.

"Ринок відреагував на правки падінням ціни в гривні від 5% до 10%, залежно від ризик-апетиту покупця, оскільки законопроєкт все ще знаходиться на підписі у президента і кінцевого рішення для ринку немає", – розповів ЕП комерційний директор "ТАС Агро" Антон Жемердєєв.

Особливо відчутно зміни торкнулися фермерів, які продають свою продукцію через трейдингові компанії на експорт – зазвичай це дрібні та середні аграрії, які не мають контактів ззовні та ресурсів на самостійний продаж за кордон. Проблема полягає в тому, що мито не тільки б'є по їхніх доходах, але й ставить під загрозу планування.

Ріпак – це перше джерело доходу для українських фермерів після збору врожаю у новому маркетинговому році (триває з 1 липня по 30 червня). Традиційно виручкою від продажу саме цієї культури аграрії покривають витрати на підготовку до наступної сівби.

Тепер вони отримують менше, ніж очікували, і це призвело до того, що частина з них вирішила відкласти продаж у надії на кращі ціни. Така обережність фермерів, ймовірно, означає, що цього року ріпак буде продаватися довше, ніж зазвичай, і може залишатися на ринку навіть до нового року або й пізніше, кажуть галузеві експерти.

"Експорт буде продовжуватись, але мито зменшить обсяги поставок і валютних надходжень в Україну у другому півріччі 2025 року. Якщо трейдингові компанії візьмуть ці затрати на себе, вони отримають зниження доходу і, відповідно, скоротять податкові відрахування", – розповів ЕП керівник департаменту міжнародного трейдингу компанії "Агросем" Денис Мараренко.

Експортне мито в 10%, яке мають врахувати трейдери, що уклали контракти в гривні, – це відчутний фінансовий тягар. Особливо для тих з них, хто працює з маржею на рівні 1,5%. Для таких трейдерів рішення парламенту може означати відчутні збитки, що змушує їх знаходити баланс між виконанням контрактів, підтримкою репутації та можливістю компенсувати додаткові витрати коштом зниження цін або пошуку альтернативних ринків.

Цікаво, що переробники олійних культур можуть отримати певні переваги в цій ситуації. Не сплачуючи експортне мито з продуктів переробки, вони зможуть закуповувати сировину за вигіднішими цінами, ніж ті, що пропонують трейдери з урахуванням мита, кажуть учасники агроринку.

Водночас надходження до бюджету з мита на сою та ріпак разом принесуть близько 11 млрд грн. Але загальна арифметика виглядає не такою позитивною – чисті економічні витрати для країни, за розрахунками Нів’євського, становитимуть від 280-670 млн грн.

У 1999 році урядом було запроваджено 23% мито на експорт насіння соняшника. Метою було обмежити вивезення сировини та стимулювання внутрішньої переробки. Однак через недосконалість законодавства, які дозволяли обходити мито, експорт насіння тоді навіть зріс.

Після того як урядовці позбавились лазівок у 2001 році, експорт знизився до незначного рівня. Згодом, ставку мита поетапно знизили до 10% після вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ) у 2008 році.

Після введення експортного мита на соняшник, обсяги внутрішньої переробки цієї культури зросли у 9 разів у наступні 17 років, а експорт – у 20 разів. У 2022 році Україна займала позиції лідера-експортера соняшникової олії, забезпечуючи до 50% світової торгівлі. У 2023-24 маркетинговому році – залишалася провідним світовим експортером, навіть попри війну.

Крім того, фермери без власної переробки через митний бар’єр змушені були продавати насіння дешевше, ніж могли б на світовому ринку, і втратили конкурентну перевагу у зовнішній торгівлі.

Водночас, мито дозволило переробникам отримати доступ до стабільного та дешевого ресурсу. У наступні роки це дозволяло масштабувати виробництво, а засіяні соняшником площі зростали відповідно попиту переробників.

Таким чином, експортне мито на насіння соняшнику відчутно вплинуло на розвитку переробної галузі й експортного потенціалу України, але водночас стало джерелом структурних перекосів аграрного сектору на користь переробників.

Експортні мита, хоч і мають на меті стимулювати внутрішню переробку, можуть призвести до того, що частина фермерів буде змушена скоротити посівні площі під сою та ріпак, оскільки ці дві культури можуть стати менш вигідними для реалізації. Крім того, мито штовхає їх у непряму цінову залежність від великих переробників в Україні.

Останні можуть виграти від цієї ситуації, оскільки закуповуватимуть сировину за нижчими цінами, ніж пропонують трейдери фермерам на експорт, збільшувати свої прибутки й отримають частину сої та ріпаку дрібних та середніх господарств.

Ситуація з новим митом для переробної галузі – це як ковток свіжого повітря, особливо на тлі того, що наразі в Україні будується щонайменше 11 олійних заводів, а наявні, з переробки соняшнику, – завантажені на менш ніж дві третини. Як зазначали в асоціації "Укроліяпром", причиною цього стала нестабільна пропозиція сировини з боку аграріїв та орієнтація експортерів на зовнішні ринки ріпаку й сої.

За даними Жемердеєва, сукупні виробничі потужності з переробки олійних культур становлять близько 22 млн тонн, при цьому очікуваний обсяг виробництва – приблизно 20,5 млн тонн. З них заводи з переробки сої завантажені майже на половину, ріпаку – на 20%.

У 2024/25 маркетинговому році Україна виробила 9,7 млн тонн сої та ріпаку, третина якого пішла на експорт – майже 3,8 млн тонн та 3,2 млн тонн відповідно. Після початку дії мит частина цього об’єму може піти на довантаження олійних заводів.

Крім того, переробники, як Kernel (найбільший переробник олійних в Україні), часто мають власні посівні площі для вирощування культур для своїх заводів. Вони можуть як експортувати сою та ріпак без мит, використовуючи власну логістику, так і займатися продуктами переробки, скуповуючи сировину у фермерів без логістики.

Історія з соняшниковим митом 1999 року, яке згодом стало каталізатором масштабної переробки та значного зростання експорту соняшникової олії, є прикладом того, як держава може впливати на розвиток галузі. Однак зараз виникає питання: чи є цей механізм ефективним для інших культур, зокрема для сої та ріпаку, чи тільки загострить проблему концентрації ринкових потужностей у руках великих гравців?