У Дніпрі за ініціативою міського голови Бориса Філатова активно розвивають систему соціальних послуг для літніх людей, осіб з інвалідністю та тих, хто опинився у складних життєвих обставинах. У місті працює низка спеціалізованих закладів, які забезпечують підтримку найбільш вразливих верств населення. Детальніше розповідає “Наше місто”.

Одним із ключових осередків цієї роботи став Центр соціальної адаптації — унікальний заклад, де турбота поєднується з професійною реабілітацією та глибокою людяністю. Центр розрахований на 170 місць, наразі тут проживає 135 осіб. Від початку року допомогу отримали понад 650 людей. 

-Наш заклад є місцем тимчасового розміщення для маломобільних внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю та літніх, які втратили житло чи документи, — пояснює директорка Центру соціальної адаптації Юлія Смолярчук. – Ми приймаємо тих, кому немає куди повернутися, хто залишився сам. Тут вони можуть перебувати від трьох місяців і довше – усе залежить від ситуації.  

За її словами, допомога надається комплексно: це реєстрація як ВПО у місті, відновлення документів, медико-соціальна підтримка, реабілітація, і, зрештою, пошук постійного місця проживання.

-Жодну людину ми не залишаємо наодинці з проблемою, — додає Смолярчук. – Якщо немає родичів — шукаємо варіанти в геріатричних пансіонатах. Є випадки, коли наших підопічних приймали за кордоном, наприклад у Данії.

Одним із найважливіших напрямків роботи Центру стала фізична реабілітація. Тут працюють спеціалісти, які не просто виконують вправи з пацієнтами — вони буквально повертають їх до життя.

-Коли людина потрапляє сюди у тяжкому стані, часто без можливості самостійно пересуватися, я починаю з найпростіших вправ, — розповідає фахівчиня з фізичної реабілітації Ірина Кириченко. – Буває, доводиться буквально винаходити методи, щоб «зрушити» людину з місця.

Раніше вона працювала з воїнами та спортсменами, але сьогодні її підопічні — це люди похилого віку, часто після інсульту, які тривалий час не вставали з ліжка. Ірина зізнається: це непроста робота, але результати цього варті.

-Для мене найцінніше – бачити, як після декількох тижнів тренувань людина, яка лежала, вже може сидіти у візку чи робити кроки з опорою, – додає Ірина. – Це означає, що у пацієнта з’являється шанс на самостійне життя.

Центр обладнаний сучасними кушетками, багатофункціональними пристроями для розробки суглобів, моторики рук, дзеркалами, поручнями. 

Сергій В’ялий із Луганщини три тижні тому потрапив до Центру. Його історія — одна з сотень, які доводять: турбота змінює все.

-Я взагалі не міг ходити, а тепер уже з паличкою пересуваюся, — ділиться Сергій. – Тут є спортзал, допомагають із документами. Мені навіть паспорт відновили. Добре, що у Дніпрі є такі місця, інакше людям просто нікуди йти.

Ще один підопічний, Юрій Дзюба, розповідає, що його будинок у Межовій зруйнував ворожий дрон. Він вижив дивом, але має порушення мовлення та опорно-рухового апарату.

-Добре, що мене привезли сюди, – каже Юрій. – Тут усі посміхаються, піклуються про підопічних. Мені реабілітолог допомагає відновити втрачені функції. Щиро дякую.

Усі послуги у Центрі надаються безкоштовно. Підопічні отримують гаряче харчування, ліжко-місце, одяг, медичну допомогу, індивідуальні реабілітаційні програми. Та головне — це людяність і увага, яких так часто бракує в житті тих, хто залишився сам.

Ще один з закладів підтримки людей поважного віку – Дніпровський міський територіальний центр соціального обслуговування. Він підтримує понад 10 тисяч містян, серед них – 1360 внутрішньо переміщені особи.

-Наші відділення працюють у всіх районах міста. Ми надаємо широкий спектр послуг – від натуральної допомоги до консультацій і кризового втручання, – розповідає директорка міського територіального центру соціального обслуговування Ольга Мешко. – Близько 6 тисяч людей отримують допомогу вдома, понад 1 200 відвідують відділення денного догляду, майже 6 тисяч користуються натуральною допомогою (одяг, продукти, обіди). Щодня тут забезпечують гарячими обідами близько 5 тисяч осіб.

У терцентрі не лише задовольняють базові потреби, а й створюють простір, де люди можуть спілкуватися, займатися творчістю, фізичною активністю. Це допомагає подолати самотність і відновити віру в себе.

-Я переселенка з Донеччини, з Торецька,  – ділиться Лідія Миколаївна, яка проходить оздоровлення в одному з відділень. – Приїхала у Дніпро у 2022 році. Тут займаємося фізичними вправами, трудовою терапією, відвідуємо концерти. Це дуже важливо – спілкування, нові знайомства, відчуття, що ти не сама. Я вдячна місту за таку можливість.

Послуги денного догляду надаються двічі на рік, але соціальна адаптація — на постійній основі. Це абсолютно безкоштовно. 

Черговий приклад приклад турботи про старше покоління – Дніпровський центр підтримки ветеранів праці та громадян похилого віку «Милосердя».

-Наш центр — це дім для людей похилого віку, які не можуть самостійно про себе подбати, – розповіла старша медична сестра закладу Наталія Гук. – Тут проживають самотні мешканці Дніпра, ветерани праці, люди з інвалідністю, у яких немає близьких поруч. 

З початку повномасштабного вторгнення, центр почав приймати й внутрішньо переміщених осіб. Сьогодні тут проживає 38 людей, з яких 18 — це ВПО, які втратили житло чи рідних.

У «Милосерді» підопічні отримують не лише дах над головою, але й повний спектр послуг, які роблять їхнє життя спокійним та комфортним: підтримане проживання, засоби гігієни, харчування, цілодобовий медичний супровід, а також культурні та спортивні активності.

-У нас є бібліотека, телевізор, дуже гарний сад для прогулянок, — ділиться Марк Вікторович Левін, один із мешканців закладу. – Я тут уже 7 років. Знаєте, чесно кажучи, основне, що ми тут робимо — це їмо. Але у нас тут дуже добре. Я вже років 50 роблю зарядку, і тут щодня дивлюсь по телевізору програму для літніх людей. Це підтримує.

Найбільше підопічні цінують не лише побутові зручності, а й людське ставлення.

-Я тут другий місяць, – розповідає Ірина Андріївна, мешканка центру “Милосердя”. – У мене проблеми з тазостегновим суглобом. Вдома вийшла на прогулянку, мені стало зле – впала, а люди викликали швидку. Після лікування потрапила сюди. І знаєте — мене тут буквально врятували. Дуже уважні, дуже турботливі. Тим паче, я втратила доньку цього року, а чоловік помер раніше. Я зовсім сама. А тут — дівчата чудові. Це неймовірний заклад. Ставлення — просто відмінне.

Ірина Андріївна все життя працювала у музичному училищі, а сьогодні її досвід та спогади — це частина великої мозаїки історій, які зберігає «Милосердя».

Дніпро залишається взірцем турботи та людяності. Завдяки зусиллям місцевої влади та самовідданості фахівців місто створює умови для гідного життя й підтримки тих, хто цього найбільше потребує. Такі ініціативи показують: навіть у складні часи доброта залишається непохитною силою, яка щодня працює задля кожного, хто шукає опори.

Раніше ми писали: Мобільність без обмежень: як працює «Соціальне таксі» у Дніпрі.

Категорія: Важливо, Влада, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Райони Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня, Фотогалерея

Позначки: Головне, Допомога переселенцям, Допомога у Дніпрі, Соціальний захист