Останнім часом в українському політичному просторі активізувалися розмови про плани влади відправити у відставку уряд Дениса Шмигаля. Нардеп від фракції «Голос» Ярослав Железняк оприлюднив інсайд, що все вже вирішено. Новим прем'єром буде призначена Юлія Свириденко – перша віцепрем'єр-міністерка – міністерка з питань економіки. Її кандидатуру начебто благословили на Банковій. Тепер справа за формальністю – провести голосування в парламенті.
Політична кар'єра Юлії Свириденко стартувала з Чернігівської області. У 2015 році вона стала радницею голови Чернігівської ОДА. Через два роки її призначили виконувачкою обов'язків першого заступника голови Чернігівської обласної державної адміністрації. У 2019 році Свириденко переїхала до столиці і стала працювати заступницею Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тимофія Милованова. Кажуть, що саме Милованов познайомив Свириденко із всемогутнім очільником Офісу Зеленського. І це знайомство позитивно вплинуло на її кар’єру. У грудні 2020 року Свириденко призначають на посаду заступниці голови Офісу Президента Андрія Єрмака. А в листопаді 2021 року жінка повертається в уряд й отримує фактично другу після Дениса Шмигаля за важливістю посаду – першого віцепрем'єра тай міністра економіки України.
Про Свириденко і її роботу загалом позитивно відгукуються представники влади. Саме вона відігравала ключову роль у підписанні угоди зі США про видобуток корисних копалин. Можливо, перша віцепрем’єрка і справді хороша спеціалістка, добре розбирається в питаннях економіки, має таланти класного управлінця й негативно ставиться до проявів корупції. Але за нинішніх умов та особливостей політичної конфігурації в державі не це головне. Про Шмигаля теж говорили, що він професіонал-технократ. Проте ті, хто підтримує його відставку, переконані: прем’єр не справляється зі своїми обов’язками.
Чи справді Денису Шмигалю скоро можуть показати на двері? Є певні ознаки, які вказують на вірогідність такого розвитку подій. 13 червня колишній голова Верховної Ради Дмитро Разумков розпочав збір підписів за відставку глави Кабміну. Нардеп пояснив свою ініціативу тим, що уряд провалив абсолютно всі напрями діяльності. У коментарі Разумков згадав про дефіцит бюджету, нестачу грошей на армію й неефективну міжнародну політику. Також ексспікер нарікає на падіння промислового виробництва, ріст тарифів і закриття ФОПів. При цьому Разумков запевняє, що в його ініціативі немає політики, а є бажання врятувати країну. І закликав Шмигаля піти у відставку самому.
Через два дні інший народний депутат Ярослав Железняк випустив свій вибуховий інсайд про перезавантаження уряду вже найближчим часом. І назвав прізвище людини, яка займе крісло Шмигаля. У кулуарах парламенту теж ширяться чутки, що переформатування уряду ймовірне. Вони збіглися в часі із представленням кандидатури нового генпрокурора Руслана Кравченка.
Але 100% впевненості, що Україна цього літа отримає новий уряд, немає. Не потрібно забувати: чутки про можливу відставку Шмигаля регулярно з’являлися в інформаційному просторі ще з 2020 року. Та всі вони залишилися лише чутками. Імовірно, що так буде і цього разу. Інформація про відставку уряду може бути навмисно запущена для того, щоб зрозуміти настрої в парламенті. А ще вона – елемент піару опозиційних політиків.
В усякому разі, у коментарі виданню NV голова комітету ВР з питань зовнішньої політики Олександр Мережко й заступниця голови фракції «Слуга народу» Галина Янченко запевнили, що це питання зараз не на часі. За їхніми словами, Шмигаль – обережний і професійний технократ. Та й міняти уряд під час літнього наступу росіян – справа сумнівна й ризикована. Водночас обоє не відкидають, що до відставки уряду повернуться восени.
Денис Шмигаль – унікальний прем’єр у новітній історії України. Він перебуває на чолі Кабміну найдовше з усіх попередників. Однак такий часовий рекорд зовсім не означає, що Шмигаль є потужним політиком, якому вдається залишатися на посаді завдяки своєму видатному таланту і впливу. Основна заслуга Шмигаля – відсутність у нього політичних амбіцій та готовність виконувати будь-які вказівки Банкової. Він рідко з’являється на публіку. Майже не роздає коментарів та інтерв’ю. Нечасто бере участь у візитах і великих заходах. Але саме такий стиль роботи в епоху правління монобільшості є найкращою запорукою тривалого перебування на посаді. Так, окремі міністри можуть змінюватися. Але Шмигаль залишається. І зберігає шанси продовжити своє перебування на посаді.
Звісно, відмова від політичної суб’єктності не може розглядатися як постійна гарантія збереження посади. Політична логіка в перезавантаженні Кабміну є. У суспільстві накопичилося багато невдоволення. Але війна не дозволяє випустити пару через виборчий процес. Кабмін і його очільник не мають значної підтримки українців. За даними березневого опитування Центру Разумкова, Денису Шмигалю не довіряє 56,5% респондентів. 71% опитаних негативно ставиться до діяльності уряду як державної інституції. Звільнення Шмигаля можна подати громадськості як приклад очищення й перезавантаження влади. Але без аналізу помилок і прорахунків нинішнього Кабміну важко сподіватися на зміни.
До уряду Шмигаля справді є багато питань. Але чи правильно ці питання адресувати тільки йому? Всім в Україні давно зрозуміло: уряд в епоху монобільшості відіграє значною мірою декоративну, технічну роль. Усі стратегічно важливі рішення ухвалюються в Офісі президента. Упевнений: багато українців навіть не знають, як виглядає Денис Шмигаль. І, з великою ймовірністю, не впізнали б його на вулиці. Тому навіть якщо рішення про зміну очільника Кабміну буде ухвалено, це навряд чи призведе до масштабних трансформацій. Ім’я нового глави уряду за нинішніх умов не має принципового значення. У час, коли Кабмін перебуває в тіні Банкової, він все одно гратиме роль, відведену йому в поточній системі координат. І не зможе вийти за рамки сценарію, який прописаний в іншому місці.
