ЗСУ на фронті / © ТСН.ua
59-річний український солдат Сергій Григор’єв з Полтавщини часто повторював своїм донькам та дружині: «Все буде добре». Ці слова стали для родини символом надії після того, як його взяли в полон у Маріуполі в 2022 році. Молодша донька навіть витатуювала фразу на зап’ясті.
2019 року Сергій Григор’єв приєднався до Збройних сил України. У лютому 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення РФ, він опинився в Маріуполі — місті, що стало символом запеклого опору.
10 квітня 2022 року він востаннє подзвонив додому: «Я живий. Все буде добре». Через два дні родина дізналася: Сергія разом із іншими побратимами взяли в полон. Незабаром Червоний Хрест підтвердив його статус військовополоненого — це мало гарантувати захист згідно з Женевськими конвенціями.
«Живий і здоровий» лише на словах
У серпні 2022 року дружина отримала листа від чоловіка: «Моя люба Галочка… Я живий і здоровий». Його молодша донька Оксана побачила Сергія на відео в російських соцмережах: сивий, виснажений, без зубів. Він повторював: «Я живий і здоровий». Але вигляд свідчив про інше.
За словами колишнього військовополоненого Олексія Гончарова, якого утримували в тій самій колонії, в Кам’янськ-Шахтинській виправній установі на південному заході Росії всіх в’язнів систематично били.
«Усіх били — без винятку. Хтось більше, хтось менше, але ми всі це витримали», — каже Гончаров.
Григор’єв ще довго тримався, навіть краще за молодших. Але згодом почав втрачати сили: не міг ходити, страждав на запаморочення. Лікування не було. Його перевели до ізольованої камери — холодної, без світла. Там з ним був лише фельдшер. За словами Гончарова, Сергій помер там приблизно 20 травня 2023 року.
Тіло в мішку: брехливе свідоцтво і справжній розтин
Родина дізналася про смерть лише наприкінці року. У березні 2024-го тіло прибуло з Росії — з довідкою про смерть, де було вказано: інсульт. Проте українські медексперти встановили: справжньою причиною була «тупа травма живота з розривом селезінки та внутрішньою кровотечею».
Сергій — один з понад 200 українських військовополонених, які, за офіційними даними, загинули в російському полоні. Багато тіл повертають понівеченими, розкладеними, без внутрішніх органів — усе це, як вважають українські судмедексперти, є спробою приховати сліди катувань.
Звіт ООН за 2024 рік констатує: 95% звільнених українських військовополонених зазнали «систематичних» катувань. Amnesty International підтверджує — російські колонії перетворені на зони жаху, а інформація про стан полонених тримається в секреті.
«Ми бачимо на тілах усе те, про що розповідають колишні полонені», — говорить судмедекспертка Інна Падей.
Сергія поховали у рідному Пирятині. Його доньки й дружина викарбували на зап’ясті слова, що стали для них символом надії.
«Тепер над нами — ангел у небі», — каже Галина. — «Ми віримо, що все буде добре».
Нагадаємо, що 23 травня між Україною і Росією розпочався обмін полоненими в межах домовленості «1000 на 1000», яку досягли під час переговорів у Стамбулі. На першому етапі додому повернули 390 людей: 270 військових та 120 цивільних.
24 травня, провели другий етап обміну, в результаті якого додому повернули 307 українських захисників. А вже 25 травня відбувся третій, фінальний обмін полоненими, в результаті якого додому повернулися 303 захисників.
Проте серед тисячі українських полонених, яких повернули додому під час наймасштабнішого обміну з Росією, не було жодного азовця.
Однак, серед звільнених з полону був і Анатолій Тараненко, який, ймовірно, добровільно перейшов на бік ворога ще до початку вторгнення і наговорив пропагандистам РФ багато гидоти на адресу України.
