У селі Жабокрич, що на Вінниччині, благодійний фонд ESJF (Європейська ініціатива зі збереження єврейських кладовищ) завершив встановлення огорожі навколо єврейського цвинтаря. Кошти на це виділило Міністерство закордонних справ Німеччини.
Історія євреїв Жабокрича закінчилась трагічно – внаслідок жахливих подій 20-го сторіччя в селі не залишилося жодного єврея. Водночас цьому передували століття мирного співжиття українців на євреїв на цій території.
І саме цей єврейський цвинтар є останньою матеріальною пам’яткою, що зберігає пам’ять про сотні місцевих жителів Жабокрича. Огородження цього місця новим парканом ще раз нагадує, що про колишню єврейську громаду Жабокрича пам’ятають.
Європейська ініціатива зі збереження єврейських кладовищ подякувала місцевій мешканці Олені Присяжнюк за ініціативу й активну участь у цьому проєкті.
Євреї оселилися в Жабокричі в першій половині XVIII століття. До 1765 року в селі проживало 6 єврейських родин. У 1770-х роках їхня кількість зменшилася через напади гайдамаків, однак наприкінці століття почала знову зростати: у 1790 році в Жабокричі мешкало вже 55 євреїв.
У 1793 році, після другого поділу Польщі, Жабокрич перейшов під владу Російської імперії та увійшов до складу Подільської губернії. У 1847 році єврейська громада налічувала 665 людей. У 1853 році в Жабокричі діяла дерев’яна синагога на 120 людей, і ймовірно, що була не одна. У 1897 році євреї становили понад 20% населення містечка — 1307 із 6252 мешканців. У 1889 році в Жабокричі було 2 синагоги та 4 хедери (єврейські релігійні початкові школи). Євреї відігравали важливу роль в економічному житті містечка: працювали ремісниками, шевцями, кушнірами, теслями, ковалями та займалися іншими видами господарської діяльності.
Єврейське населення Жабокрича зазнало втрат під час Першої світової війни та Жовтневого перевороту. У 1917 та 1919 роках у Жабокричі відбулися погроми, які забрали життя багатьох людей.
Після 1922 року Жабокрич увійшов до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. У 1920-х роках у містечку діяли єврейська рада та єврейський дитячий притулок. Була заснована єврейська (їдишська) школа, але невдовзі її закрили; два з чотирьох хедерів ще деякий час продовжували працювати. У 1932-1933 роках євреї, як і решта мешканців містечка, постраждали від Голодомору.
У 1923 році в Жабокричі проживало 823 євреї, а в 1939 році — 679. Радянська заборона на приватне підприємництво змусила багатьох євреїв шукати нові заняття. Дехто влаштувався працювати на дрібні промислові підприємства у самому містечку, інші — на єврейський колгосп, який наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років було створено неподалік і згодом перетворено на змішаний єврейсько-український. Багато євреїв із Жабокрича, особливо молодь, виїжджали до більших міст за освітою й роботою.
Після початку Другої світової війни у 1939 році до Жабокрича прибули біженці з Польщі. У липні 1941 року Жабокрич був окупований німецькими та румунськими військами й включений до складу губернаторства Трансністрія.
27–29 липня в містечку відбулися масові розстріли євреїв у трьох різних місцях. Декільком євреям, яких мали стратити, вдалося врятуватися — поранені, вони змогли втекти.
1 вересня 1941 року Жабокрич увійшов до румунської зони окупації Трансністрії. Пізньої осені – на початку зими 1941 року до Жабокрича було депортовано 245 євреїв із північної Буковини та Бессарабії. Їх розселили в порожніх будинках місцевих євреїв, убитих у липні того ж року. Депортовані приєдналися до приблизно 200 місцевих євреїв, які пережили липневі розстріли. У містечку було створено гетто. Його в’язні жили в жахливих умовах, багато з них помирали від хвороб, голоду та антисанітарії. Євреїв також примушували до тяжких примусових робіт.
У післявоєнний період у Жабокричі проживала невелика кількість євреїв, але громада так і не відновилася. З 1993 року в містечку не залишилося жодного єврея.
Час заснування єврейського кладовища в Жабокричі точно не відомий. Нині на ньому збереглося близько 300 надгробків, що датуються ХХ століттям.
ESJF Європейську ініціативу зі збереження єврейських кладовищ заснували у 2015 році завдяки фінансовій підтримці міністерства закордонних справ Німеччини. Основна місія — захист і збереження єврейських кладовищ у Європі шляхом визначення їх меж, нанесення на карту, будівництва огорож та проведення освітньої роботи на місцях.
Вінниця.info, фото надані ESJF
