У суботу, 23 серпня, в Україні відзначають День Державного прапора. Свято встановлене «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» згідно з указом Президента Леоніда Кучми від 23 серпня 2004 року. У 2009-му до цього указу внесли зміни, якими заснували щорічну офіційну церемонію підняття прапора цього дня по всій Україні.
Синьо-жовтий прапор для українців є символом національної гордості, свободи, єдності та спротиву загарбникам. І сьогодні у кожному куточку світу він нагадує про подвиг українців у боротьбі з російським агресором.
Перше поєднання синього та золотого кольорів на українських прапорах документально зафіксоване з XV століття. Під такими хоругвами загони з львівських земель брали участь у Грюнвальдській битві 1410 року, у якій об’єднані війська Польського королівства та Великого князівства Литовського розбили німецьких лицарів.
Сполучення синьо-жовтих кольорів походить від герба Руського королівства (існувало у 1199-1349 роках) — золотого лева на лазуровому тлі. У Київській державі, що існувала впродовж IX-XIII століть, переважали золоті зображення тризуба або двозуба на червоному тлі.
Під час хвилі демократичних революцій в Європі у середині XIX століття, які потім отримали назву «Весна народів», у 1848 році на міській ратуші Львова вперше замайорів синьо-жовтий прапор у тому варіанті, який ми бачимо його нині. Австрійські війська придушили повстання артилерією.
Український прапор знову ненадовго замайорів над львівською ратушею у листопаді 1918 року, а потім у червні 1941-го, але гітлерівці його швидко зняли.
У радянські часи у 1960-1980 роках КДБ УРСР регулярно повідомляв партійному керівництву про випадки вивішування синьо-жовтих прапорів у містах і селах України. Так, у Києві у День солідарності трудящих 1 травня 1966 року сталася резонансна подія, яка не на жарт налякала керівництво радянської України.
Над тодішнім Київським інститутом народного господарства (сьогодні Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) замайорів саморобний синьо-жовтий прапор з нашитим тризубом і написом: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито!»
Полотнище встановили 26-річний електрозварник Віктор Кукса і 28-річний слюсар-сантехнік Георгій Москаленко на знак протесту проти курсу генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва на реабілітацію сталінізму. Обидва потім відбували покарання у мордовському таборі суворого режиму.
З 1989 року розпочалася нова хвиля національного відродження, яку напівжива радянська влада вже не могла зупинити. Синьо-жовті кольори знову масово ввійшли у суспільно-політичне життя народу.
Після перших демократичних виборів на альтернативній основі до місцевих рад у березні 1990 року Компартія зазнала поразки у низці міст і областей. Синьо-жовті прапори замайоріли на ратушах Стрия, Тернополя, Дрогобича, Львова, Івано-Франківська та Житомира.
Залишався Київ, де підняття майбутнього державного стяга означало б, що вся Україна повернулася не тільки до своїх національних символів, а й до незалежності. Цьому всіляко намагалися завадити комуністи, які мали ще сильні позиції в столиці, однак при підтримці близько 200 тисяч людей, які вийшли на Хрещатик, 24 липня 1990 року над Київрадою замайорів синьо-жовтий прапор.
Лише через понад рік, 24 серпня 1991 року у день проголошення Незалежності України група народних депутатів внесла синьо-жовтий прапор до зали пленарних засідань. А 4 вересня він замайорів над Верховною Радою. Лише 28 січня 1992 року парламент офіційно затвердив державним прапором України національний стяг.
Перший Президент України Леонід Кравчук, виступаючи з трибуни Верховної Раді, закликав народних депутатів нарешті розв’язати це питання, оскільки «ми — єдина держава у світі, яка не має прапора».
За відповідну постанову проголосували 253 народних депутатів, зокрема, й комуністи. Адже під парламентом того дня зібралися тисячі мітингувальників, які вимагали відставки «прокомуністичного» уряду, очолюваного Вітольдом Фокіним. А також затвердження синьо-жовтого прапора символом нової незалежної держави. До останньої вимоги народні депутати дослухались.
Втім, низка істориків і політиків вважають, що 23 серпня — невдала дата для свята. По-перше, цього дня не відбулося жодної події, пов’язаної з національним стягом. Народні депутати з демократичного табору внесли до Верховної Ради синьо-жовте полотнище розміром 8 на 4 метри після ухвалення Акту проголошення незалежності України. Це сталося 24 серпня 1991 року, а не 23 серпня, як дехто досі вважає. По-друге — на 23 серпня припадає річниця укладання пакту Молотова — Ріббентропа, і у зв’язку із цим — Європейський день пам’яті жертв сталінізму і нацизму.
До цього питання, ймовірно, ще повернуться, але вже після справедливого завершення війни.
«Буш-старший у Києві та путч у Москві: як приймали Акт про незалежність України».
Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»
