Протягом останнього місяця Офіс генерального прокурора розгорнув масову кампанію проти органів місцевого самоврядування. За цей час СБУ, БЕБ, ДБР і Нацполіції оголосили сотні підозр місцевим чиновникам. Редакторка відділу внутрішньої політики ZN.UA Інна Ведернікова у своїй статті "Прокуратура браконьєрствує. Чи має право Кличко захищати зграю мерів?" зауважує, що уся складність цієї ситуації полягає у тому, що міський голова Києва Віталій Кличко, який формально очолює боротьбу за права місцевого самоврядування, не має ані найменшого морального права бути першою особою у відбитті атаки силовиків президента.
Вона зазначає, що сьогодні Кличко стоїть перед своїм головним політичним вибором: ламати стару систему й заводити нових людей до адміністрації (а це означає відмовлятися від послуг Артура Палатного, Миколи Поворозника та його людей) чи не ламати. І судячи з того, що мер пів року не наважується увійти в якійсь із дверей, а продовжує тусуватися на лавочці в коридорі, сподіваючись, що все само собою якось утрясеться, є великі шанси, що Кличка відправлять у відставку. Бо не утрясется.
На думку авторки, щоб висловити недовіру мерові, Банкова напружиться й докупить вісім голосів (те, що в неї вже є 73, було продемонстровано під час голосування за відставку Поворозника). Ймовірно, що ОПУ утримає у своїй орбіті й головного партнера Кличка в Київраді — фракцію «Європейська солідарність»: 30 багнетів давно затиснули не тільки кримінальними справами Петра Порошенка, а й санкціями. До того ж силовики активно відкривають провадження щодо членів фракції ЄС. Що, до речі, Кличко активно не комунікує, публічно не захищаючи політичних партнерів (окрім свого заступника — члена «Європейської солідарності» Володимира Прокопіва).
“А для ЄС час — це гроші: їм потрібно або й далі імітувати бурхливу діяльність, активно підтримуючи Кличка, та голосувати за нових людей у команді мера, викорінюючи корупцію в Києві, або (якщо Кличко не розблокується) зливати його «слугам» із їхнім секретарем (Банкова активно збирає голоси на обрання свого секретаря) або головою міської військової адміністрації. Які й почнуть правити столицею, поки Кличко думає, а вага його слів дорівнює нулю. Як, на жаль, і всього місцевого самоврядування, позицію якого мер Києва продовжує наполегливо репрезентувати”, – уточнює Ведернікова.
“Безперечно, завжди треба пам’ятати, що нині на місцевій владі лежить колосальний тягар відповідальності. І зняти капелюха за перший рік війни потрібно практично перед кожним мером, – продовжує авторка. – Але коли навіть Харків і Харківська область, отримавши пропозицію щодо відкату, подолали шлях від слів «та ви збожеволіли, тільки робіть», до буденних 15%, не дивно, що довіра громадян до місцевої влади за останній рік істотно зменшилася. (Згідно з даними недавно опублікованого соціологічного дослідження IRI, нині повністю схвалюють діяльність місцевої влади 14% опитаних, тоді як у квітні 2022 року таких було 51%).
“Чистити місцеву владу потрібно. Однак ККД, з яким це відбувається (коли, не гріх повторитися, відкритих справ у Києві за шість років — 1404, а обвинувальних вироків суду — аж два), свідчить, що вся активність прокурорських — це не про очищення. Але й усі слова про напад силовиків на місцеву владу — теж”, – уточнює Ведернікова.
У нинішній ситуації в нас дуже мало шансів щось якісно змінити. Але авторка впевнена, що протистояти тиску на місцеву владу має право той, хто зробив усе, щоби знищити корупцію в зоні своєї відповідальності. І поки місцеве самоврядування не представлятиме людина, яка подолала цей шлях, його голосу ніхто не почує.
Раніше повідомлялося, що масова кампанія силовиків проти органів місцевого самоврядування може мати кілька причин.
