На профільній конференції Cicolar голова правління Асоціації сонячної енергетики Владислав Соколовський повідомив, що у 2024 році в країні майже не будувались промислові сонячні електростанції (СЕС). Вітрових електростанцій (ВЕС) було введено в експлуатацію всього на 20 МВт.
Головною причиною багато хто вважає війну, і це так. Проте, навіть якщо буде запроваджений механізм страхування воєнних ризиків, інвестори – ні вітчизняні, ні західні, не будуть поспішати зі спорудженням нових сонячних станцій. І справа тут – в регуляторному полі та боргах перед "зеленою генерацією". А також у готовності енергосистеми України ефективно використовувати енергію сонця та вітру.
Як повідомив нещодавно керівник ДП "Гарантований покупець" Артем Некрасов заборгованість з вересня 202-го року перед відновлювальною енергетикою (ВДЕ) з боку держави знизилася на 35% з 35,7 млрд грн до 23,2 млрд грн. Проте рівень розрахунків, наприклад, за 2022 рік становив лише 63%.
Ключова проблема – визнана Верховним судом незаконною формула небалансів, що діяла певний період часу у 2022 році. За інформацією Анастасії Верещинської, директорки EUEA (Європейсько-Українське Енергетичне Агентство) у деякі місяці 2022 року небаланси, розраховані за незаконною формулою, сягають майже 70% доходу підприємств.
Чотири ключові галузеві асоціації ВДЕ пропонують визначитись із формулою, яка буде застосовуватись до спірного періоду 2022 року: опції застосування формули, яка діяла перед незаконною або формулу, яка діє наразі.
З боку держави, в ширшому контексті врегулювання боргів вже згадуване ДП "Гарантований покупець" ще в березні цього року закликало НКРЕКП, Міністерство енергетики, "Укренерго" та, власне виробників, виробити дорожню карту з погашення боргів. Була створена робоча група, яка вже кілька місяців засідає…. А візочок і нині там.
За моєю інформацією справа у не зовсім, м’яко кажучи, конструктивній позиції "Укренерго", в якому вже півроку йшов конкурс на нового голову правління. В цьому конкурсі змагалися ті, кого підтримують західні партнери (що є донорами та кредиторами компанії) та кандидатури від енергетичного блоку української влади. Західні партнери, безумовно, зацікавлені в стабільному обслуговуванні кредитів та облігацій на понад 1 млрд євро. А збільшення виплат ВДЕ вимиє певні кошти з "Укренерго".
Українська ж влада вже продемонструвала політичну волю з погашення боргів – саме за рішенням Верховної Ради, попередньо схваленому Офісом президента, відбулося вищезазначене зменшення боргів – за рахунок невикористаних коштів "Укренерго" від тарифу на диспетчеризацію. Проте посадовці зацікавлені в подальшому залученні коштів західних партнерів. І саме через ці складні протиріччя інтересів не було рішення і по кандидатурі, і відповідно, по дорожній карті.
Наразі західні партнери та українські урядовці дійшли компромісу по фігурі голови правління – переможцем конкурсу був визнаний Віталій Зайченко, головний диспетчер "Укренерго". Після цього очільник "Гарантованого покупця" Некрасов вже висловив сподівання на прискорення формування дорожньої карти. Днями наглядова рада призначила нових членів правління "Укренерго", повноваження яких почали діяти з 1 серпня.
Окрім того, нещодавно отримали нову керівницю Міністерства енергетики – Світлану Гринчук, яка на другий же день заявила, що серед її пріоритетів "відновлення енергетичної інфраструктури на принципах сталості, "зеленого переходу" та декарбонізації". Все це дає сподівання, що оновлений склад керівництва енергетичної галузі таки форсує дорожню карту врегулювання боргів.
Ще одним питанням, що гальмує розбудову сонячної енергетики є інфраструктура – електромережі. Наразі маємо регіональний дисбаланс в генерації електроенергії – атомні станції, що дають базове навантаження, розташовані на заході країни, а багато промислових споживачів залишаються на сході та в центрі країни. Окрім того, минулого року в результаті обстрілів втрачено маневрову генерацію – ТЕС та частину ГЕС.
А тому надактуальним стає інтенсивне впровадження систем накопичення енергії, завдяки яким енергію сонця можна буде використовувати вночі, а також розбудову відповідних "розумних мереж" за допомогою яких більш ефективно може здійснюватись розподіл електроенергії. Що стосується цього питання, то тут певний прогрес відбувається.
Так, наразі придбання таких установок активно кредитують банки – за інформацією Ощадбанку 70% проєктів в роботі за корпоративними кредитами складають саме установки з накопичення енергії. Розбудова ж "розумних мереж" потребує значних інвестицій для операторів системи розподілу (обленерго). Хоча цю проблему можна частково вирішити за допомогою західних грантів та механізмів державно-приватного партнерства інвесторів у ВДЕ та держави.
Щодо регуляторного поля, то зважаючи на те, що охочих взяти участь в аукціонах на розподілення квот підтримки для об’єктів ВДЕ не знайшлося ні у минулому році, ні навесні поточного, Кабміну варто було б збільшити розмір таких квот. Бо саме цей механізм дозволяє отримати інвесторам довгострокові договори на поставку електроенергії, а значить і знизити їх ризики.
Окрім того, це дозволить стимулювати розбудову СЕС там, де є і достатній рівень солярності, і одночасно попит на електрику. Але й тут треба політична воля. Може варто в Офісі президента повернути посаду профільного заступника з енергетики? Була ж така, меншою мірою де-факто до середини 2024 року.
Окреме питання – вітрові електростанції. І хоч ВЕС наразі будуються, їх обсяг нової встановленої потужності залишає бажати ліпшого – у 2024-му вдалося ввести в експлуатацію лише 20 МВт. Проблема боргів з боку держави – теж проблема №1 для вітрової енергетики.
Але тут маємо ще один бар'єр, який теж можна пов'язати з необхідністю "включення" політичної волі Офісу президента – це звільнення від податків ввезення вітротурбін. Фотовольтаїка та обладнання для біоенергетики вже має такі пільги, а вітер – ні. За свідченням голови Української вітрової асоціації Андрія Конеченкова, його асоціація намагається домогтись скасування цього бар’єра вже рік, але поки безрезультатно.
Проти – Мінфін, хоча Міністерство енергетики ідею підтримує. Річ у тім, що ПДВ після ввозу все одно повертається, але чекати на це можна роками. При цьому Конеченков стверджує, що якщо вирішити це питання можна оперативно збудувати до 4 ГВт ВЕС.
Виходить, що всі рішення впираються в політичну волю? Переважно так, але не на 100%. Залишається місце і для органів виконавчої влади, і для місцевого самоврядування. Бо в нас же демократична країна. Так, запровадження стораджів (систем накопичення енергії) – це вже реалізація Стратегії розвитку розподіленої генерації згідно з Операційним планом, які були прийняті ще рік тому. І тут справа певним чином рухається.
Ще одним прикладом може бути запровадження так званих локальних енергетичних хабів, заснованих на енергетичному "міксі": "Станція сонце\вітер- Сторадж-газовий пікер (газотурбінна або газопоршнева станція)". Такі станції можуть забезпечувати енергоавтономність критичної інфраструктури в містах під час обмежень електроенергії та видавати надлишкову електроенергію в мережу. І потужність тут може бути від трьох до десятків мегават.
Таку ідею запропонував під час однієї з конференцій вже згаданий очільник "Гарантований покупець". І тут власну ініціативу мають проявлять представники територіальних громад – створювати проєкти, шукати фінансування (в донорів, чи в фонду декарбонізації під 5-9% річних), впроваджувати і отримувати енергію сонця і вітру для своїх мешканців.
Треба визнати, в громадах це розуміють. Так, наприклад, Ніжин, як повідомив його міський голова Кодолов, в ході URC-2025 презентував, вів активні перемовини та підписав меморандуми з італійськими компаніями щодо будівництва сонячних електростанцій, щоб "усі підприємства критичної інфраструктури Ніжина були забезпечені альтернативною енергією".
