Вересень був насичений на прем'єри. Якщо ви не встигли оглянути всі популярні серіали за місяць, то кінооглядач УП.Культура Ярослав Підгора-Ґвяздовський зробив це за вас і розповідає лише про ті, що варті вашого перегляду.
За два дні перед виходом у прокат українського документального фільму "Грім серед ясного неба" про військового пілота вийшов американський документальний серіал "Топ Ґан: наступне покоління" про підготовку військових пілотів. А за кілька тижнів до виходу "Оперативної групи" канал НВО почав розсилати серіал усім охочим українським критикам.
Так само актуалізовані ізраїльський серіал "Мережа шпигунів" і польський "1670". "Ходячі мерці" від початку були в тренді, тож і зараз їх тема і пересторога – на часі. Тільки б глядач розумів все, і людство не робило б дурниць...
Дивіться і користуйтеся серіалами собі на користь!
Як "Мейр з Істтауна" Бреда Інгелсбі або "Я знаю, що це правда" з Марком Руффало в головній ролі, "Оперативна група" з тих мінісеріалів НВО, які, врешті, стають лауреатами "Еммі" або "Золотого глобуса". Його і зняв Інгелсбі, а в головній ролі грає Руффало. Суть подібності – в драматургічному стисканні. З кожною з 7 годинних серій герої, немов ниточки, стягуються в тугий клубок проблем.
Фебеерівець ледь виходить з депресії після смерті дружини, вбитої його прибраним сином. Колишній байкер грабує свою минулу банду, таким чином помстившись за гибель свого брата. У фебеерівця є родина й у байкера – теж. Їх всіх зводить разом один невдалий злочин. І клубок проблем стягується чим дужче. Тиск, майже як назва серіалу, Task, – головна сила. Він чавить героїв, чавить глядача, і, мов тиск у зірці, ось-ось призведе до вибуху.
Це сильно, страшно і максимально показово зроблене.
Другий сезон легко і невимушено досяг того ж піку захвату, як і перший два роки тому. Що приємно: блискучий текст Якуба Рузилло (аж засліплює гумором) підкріплений цікавою постановкою Мацея Бухвальда і Кордіана Кадзіела (аж присвистуєш від ідей).
Ніби за сюжетом йдеться про XVII сторіччя, а теми й проблеми – з XXI. Пан має село і холопів, але він зухвалий і недалекий, тому стає предметом гомеричних глузувань. Його дружина – латентна лесбійка, але разом зі своєю "любов’ю" всюди бачить віслюка, як символ людської зневаги. Донька – винахідлива розумаха, але її активізм за права наражає її на кпини.
Тут ще є самодур-багатій, який, не маючи жінки, робить її собі із сіна; торговці сіллю (немов кокаїном); королівський шляхтич (немов плейбой) і з десяток інших феєричних персонажів.
Браво за дотепність і нестандартність, підтверджені ще одним сезоном!
Чергова корейська ідейна знахідка. Ніби ті ж самі інгредієнти, на яких зварені більшість кримінальних дорам – поліцейські, банди, прокурори, судді і звичайні люди, – але смак оригінальний.
Головний герой, Шін, працює в кафешці швидкого приготування курятини. Але саме сюди, на стажування, направляють молодого і перспективного суддю. Якого біса? – думає він. І так само думає кожен раз, коли Шін встряє в якійсь титанічні суперечки між компаніями й людьми, самогубцями й власниками будинків, шантажистами й жертвами, і розрулює їх.
Хто цей Шін ми, звісно, дізнаємося з часом, що проявляє улюблене корейське подвійне дно, з особистими травмами, детективними історіями та позитивними рішеннями патових ситуацій. Як це часто у корейців буває, тут змішані екшн і комедія, драма і детектив. І все працює! 12 епізодів серіалу йтимуть до кінця жовтня.
Сучасна кінематографічна еклектика призводить до створення фантастичних "монстрів", і "Готель..." є одним з них. Поєднання "Сімпсонів" з британськими "Привидами" – це жанровий і бізнесовий вибух, коли регіт з супутнім оцінюванням якості жартів перетинається із захопленням про кмітливість творців від Netflix Animation: нащо платити Disney за права на показ "Сімпсонів", чи BBC та CBS за права на показ британських і американських "Привидів", якщо можна створити щось своє?
Треба тільки знайти інших Метта Грейнінга та Метью Бейнтона. Netflix відшукав свого Метта – Роллера. Не те щоб "Готель з привидами" настільки ж унікальний, як "Сімпсони". Але зараз за оригінальністю й не треба гнатися. Роллер зробив а-ля, і зробив дуже якісно. Що ще очікуєш від комедії, як не сміх? Але окрім гормону радості глядач отримує й пристойний інтелектуальний вплив – жарти в "Готелі..." доволі дотепні.
Прем’єра серіалу сталася рівно в день, коли кілька країн визнали державу Палестина, не зважаючи на постійні терористичні атаки палестинців і їхні геноцидні дії 7 жовтні 2023 року. Історія "Мережі шпигунів", вбивство ізраїльських спортсменів на Мюнхенській олімпіаді 1972 року і подальша помста Массада, так само реально перетинається з теперішньою війною.
Наприклад, в одному з епізодів керівник палестинських терористів дивиться телепередачу про вимоги щодо заручників та щодо керівників Палестини, і говорить дівчині: "Чуєш? Палестина, Палестина, палестинці... Ми програли битву на полі, а на екранах виграли". Так було тоді, так відбувається зараз. «Мережа...» – про перебіг історичних подій, де жанрово в детективно-трилеровій формі, стрімко і драматично, розгортається історія злочину та покарання за нього. Згадуємо "Мюнхен" Спілберга. 8 серій завершаться 9 листопада.
Вперше Військово-морський флот США дозволив зняти підготовку пілотів своїх літаків. Глядач злітає з курсантами в небо, ширяє в небесах і бачить скиди можливих бомб на потенційні цілі. А ще дізнається життєві історії та специфіку служби всіх залучених курсантів, серед яких – троє жінок. Годі порівнювати з українськими реаліями і фільмом "Грім серед ясного неба", втім, без паралелей не обійшлося.
Шість 45-хвилинних серій повною мірою оповідають про деталі польоту, забезпечуючи захват від самих польотів. І назва "Топ Ґан", "кращий стрілець", легко споріднюється з однойменним фільмом, додаючи спогадів зі старого фільму і примушуючи згадувати новий рімейк.
National Geographic вчергове досягли своєї цілі, до цього занурюючись в глибини океану, прокладаючи шлях в непролазних джунглях чи забираючись на вершини найвищих гір. Чисте пригодницьке і споглядальне задоволення!
Виявляється, в "...мерцях" ще є порох у порохівницях, порох горить, а мерці ще можуть йти. Третій сезон спін-оффа культового серіалу з Норманом Рідусом в головній ролі (Деріл Діксон) виглядає послідовно, натхненно і напружено, як і вимагають любителі постапокаліптичного жанру про зомбі.
Деріл з Керол (Меліса Макбрайд) після Франції перших двох сезонів приїздять до Англії, де Лондон постає в усій занепадницькій красі, з порослими плющем та ліанами баштами Тауерського мосту і забитими ходячими мерцями вуличками Сіті (особливий респект за зомбі в червоній телефонній будці). А далі яхтою, вже з ще одним живим, британцем, вони пливуть до Америки (звідки Деріл і сам серіал прийшли до Європи).
Протягом цього часу глядач занурюється у світ, повний яскравих деталей, попри навмисно тьмяний колір плівки – боротьбу за владу ще живих і невпинний виграш мертвих. Серіал живий, і він бурлить. Ура!
Кому не вистачило, пропонуємо ще трохи: на Netflix шведська драмадія "Щоденник покинутої дівчини" про дівчину, яка хоче стосунків, сексу і таке решта, але є не надто впевненою, не дуже тямучою і взагалі; на Disney+ – польський історичний детектив "Вбивства в Бреслау" про епоху 1936-го року, де поляки намагалися вижити поруч з нацистами.
