Лікарня / © Freepik
Користувач Reddit запитав медичних працівників про найстрашніші, найзворушливіші та найемоційніші останні слова, які вони почули від своїх пацієнтів. Відповіді медиків виявилися надзвичайно різноманітними і водночас глибоко людяними — історії про страх, біль, надію і смирення, з якими стикаються працівники медицини щодня.
Одна з найяскравіших розповідей належить медсестрі, яка доглядала 84-річну жінку з важкою формою деменції. Жінка по ночах була агресивною — дряпала, кусалась, знімала крапельниці і кисневі маски. Одного разу пацієнтка прошепотіла: «Просто зараз я в пеклі». Ці слова стали для медсестри важким нагадуванням про внутрішній біль, який можуть переживати люди з розладами пам’яті, замкнені у своєму світі.
Інша історія розповідає про молоду жінку, якій втретє діагностували рак грудей. Під час лікування вона потрапила до лікарні з інфекцією і, незважаючи на оптимізм медперсоналу, зізналася: «Я просто сподівалася, що пробуду тут хоча б півтора року». Через кілька місяців після цієї розмови жінка померла. Цей приклад ілюструє, наскільки крізь призму особистих надій і страхів проходить кожен пацієнт.
Медики також згадують, як пацієнти відкрито висловлюють страх смерті. Одна з найболючіших цитат — «Будь ласка, допоможіть мені! Я не хочу вмирати!» — слова, які пролунали в відділенні інтенсивної терапії. Незважаючи на усі зусилля лікарів, не кожен пацієнт може побороти хворобу. Водночас є і такі, хто ставиться до смерті з розумінням і спокоєм, як старий рокер, що сказав: «Ну, я думаю, ми всі не можемо жити вічно», і посміхнувся.
Ще одна історія — про маленьку дитину з ВІЛ, яка заразилася від матері і перебувала у важкому стані. Медсестра згадує, як обіцяла купити хлопчику іграшку-трансформер наступного дня, але дитина померла вночі. Ця обіцянка переслідує її донині.
Крім страшних і сумних історій, медики діляться також прикладами, коли пацієнти дивують їх глибиною і мудрістю. Наприклад, один літній чоловік, інженер за фахом, який із гумором спостерігав за процедурою введення крапельниці і сказав: «Ви коли-небудь бачили, як людина вмирає?», з чим пов’язав веселе і водночас страшне спостереження.
Ці історії — не просто свідчення страху чи болю. Вони показують людяність, яку медичні працівники намагаються зберегти у найважчих життєвих ситуаціях. Кожне слово, сказане пацієнтом, стає частиною їхнього досвіду і часто — викликом, який допомагає краще розуміти людську природу і цінність життя.
Нагадаємо, раніше ми писали, що після втрати близької людини багато хто не знає, що робити з її речами — особливо з таким особистим предметом, як смартфон. Деякі люди вагаються, чи можна користуватися телефоном покійного, чи краще його викинути або віддати.
