Володимир Путін та Дональд Трамп. / © ТСН.ua

Обережне невдоволення оголошеним Трампом 50-денним ультиматумом Путіну шириться Європою. Особливо це відчутно на тлі важко узгодженого 18-го пакету санкцій проти Росії, який ухвалили країни ЄС.

Деталі розповідає “ТСН. Тиждень”.

Міністр закордонних справ Нідерландів Каспар Вельдкамп заявив:

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте зробив свою заяву, спробував розшифрувати логіку цього терміну. За його словами, Трамп планує через 50 днів накласти вторинні санкції на такі країни, як Індія, Китай і Бразилія.

“Я дуже закликаю ці конкретні три країни: якщо ви керуєте ними, вам варто це пильнувати, бо вас може дуже сильно вдарити це. Будь ласка, телефонуйте Путіну, скажіть йому, нехай серйозно поставиться до мирних переговорів, інакше це вдарить по вам, масивно”, — сказав Рютте.

50 днів — це майже два місяці. Термін неприємний, але ще прийнятний, якби не один нюанс: це черговий із низки дедлайнів, які Трамп ставить Путіну. І кожен раз Путін їх ігнорує, що лише зміцнює його впевненість — жодних наслідків після американських погроз не настає.

Усе це почалося 24 квітня, одразу після рекордної російської атаки по Києву — з використанням балістичних ракет і дронів. До того моменту Трамп уже мав кілька “прекрасних” (за його словами) телефонних розмов із Путіним, а також провів переговори з представниками РФ у Саудівській Аравії. Це не дало жодного ефекту, і тоді Трамп звернувся до Путіна через свою соціальну мережу:

“Я не задоволений російськими ударами по Києву. Це не було необхідно, і дуже невчасно. Володимир, зупинись! 5000 солдатів щотижня гинуть. Давайте укладемо мирну угоду!”

Пресі цього пояснення виявилося замало. Коли журналісти запитали про конкретні кроки, Трамп відповів:

“Я б відповів на це питання через тиждень. Я хочу подивитися, чи буде в нас угода. Зараз немає причин відповідати — але я не буду радий. Скажу так: щось відбудеться”.

На питання про додатковий тиск на Росію він заявив:

“Я чиню великий тиск. Ви навіть не уявляєте, який тиск я чиню на Росію”.

Однак і після цього Росія продовжила ігнорувати вимоги. За кілька днів Трамп дав Путіну ще 2–3 тижні на роздуми:

“Чи довіряю Путіну? За два тижні розкажу”.

І з того часу — майже за графіком — кожні два-три тижні Путін отримує нову відстрочку.

Так, 16 травня, під час візиту Трампа до ОАЕ, він знову пообіцяв:

“Я скажу вам, що світ уже зараз набагато безпечніше місце, і я думаю, що через 2–3 тижні ми зможемо зробити його набагато, набагато безпечнішим місцем”.

“Я краще вам за два тижні скажу, поки що не можу сказати так чи ні”.

“Я вам цього не скажу, але дізнаємося за 2 тижні, десь за 2 тижні. Дуже скоро дізнаємося. Побачимо, чи він хоче співпрацювати, чи ні. І якщо ні — доведеться діяти інакше”.

Паузи між заявами затягнулися на півтора місяці. За цей час Україна вже звикла: після кожної розмови Трампа з Путіним слід очікувати нової хвилі масованих обстрілів із жертвами серед мирного населення.

Попри це, на пропозицію фінансувати закупівлі Patriot для України вже починає відгукуватися низка європейських держав. Формати підтримки обговорюються. Наступного тижня країни зберуться на нараду під егідою НАТО, щоб узгодити подальші дії.

Міністр закордонних справ Данії Ларс Локке Расмуссен заявив:

“У нас немає своїх Patriot. Треба говорити про деталі. Або українці самі їх купуватимуть, а ми підтримуватимемо Україну всіма засобами. Або ми прямо даватимемо гроші Сполученим Штатам. Головне — щоб Америка була готова постачати цю конче потрібну зброю”.

Президент США дедалі гостріше відчуває, що Путін знищує його репутацію як “жорсткого хлопця”. І навіть удома чує про це — від власної дружини.

“Повертаюся я додому, кажу першій леді: я сьогодні говорив із Володимиром, у нас була прекрасна розмова. А вона така: Та невже? Там ще одне місто розбомбили”, — зізнається Трамп.

Риторика президента США справді почала змінюватися. Але не дії. Попри очікування, Сенат відклав майже готовий законопроєкт сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який міг стати ключовим важелем тиску на країни, що підтримують військову машину Путіна.

“Важливо змінити правила гри з Путіним. Він не реагує позитивно. Україна хоче зупинити війну, а Путін – ні”, — наголосив Грем. За його словами, цей законопроєкт мав дати Сполученим Штатам потужний інструмент тиску на Китай, Індію та Бразилію.

Документ, підтриманий 85 сенаторами з обох партій, передбачав запровадження 500-відсоткових тарифів на імпорт товарів із країн, які продовжують купувати енергоносії в Росії. Але Трамп раптом виступив із протилежною позицією — запропонував знизити ці тарифи в п’ять разів.

“500% — це вже беззмістовно. 100% працюють так само. Я хочу зробити 100%, а що вийде — подивимось”, — пояснив президент.

Наступного дня Сенат зняв закон із розгляду. Лідер республіканської більшості Джефрі Тун заявив, що якщо в президента є інші плани — закон поки що не потрібен.

На цьому тлі контраст у реакціях європейських політиків особливо помітний. Генсек НАТО Марк Рютте намагається підтримати президента США, підкреслюючи його “переговорний талант” і рішучість. Натомість очільниця європейської дипломатії Кая Каллас була стриманішою:

“Дуже добре, що Трамп хоче сильніше тиснути на Росію. Але 50 днів — це дуже довго, адже Росія вбиває невинних людей”.

Сам Трамп, втім, переконаний у протилежному:

“Я не думаю, що 50 днів — це дуже довго. Можливо, навіть менше. Байдену краще такі питання ставити”, — відповів він на запитання журналістів.

Утім, до звичних нападок на Байдена додалася нова емоція — образа на Путіна. Це ознака того, як стратегічна невизначеність діє в руках, мабуть, найменш передбачуваного американського президента. Незабаром у провідних ЗМІ, зокрема у Financial Times, з’явилася інформація: під час приватної розмови із Зеленським Трамп нібито запитував, чи зможе Україна вразити Москву і Санкт-Петербург. Зеленський нібито відповів: “Дайте зброю — і вразимо”.

Після цього Трампу довелося виправдовуватись:

“Ні, Зеленський не повинен націлюватися на Москву”, — заявив він журналістам.

Проте такі сигнали в Кремлі можуть сприймати зовсім інакше. Адже президент США не заперечив сам факт обговорення можливих ударів, а також не висловився проти завдання ударів углиб Росії в принципі.

Для Трампа стосунки з Путіним завжди мали особистий вимір. І тепер він не хоче допустити, щоб Путін переграв його публічно — особливо з урахуванням того, що Трамп дедалі чіткіше бачить себе лауреатом Нобелівської премії миру за завершення “чужої” війни.

“Він багатьох уже встиг обдурити: Буша, Клінтона, Обаму, Байдена. Та не мене”, — запевняє Трамп.

Новим компромісом стала домовленість, за якою озброєння для України закуповуватимуть не самі США, а європейські країни. Це — і політична вигода для Трампа, і фінансова економія, яку він може представити своїм виборцям.

Але навіть тут європейські партнери не надто в захваті.

“Якщо ми платимо за цю зброю — це вже наша підтримка. Але якщо ви обіцяєте надати зброю, а платити має хтось інший — то це вже не ви надаєте зброю, чи не так?” — заявила Кая Каллас.

На пропозицію купувати для України системи протиповітряної оборони Patriot вже відгукнулися кілька європейських країн. Формати участі обговорюються різні, а наступного тижня представники держав планують зібратися під егідою НАТО, аби визначити подальші кроки.

“У нас немає своїх Патріотів. Треба говорити про деталі. Або українці самі їх куплятимуть, а ми підтримуватимемо Україну всіма засобами. Або ми прямо дамо гроші Сполученим Штатам. Головне, щоб Америка була готова постачати цю конче потрібну зброю”, — заявив міністр закордонних справ Данії Ларс Локке Расмуссен.

Українські військові не розкривають ані кількості, ані номенклатури, ані графіків майбутніх поставок. Але власну оцінку ситуації висловлює колишній посол США в Україні, нині аналітик Atlantic Council Вільям Тейлор.

“Здається, те, про що говорили президент Трамп і генсек НАТО, — це те, що у європейських країн є свої Патріоти. І їх можна доволі швидко передати Україні. А далі європейці куплять собі заміну у американських виробників. Це допоможе доволі швидко доправити системи в Україну”, — пояснює Тейлор.

Останні сигнали з Вашингтона вселяють певну надію. США, як повідомляється, відтермінували постачання систем Patriot для Швейцарії, щоб пришвидшити передачу озброєння Україні. Це свідчить, що ситуація з пріоритетами починає змінюватися.