Дожити до 100 років сьогодні стає все більш реальним, адже столітні люди є найшвидше зростаючою віковою групою у світі. Дослідники з Каролінського інституту у Швеції виявили, що відповідь може критися в наших аналізах крові, зроблених задовго до похилого віку.
Кількість людей, які доживають до 100 років, подвоюється приблизно кожне десятиліття з 1950 року. А до 2050 року прогнозується п’ятикратне зростання. Щоб розгадати цю загадку, шведські вчені проаналізували дані 44 000 шведів віком від 64 до 99 років. Їхні зразки крові були зібрані десятиліттями раніше в рамках дослідження AMORIS.
Серед учасників 1224 особи (близько 2,7%) дожили до 100 років. Причому 85% з них — жінки. Дослідження показало, що ці майбутні довгожителі мали краще здоров’я ще задовго до настання старості. Вони рідше потрапляли до лікарень, краще зберігали пам’ять, а їхні рутинні аналізи крові свідчили про повільніше старіння організму. Це доводить, що виняткове довголіття часто формується вже в середині життя.
Лікарі використовують біомаркери — хімічні показники в крові, що відображають роботу основних органів. Дослідники виявили, що люди з низьким рівнем запалення, оптимальними показниками холестерину, інсуліну та білків, пов’язаних з нирками, мають вищі шанси на довголіття.
Шведські вчені проаналізували дванадцять показників крові, пов’язаних з метаболізмом, функцією печінки та нирок, харчуванням, запаленням та анемією. Майбутні довгожителі мали нижчий рівень глюкози, креатиніну та сечової кислоти вже у свої шістдесят. Практично ніхто з них не мав екстремальних показників глюкози чи креатиніну, що свідчить про відмінний контроль цукру та функцію нирок.
Цікаво, що люди з найнижчим рівнем загального холестерину та заліза мали менше шансів дожити до 100, ніж ті, хто мав середній або вищий рівень. Водночас, поступове зростання таких біомаркерів, як глюкоза, креатинін, сечова кислота та деякі ферменти печінки, значно знижувало шанси на довголіття. Особливо помітною була роль сечової кислоти: у групі з найнижчими показниками 4% дожили до 100 років, тоді як у групі з найвищими — лише 1,5%. Ця, здавалося б, невелика різниця насправді означає тисячі додаткових років життя для популяції.
Дослідження підкреслює, що не всі довгожителі йдуть однаковим шляхом. Але спільні тенденції в аналізах крові вказують на важливість метаболізму та здоров’я органів задовго до виходу на пенсію. Генетика, харчові звички, фізична активність, вживання алкоголю та навіть елементарна удача — все це впливає на ці лабораторні показники.
Спостереження з так званих «блакитних зон» — регіонів з високою концентрацією довгожителів, таких як Окінава та Сардинія — підтверджують шведські висновки: помірне харчування, стабільна фізична активність та низький рівень хронічного запалення є ключовими факторами.
Вчені планують об’єднати дані біомаркерів з генетичним секвенуванням, щоб виявити варіанти генів, що підтримують функціонування органів. Завдяки машинному навчанню, вони сподіваються ідентифікувати людей, які ризикують старіти швидше, надаючи лікарям можливість коригувати цілі лікування за десятиліття вперед.
Мета сучасної медицини — змістити фокус з боротьби з хворобами на подовження тривалості здорового життя. Ранній моніторинг показників нирок, печінки, рівня глюкози та сечової кислоти може стати важливим інструментом для досягнення цієї мети. Невеликі зміни у способі життя, а саме довші прогулянки, менше солодких напоїв, різноманітний білок, усвідомлене зняття стресу — можуть значно покращити ці показники.
Раніше повідомлялося, що зупинка клітинної смерті, відомої як некроз, може бути ключем до подолання старіння. Довгий час старіння вважалося повільним і неминучим процесом. Але нові дослідження пропонують інший погляд.
