Володимир із позивним «Борода» — колишній шахтар із Вугледара, який після мобілізації став командиром відділення у 108-й бригаді територіальної оборони. Його історія — це приклад мужності, вибору на користь захисту рідної землі та щоденної боротьби на передовій, пише «Наше місто» з посиланням на прес-службу бригади.
Володимир із позивним «Борода» не мав армійського досвіду, не служив і не уявляв себе на війні. Але після мобілізації в Дніпрі у серпні 2024 року він твердо вирішив: ховатися не буде.
«Борода» — уродженець Вугледара, міста на Донеччині, яке вже тривалий час перебуває в окупації. У мирному житті працював шахтарем. З початком повномасштабної війни його дружина з донькою виїхали до Німеччини, мати — теж за кордоном. Сам Володимир — на фронті.
У лавах 108-ї бригади тероборони він служить порівняно нещодавно, але вже встиг здобути повагу побратимів. Завдяки лідерським якостям його призначили командиром відділення. Відкритий, прямолінійний, він упевнено керує підрозділом у бойових умовах.
Особливо в пам’яті Володимира закарбувалася позиція з промовистою назвою — «Єнот» на Донеччині.
«Позиція “Єнот” на Донеччині! Там ми були постійно під скидами, мінами, “артою”. Спочатку, здавалося, терпимо, але згодом все змінилося кардинально. Як заходиш на позицію – позаду постійні розриви, немов у кіно зі спецефектами! І виходиш – так само. Дуже небезпечно. Мали чимало “300-х”. До позиції ще 2 км, а вже приліт мін, ближче підходиш – ще жорсткіше. Ворожі “пташечки” у повітрі працюють. А тут ще поле слід перебігти – метрів 500 до “Єнота” – під артобстрілом та мінами… Тому я називаю ці переходи: “кіно зі спецефектами”. Ти біжиш, а неподалік тебе все вибухає. Справжнісінький голлівудівський блокбастер! Один порятунок – треба бігти, і чим швидше тим краще», – каже захисник.
Евакуація пораненого відбулася під дощем — погодні умови допомогли уникнути ворожих дронів. Володимир разом з іншими бійцями тягнув ноші майже два кілометри назустріч медикам.
За словами військового, подібні ситуації трапляються постійно. Іноді після обстрілів ворог скидає з дронів протипіхотні міни «лєпєстки», заборонені Женевськими конвенціями. Один із таких випадків стався вже після ротації — міну підірвав інший боєць, який зайшов на позицію після підрозділу Володимира. Нині «Степові хижаки» знову на Донеччині.
«Хочеться просто, щоб все закінчилося. З яким би задоволенням я зустрівся з дружиною, дитиною та мамою!», – каже Володимир.
Нагадаємо, ми розповідали: З перших днів війни був медиком-волонтером: історія фельдшера з ТрО Дніпра.
Раніше ми писали: Від будівельника до мінометника та артилериста: історія військового з ТрО Дніпра.
Окрім того, ми розповідали: Хотіла потрапити у піхоту, але не взяли: історія військової з позивним Бабурка, яка долучилась до ЗСУ рік тому.
Фото: 108 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ, Валерій Кравченко.
Категорія: Війна, Новини Дніпра
Позначки: Війна, Дніпро, Історія
