Усі ви чули про жарт щодо шаурми з бродячих тваринок. Дехто з містян досі боїться купувати улюблену справу через те, що може підхопити якусь інфекцію. До того ж, що такі випадки як отруєння шаурмою в Дніпрі вже колись були.
Отже, чи безпечна сьогодні шаурма в нашому місті? Чи дотримуються працівники санітарних норм? Вжившись у роль ревізора, я відправилася по місцевих точках. Про це розповідає “Наше місто”.
З чого почати? Питаю поради у народного експерта по шаурмі Віталія Чуйко. Пан Віталій вже давно досліджує смакові якості дніпровського фастфуду і часто ділиться своїми оглядами в соцмережах. Він себе скромно вінчає “Шаурмельє”, а свою рубрику “Битва шаурми”.
Правда, зона його ревізорської діяльності – мікрорайон Лівобережний- 3. Так що почнемо вивчати особливості місцевої шаурми саме звідси.
Ми домовилися промоніторити кілька найпопулярніших точок району, щоб перевірити, чи відповідає слава про їхній смак і якість дійсності.
– Почнемо з тієї, що місцеві вважають кращою, – запропонував пан Віталій.
Ми одразу визначили для себе чіткі критерії, за якими оцінювали кожну точку.
– По-перше, якщо біля точки черга – це вже ознака, що місцеві довіряють, – говорить мій співрозмовник. – Важливо, щоб від шаурми йшов приємний запах смаженого м’яса, а не сморід горілої курятини. Звісно, треба дивитися на свіжість продуктів – щоб овочі не виглядали так, ніби вони ще бачили народження Ісуса Христа, – жартома зазначає пан Віталій.
Нашу мандрівку ми почали з “Шаурми” на проспекті Миру, 55. Цю точку місцеві вважають однією з найсмачніших у районі. І я сама колись тут часто купувала шаурму. Та цього разу вирішила придивитися уважніше.
– Бачиш, черга є – значить, беруть, – зауважив мій супутник.
Спочатку все здавалося звичним: апетитний запах спецій і смаженого м’яса. Але варто було поглянути глибше – і враження змінилося. Олія в грилі мала виразний запах старого жиру, ножі були брудними, ручки аж чорні. Коли працівник протирав стіл, ганчірка зачепила продукти. Витяжка вкрита шаром жиру й кіптяви, ніби її не мили з моменту відкриття.
Що ж, висновок – не рекомендуємо. Навіть куштувати її було трохи моторошно після побаченого, принаймні мені.
Далі ми рушили до точки, що називають себе “Шаурма 1”- як вказано на їхній табличці. Адреса: вулиця Міхновського, 5-А.
Це відносно нова точка, яка відкрилася лише кілька місяців тому. Все виглядало охайно: оформлення як в кафешці, столи й обладнання доглянуті, навіть витяжка чиста, кухарі працювали в рукавичках, не брали руками продукти та гроші. Овочі були свіжими, пахло свіжим смаженим м’ясом. Здавалося б, усе на високому рівні.
– Приємно дивує, – переглянулися ми з паном Віталієм, – але цікаво, що скажуть про документи.
Ми попросили показати санітарно-епідеміологічний висновок, але реакція здивувала. Працівники схвильовано почали телефонувати власнику й у підсумку нервово відмовили. Змусило замислитись.
Наступною була “Шаурмама” за адресою: вулиця Міхновського, 11-А/2 – точка, яку відкрили брати-одесити, тому наза їхньої шаурми “Шаурмама”.
Заклад одразу справив гарне враження: робоче місце було чистим, обладнання доглянутим, витяжка без слідів застарілого жиру. Гриль накритий фольгою, яка періодично мінялась. Продукти свіжі, овочі акуратно нарізані. Атмосфера всередині була приємною, працівники привітні. Шаурма дуже смачною. Але, попри позитивні враження, й тут санітарно-епідеміологічний висновок показати відмовилися, заявивши, що документи забрав власник і в ресторані не тримає. Цікаво, чому?
Остання точка, яку продемонстрував мені пан Віталій називалася “Файна Шава” і мушу визнати, вона була дійсно файною.
Попри те , що в кафе був дуже високий прилавок і зазирнути на процес приготування їжі було не легко, (принаймні зі зростом автора), мені все ж вдалось трішки підглянути на кухню. Всі пункти, що ми визначили для себе з паном Віталієм були виконані: чисто, охайно, після того як кухар брав гроші – мив руки і вдягав рукавички для приготування їжі. А окрім всього в закладі ще й була приємна температура – не надто спекотно, що, погодьтеся, добре впливає на стан інгредієнтів. На дверях була москітна сітка, що запобігала появі мух.
Пан Віталй вже задоволено потирав руки, дивлячись на четверту замовлену нами шаурму і уявляючи новий випуск “Битву шаурми”! Чим, щоправда, трішки перелякав продавця. Проте їжа, дійсно, була чудової якості. А найголовніше, чому цей заклад сьогодні в лідерах мого рейтингу – це єдиний заклад з мого невеличкого рейду, який не побоявся представити санітарно-епідеміологічний висновок по першому ж проханню.
Після того, як ми з моїм експертом скуштували всю шаурму (принаймні ту, яку їсти вдавалось безпечніше) і визначилися з переможцями, наші шляхи розійшлися і далі я мандрувала вже сама.
Дорога привела мене в центр міста і першою ж жертвою мого професійного інтересу стала кафешка, що стоїть навпроти ТРЦ “Мост-Сіті”. На мапі вони називають себе “Сендвіч-майстер”, на вивісці “Шаурма майстер”.
Тож час подивитися на майстрів.
Біля каси троє працівників, але ніхто не поспішає звернути увагу. Людей в кафе не було взагалі – ні всередині, ні зовні (як ми вже визначили з паном Віталієм – це теж дзвіночок). Кухня теж не порадувала. Гриль брудний, як і неймовірно брудна витяжка. Торгова точка виглядало занедбаною, овочі частково завітрені. В частині, де обслуговували клієнтів, також було дуже брудно. Чесно кажучи, як для центра міста точка дуже розчарувала.
Далі я вирішила перевірити, а як же моя улюблена шаурма на Європейській площі? Та сама, що біля каруселі.
Що ж, поверхневий огляд точки пройшов на ура. В них позаду закладу були відкриті дверцята і я тихесенько заглянула всередину: все чисто і блищить, як і має бути в центральній точці міста. Та й на смак не підвела. Проте санітарно-епідеміологічний висновок тут, на жаль, також показати відмовились. Кажуть, нема його в закладі, теж власник забрав.
(Ох вже ці власники, підкажіть їм хто-небудь, що документи на те й документи, щоб їх пред’являти). А, шкода, тепер навіть не знаю, чи купуватиму тут.
Ну і “родзинкою” мого огляду стала легендарна шаурма на автовокзалі. Відомо, що “вокзальні” точки користуються найбільшим попитом не тільки у дніпрян, а й в гостей міста. Можливо тому, що одна з точок має назву “турецька шаурма” і готують її представники цього народу, що знаються на м’ясних десертах.
Тож я не здивувалась, коли біля кіоску побачила чергу. Вона швидко танула, адже працівники швидко віддавали замовлення та швидко брали нові. Зовнішній огляд був на висоті. Все чисте, охайне, у працівників чисті руки, я і не сумнівалась в якості їхньої роботи. Але коли вирішила поспілкуватись з майстрами, поцікавитися, що вони думають про народну любов, реакція була неочікуваною. Продавець помітно занервував, і вже за півхвилини відмовився відповідати на будь-які запитання. І, як це стало майже традицією під час мого рейду, санітарно-епідеміологічний висновок показувати теж не захотів. Так, можна продовжувати хвалити цю шаурму за її смак. Але така нервова реакція персоналу мимоволі змусила замислитись, чи все насправді так добре, як здається на перший погляд? Будемо сподіватись, що така реакція була викликана лише тим, що в них багато клієнтів і він поспішав. Хоча я маю повне право переконатися, що купую якісний продукт.
Отже, висновки: якість вуличної їжі, в тому числі з точки зору санітарії, у місті стала значно вища, ніж пара-трійка років до цього. Навіть у віддалених районах багато точок приємно вражають смаком продукту, чистотою приміщень і доброзичливістю персоналу. З іншого боку – майже всюди я стикалася з небажанням показати санітарні документи. Це викликає запитання: чого бояться підприємці? Що вони приховують?
Як новоявлений ревізор, раджу: обираючи стрітфуд, варто не лише орієнтуватися на смак, а й уважно придивлятися до деталей: стан робочого місця, охайність працівників, запах м’яса, зовнішній вигляд овочів, розділення роботи з грошима й продуктами. Адже навіть найсмачніша шаурма не варта ризику для здоров’я, якщо під зовнішньою охайністю ховається байдужість до безпеки клієнтів.
А ще не бійтеся запитати: “Ваші документи!”.
Категорія: Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
