Самки гірських горил шукають знайомих самиць, коли потрапляють до нових соціальних груп.

Така поведінка приматів, на думку науковців, подібна до людської.

Відповідне дослідження опублікували в журналі Proceedings of the Royal Society B., повідомляє The Smithsonian Magazine.

Наприклад, коли людина приходить на вечірку, вона може шукати у натовпі знайомі обличчя, а якщо зовсім нікого не знає – може вирішити піти. Так само діють самиці горил, які опиняються в новому колективі.

"Перехід до нової групи може бути доволі страшним, адже новачки зазвичай опиняються на нижчому щаблі соціальної ієрархії. Знайома самиця може зменшити цей стрес, ставши соціальним союзником", – зазначила старша авторка й екологиня Цюрихського університету Робін Моррісон.

Дослідження під її керівництвом зосередилося на явищі розселення – коли горили залишають одну групу та приєднуються до іншої.

У самців цей процес часто призводить до утворення нових груп, тоді як самки змушені шукати старих знайомих.

Як пояснила еволюційна антропологиня Віктуар Мартіньяк, розселення допомагає уникати інбридингу та підтримувати генетичне різноманіття, але вивчати його складно: після виходу з групи тварину важко відстежити.

Щоб подолати цю проблему, науковці скористалися результатами 20-річних безперервних спостережень фонду Dian Fossey Gorilla Fund, які дали змогу проаналізувати переміщення 56 самиць.

Виявилося, що тварини частіше приєднувалися до груп, де вже жили самиці, знайомі їм принаймні 5 років, або яких вони бачили впродовж останніх 2 років.

Цей висновок суперечить давній гіпотезі про те, що горилихи не вкладаються у стосунки з іншими самицями, оскільки ті можуть будь-коли залишити групу.

Водночас горили намагалися уникати самців, знайомих їм із дитинства, ймовірно, через ризик спорідненості.

Інші чинники, як-от розмір групи чи співвідношення самців і самиць, не впливали на вибір групи.

Вчені сподіваються, що їхні результати допоможуть краще зрозуміти поведінку не лише приматів, а й нас самих. Адже люди, як і горили, змінюють соціальні кола протягом життя.

Психолог Пенсільванського університету Роберт Сейфарт, який не брав участі у дослідженні, наголосив, що така багаторічна робота з відстеження кількох груп є цінною для науки.

Подальші дослідження також можуть зʼясувати, як такі соціальні уподобання впливають на виживання та розмноження.

Нагадаємо, раніше вчені зʼясували, що мавпи вигадали власні антибіотики.