18 років тому життя Олександра розділилось на “до” і “після” — чоловік потрапив у серйозну ДТП і відтоді пересувається на кріслі колісному. Але це не завадило йому жити активно, займатися спортом і стати прикладом для інших. Він знайшов себе в параканоє та веслуванні на байдарці, навіть увійшов до складу національної паралімпійської збірної України, пише “Наше місто”.
Ще кілька років тому Олександр був змушений рухатись проїжджою частиною через відсутність понижень на тротуарах. Та ситуація поступово почала змінюватися: з’являються доступні громадські зупинки, спеціалізовані санвузли, транспорт пристосовується під потреби маломобільних груп. Разом із командою ГО “Океан добра”, Олександр бере участь у розробці стандартів безбар’єрного простору, інспектує громадські маршрути та навчає інших, як жити активно попри інвалідність.
“70% дороги я проїжджав по проїжджій частині — тротуарами було неможливо рухатись. Не було жодних понижень, не кажучи вже про доступні вбиральні”, — згадує чоловік.
За його словами, раніше навіть коротка прогулянка містом перетворювалася на складну логістичну операцію, де знайти зручний вхід, де можна скористатись санвузлом, як безпечно дістатися на інший бік вулиці. Та за останні кілька років ситуація почала змінюватися. У місті з’явились пониження на тротуарах, облаштували зупинки громадського транспорту, відкрили спеціалізовані туалети. Олександр розповідає, що навіть влаштовував імпровізовані інспекції маршрутів аби на власному досвіді перевірити, наскільки новий простір справді доступний.
“Тепер я знаю, де проїхати, де зупинитися, де є комфортні умови. І коли бачу, що місто готується до запуску низькополих трамваїв, то розумію, що ми рухаємось у правильному напрямку”, — говорить він.
Зараз Олександр працює тренером з адаптації у громадській організації “Океан добра”. Він навчає інших людей з інвалідністю, як правильно пересуватись на візку, підтримувати фізичну форму та не боятися міського простору. Центр, де він працює, створений самими людьми з інвалідністю для себе та тих, хто щодня долає подібні труднощі.
Разом із архітекторами й представниками влади команда “Океану добра” розробляє та перевіряє стандарти доступності — так звані ДБН, які мають стати нормою у будівництві громадських просторів. Вони вже брали участь в адаптації декількох локацій.
“Була складна транспортна розв’язка біля лікарні Мечникова, але результат робіт говорить про інше, людям стало набагато комфортніше та простіше пересуватися в цій локації. Хочеться лише допрацювати наприклад, додати поручні. Але рух є, і він надихає”, — ділиться Ольга, одна з представниць організації.
Водночас вона наголошує: попри значні зміни, залишаються проблемні точки — зокрема транспортна розв’язка на вулиці Глінки, де більшість громадського транспорту курсує на лівий берег Дніпра.
“Там зупинки захаращені, паркуються машини, і доступ до транспорту залишається складним. Ми вже кілька років намагаємось привернути до цього увагу”, — каже вона.
Безбар’єрність — це не лише про пандуси й доступні маршрути. Це про повагу, рівність можливостей і те, щоб кожна людина могла почуватися в місті повноцінною. Люди з інвалідністю, як Олександр і його колеги, доводять: вони не просто чекають на зміни, вони самі ці зміни творять.
Нагадаємо, Архітектори Дніпра створюють безбар’єрний простір та мріють про післявоєнну забудову.
Раніше ми писали: Дніпро без бар’єрів: як мешканці міста оцінюють доступність у сквері Прибережному (опитування).
Категорія: Відео, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Безбар’єрність, Головне, Дніпро
