30 червня у столиці відбулась презентація збірки «Наша ратне діло та роздуми про вічне» полеглого воїна Максима «Єнота» Ємця. Ще за життя він зібрав та упорядкував свою поезію, ілюстрації до неї, але видати та презентувати її, на жаль, не встиг.
Проте це зробила його кохана, військова та письменниця Оксана Рубаняк.
«Ми довго думали над назвою, її придумав Максим. „Наше ратне діло“ — це про війну, а „роздуми про вічне“ — кохання. Тоді ми ще не розглядали наше кохання як вічність, але він це описав так. Ця збірка вміщає в собі війну і любов, все що є в ній, підтверджене Максимом особисто», — розповіла Оксана Рубаняк.
Книга вийшла друком у видавництві Фоліо. Роялті від продажу збірки спрямують видавництвом фонду, який допомагає та закупляє необхідне обладнання для військової частини Максима.
Таке рішення прийняла родина Максима, побратими та сама Оксана.
«Він дуже багато писав, бувало по 7 віршів на день. Вони завжди вражали мене до глибини душі, я дуже раділа, що у нього так виходить. Ця збірка була написана у період наших стосунків і кожен вірш є спогадом. Він часто записував та декламував їх мені, особливо коли ми були на відстані. Мені дуже пощастило майже всі вірші почути особисто з вуст Героя», — каже кохана Максима.
Вшанувати пам’ять захисника та познайомитися з його творчістю прийшло багато небайдужих, це було одним з основних побажань Оксани.
«Колись він сказав мені фразу: „Якби не ти, мої вірші певно ніхто б не читав“. На це я відповіла: „Твої вірші читатиме вся Україна, а потім й весь світ“. Тепер так і сталося, як ми з ним говорили», — ділиться дівчина.
Крім поезій самого Максима у книзі є передмови, які несуть у собі спогади та вдячність. Одну з них написала сама Оксана Рубаняк, а також Валерій Залужний, Ліна Костенко, «Шаман» — командир частини, в якій служив боєць, Юрій Бутусов — журналіст та товариш Максима, Олександр Ярмак та Олександр Красовицький — власник видавництва «Фоліо».
«4 лютого Максим написав: Ти дала мені мотивацію розвиватися в цьому напрямку. А я не розуміла, як може бути інакше і відповіла «Твої тексти йдуть з душі, про людей, твої тексти рани й стіни, надихають і мотивують».
4 лютого Максим загинув, але не загинула пам’ять про нього. За декілька хвилин до його смерті ми ще листувалися, він надіслав мені посилання на поезії, сказав там де він перебуває важко засинати, треба слухати їх перед сном. О 13:26 було моє останнє повідомлення: «Я хочу, щоб ти нарешті заснув у моїх обіймах». Це було останнє повідомлення, яке він прочитав, останній наш діалог. Але він живе у наших спогадах та думках», — зі сльозами згадує Оксана.
Збірка вийшла друком у такому форматі та вигляді, як хотів сам Максим, починаючи від назви, обкладинки, передмови, закінчуючи ілюстраціями, віршами та змістом. Зі слів Оксани, всі ілюстрації та вірші затверджені Максимом прижиттєво особисто.
«Я започаткувала традицію перед початком нового року писати цілі, які потрібно реалізувати. Одна з них у списку Максима була видати збірку, тепер вона є. Таких мрій та цілей було багато, тому тепер я намагатимусь реалізувати їх.
Пізніше він написав вірш «Наказу вмирати тобі не було». Щоразу коли мені бракне сил і я звертаюсь до нього, аби він пришвидшив нашу зустріч, я завжди згадую цей вірш», — поділилась кохана захисника.
Кубок пам’яті: у Києві провели футбольний турнір на честь азовця Олександра «Гряна» Гряника.
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»
