Головний тренер "Полісся" Руслан Ротань на прес-конференції поділився очікуваннями від першого матчу кваліфікації Ліги конференцій з угорським "Пакшем", який відбудеться у четвер, 7 липня.

- “Полісся продемонструвало високу інтенсивність у матчі проти Карпат — команди, що в минулому сезоні була однією з найкращих у цьому аспекті. Чи готова команда зараз грати в такому режимі через два на третій?”

- “Добрий день, ми до цього йдемо, на зборах провели роботу. Що стосується інтенсивності — я сподіваюся, що з кожним матчем ми будемо виглядати все інтенсивніше й інтенсивніше. Інша справа — це відновлення. Зараз, мабуть... Я завжди забороняю гравцям казати про те, що тяжко. Ми вийшли сюди — ми повинні бути максимально сконцентрованими. Більше це стосується переїздів — десь це трохи додає дискомфорту, але ми не жаліємось, ми розуміємо, готові до цього — й це найголовніше.”

- “Доброго дня, яка кадрова ситуація зараз у команді? Всі хлопці готові грати чи є травмовані?”

- “Слава Богу, всі хлопці здорові, всі хлопці в бойовому настрої, готові до завтрашнього матчу, все обійшлося без травм.”

- “Як ви оцінюєте гравців ФК "Пакш" та виступ команди у попередньому раунді кваліфікації?”

- “Команда пройшла досить складного, хорошого суперника — "Марібор". Ми також вивчили ці матчі. Що стосується "Пакша" — вертикальна, силова команда.”

- “Останню контрольну гру ви провели проти угорської "Академії Пушкаша" і зіграли внічию. Минулого сезону "Пакш" теж не зумів обіграти цю команду — поразка та нічия. Виходячи з вашого спарингу, чи є якісь тактичні елементи, які можна було б запозичити в "Пушкаш Академі", щоб ефективно протидіяти "Пакшу"?”

- “Так, можна порівнювати стиль гри цих клубів. Вони також активно пресингують, не залишають вільного простору. Як я вже казав раніше, нас очікує складне протистояння. Проти таких суперників важко працювати з м’ячем, особливо — виходити з-під тиску, будуючи атаку від оборони. Ми до цього готуємося й маємо бути максимально зібраними. І гра в позиції, і без м’яча — все відіграватиме ключову роль.”

- “Упевнені, ви аналізували гру 39-річного нападника "Пакша" Бьоде — найкращого бомбардира чемпіонату Угорщини. Як обороні стримати настільки потужного форварда?”

- “Так, ми вивчали його дії, але варто відзначити й інших гравців — усі вони високі, атлетичні, з якими потрібно вміти вести силову боротьбу. Як діяти? Насамперед — не дати їм відчути комфорт. Коли такі габаритні форварди відчувають тілесний контакт із захисником — їм легше грати. Тому ми акцентували увагу на випередженні, підстраховці, мобільності. Щойно нападник втрачає це "відчуття" суперника — йому стає незручно.”

- "У матчі з "Карпатами" ми вже побачили трохи агресивнішу та якіснішу гру проти м’яча, ніж в іграх зі "Санта-Коломою". На якому етапі адаптації до нових вимог перебувають футболісти? Наскільки ви особисто задоволені готовністю гравців, зокрема фізичною?”

- “У фізичному плані ми стаємо кращими, приходимо в тонус. Зараз ігровий ритм — ігровий цикл через два на третій, через три на четвертий. Мабуть, зараз більше уваги приділяється відновленню. Без розуміння нашої гри ми, скажімо так, не зможемо виглядати цілісною командою, тому акценти робимо на теоріях, на індивідуальних розмовах з гравцями. Пройде ще рік чи два — ми завжди будемо над цим працювати, тому що розуміння — це найголовніше в тому, як ми хочемо побудувати наш футбол, аби гравці розуміли його на 100%.”

- “Чи ви повністю задоволені тим складом гравців, які є в команді? Чи відштовхуєтеся від легендарної фрази Мирона Богдановича Маркевича: "Маємо — що маємо, з тими будемо і грати"?

- “Звісно, ми довіряємо команді, ми хочемо з цими гравцями працювати. Тому зараз, на сьогоднішній день, ми не можемо кричати: нам мало, нам когось не вистачає. Ми хочемо працювати з цими гравцями, хочемо, щоб гравці якомога швидше ці вимоги виконували на футбольному полі. З часом, я думаю, що буде видно — чи потрібне підсилення, чи не потрібне.”

- “Руслане Петровичу, враховуючи, що через війну "Полісся" змушене проводити єврокубкові матчі поза домашніми стінами, без активної підтримки рідних трибун — як це впливає на командний дух, мотивацію і, врешті-решт, на результат? Чи знаходите ви якісь додаткові способи підтримати гравців і зарядити їх енергією, виступаючи за межами рідного Житомира?”

- “Звичайно, футбол без вболівальників — це не футбол. Але найголовніше, що в хлопців є рідні, є знайомі, які підтримують тут на стадіоні чи по телевізору. Звичайно, що хочеться, щоб були повні стадіони й вони якомога швидше повернулися, але для цього потрібен мир, щоб війна закінчилася в нашій країні — ми це все розуміємо. Дійсно, зараз дуже тяжко, ми знаходимося не в рівних умовах із суперником, але ми це все розуміємо. Єдине, що я можу тут сказати — дякую нашим воїнам ЗСУ за те, що дають можливість, що ми сьогодні в Єврокубках."