Перемога Володимира Зеленського на президентських виборах в Україні 2019 року започаткувала нову еру в українських ЗМІ. Програма нової влади передбачала так звану деолігархізацію. Українські олігархи мали бути відрізані, як висловився Зеленський, від «зосереджених медіаресурсів, непрозорого доступу до стратегічних активів і своєї “криші”».
Ще кілька років тому жменька великих медіаконцернів, до складу яких входили найпопулярніші телеканали, радіостанції і друковані ЗМІ, значною мірою визначала інформаційну політику країни й формувала суспільну дискусію. П’ять найважливіших з них до 2022 року:
- Inter Media Group, до складу якої входили телеканали Inter і NTN, що належали Дмитру Фірташу й Сергію Льовочкіну;
- 1+1 media, що включала телеканали 1+1 і Ukraine Today, що належала Ігорю Коломойському;
- StarLightMedia (після 2021 року Starlight Media), що включає телеканали ICTV, СТБ і Новий, які належить Віктору й Олені Пінчукам (зять і дочка колишнього президента Леоніда Кучми);
- медіагрупа «Україна», до складу якої входили телеканали «Україна» та «Україна24», що належали Рінату Ахметову;
- телеканали «Прямий» і «5 канал», що належали колишньому президентові Петру Порошенку.
Проросійський політик Віктор Медведчук, чия донька є хрещеною дочкою Владіміра Путіна, почав будувати медіагрупу в Україні за кілька років до початку російської інвазії у 2014 році. Акції цієї групи формально належали довіреному соратнику Медведчука, колишньому депутату Верховної Ради України Тарасові Козаку. До медіахолдингу Медведчука входили телеканали, такі як 112 Україна, NewsOne і ЗІК, вони займали – іноді більш відкрито, іноді менш – проросійську позицію. У контексті ескалації напруженості між Києвом і Москвою наприкінці 2021 року Рада національної безпеки і оборони України визнала відносини цих каналів загрозою національній безпеці України і вирішила їх закрити.
Під тиском війни найбільші телеканали, які раніше належали конкуруючим медіаконцернам, об’єдналися, створивши один канал. Після виходу в ефір власних спеціальних програм у перший день вторгнення Starlight Media, 1+1 media та Inter Media, а також телеканал українського парламенту Рада 25 лютого 2022 року розпочали цілодобову трансляцію інформаційно-публіцистичної програми Телемарафон «Єдині новини». Об'єднаний телеканал надає редакційним командам членських станцій ефірний час, який вони заповнюють власними ведучими, програмами й репортажами. До Телемарафону також приєдналися медіагрупа «Україна» і Національна суспільна телерадіокомпанія України, більш відома як «Суспільне мовлення». Однак державний канал покинув проєкт «Єдині новини» у травні 2024 року і зараз працює паралельно з Телемарафоном.
Створення Телемарафону спочатку схвально сприйняло і суспільство, і журналістське середовище. У перші місяці війни спільна сітка мовлення раніше окремих телеканалів відіграла важливу роль у збереженні єдності українського суспільства. Крім того, паралельно з україномовним Телемарафоном, зі серпня 2022 року уряд України також веде цілодобовий інформаційний канал російською мовою під назвою Freedom, що транслюється через супутник і YouTube, який є продовженням попередніх проектів UATV і «Дом», створених 2015 року. Існування цього українського державного проєкту російською мовою суперечить пропагандистському наративу Кремля про безжальне придушення російської мови «київським режимом». Водночас діяльність цього каналу переважно ігнорували (через необізнаність чи свідомо) автори критичних закордонних репортажів про еволюцію мовної ситуації в Україні після початку російсько-української війни 20 лютого 2014 року.
Із лютого 2022 року українська держава обмежує інформаційний простір на телебаченні. Так, багато телеканалів, пов'язаних з опозицією або оточенням Порошенка, такі як «5 канал» і «Прямий», а також Espreso TV, що належить синові бізнесмена Костянтина Жеваго, були навмисно і демонстративно виключені зі спільної програми Телемарафон. Окрім того, 4 квітня 2022 року без пояснення причин було припинено цифрове мовлення цих каналів. Відтоді вони доступні тільки через інтернет або супутник, а також частково через закордонні кабельні мережі.
З часом Телемарафон став предметом дедалі більшої критики. Через рік після початку війни українські медіаексперти висловили думку, що єдиний формат вичерпав себе. З погляду критиків, одна з проблем полягає в тому, що держава щороку виділяє значні кошти на фінансування Телемарафону. Наприклад, 2024 року з державного бюджету на ці цілі було виділено близько 465 млн грн (10,5 млн євро). Окрім того, Телемарафон глядачі більше не сприймають як джерело об'єктивної інформації. Згідно зі загальноукраїнським дослідженням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), у рік створення «Єдині новини» користувалися довірою 69% населення України, але до 2024 року цей відсоток знизився майже удвічі – до 36%. У своєму звіті 2024 року щодо розширення ЄУ Європейська комісія розкритикувала київську владу у зв'язку з Телемарафоном, вказавши, що Україна повинна створити плюралістичний медіаландшафт, якщо хоче стати членом Євроунії. У звіті Комісії висловлено занепокоєння щодо державного фінансування й відсутності об'єктивності «Єдиних новин».
Інший погляд представляють телеканали, які не беруть участі в Телемарафоні і критично оцінюють уряд. Це, наприклад, Espreso TV і канали, які раніше належали Порошенку і досі йому близькі. Перед вторгненням 2022 року колишній президент вжив заходів, спрямованих на обмеження контролю над своєю медіаімперією. У листопаді 2021 року він продав свої ЗМІ, зокрема «5 канал» і «Прямий», холдингу «Вільні медіа», але зберіг над ними опосередкований контроль.
Війна вплинула не тільки на внутрішній телевізійний ринок. Ще більші зміни відбулися в інших секторах медіа. Регіональні і місцеві газети, телеканали і вебсайти, особливо на територіях, окупованих Росією або безпосередньо близьких до лінії фронту, серйозно постраждали від війни.
Ринок друкованих газет і журналів значною мірою завмер. Наразі не існує жодного загальнонаціонального друкованого журналу масового тиражу, присвяченого серйозним соціальним і політичним питанням, такого як щоденна «Газета по-українськи», жодного політичного друкованого журналу з регулярними випусками, такого як тижневик «Український тиждень». Більшість з них зараз працює суто в інтернеті, а деякі, як-от NV, стали мультимедійними платформами, що виробляють тексти, відео й подкасти. Ці нові підприємства зазвичай використовують різні канали для поширення контенту і мають не тільки вебсайти, а й власні акаунти в Telegram, Instagram, Facebook, YouTube, TikTok тощо.
З іншого боку, ринок інтернет-медіа швидко розвивається, з’являється багато високоякісних аналітичних порталів та інформаційних сервісів, які працюють відповідно до професійних стандартів й етичних принципів. Це передусім ЗМІ, які перебувають у так званому білому списку, складеному українською неурядовою організацією Інститут масової інформації (IMI) на основі аудиту відповідності професійним стандартам. У другій половині 2024 року до цього списку увійшли такі ЗМІ: «Суспільне», «Українська правда», NV.ua, Радіо Свобода, «Дзеркало тижня», «Бабель», «Громадське», «Тексти», Громадське радіо, Espreso TV, «Слово і діло», «Ґрати» та «Український тиждень».
Що стосується споживання медіа, традиційне радіо і преса втрачають популярність під час війни. З іншого боку, соціальні мережі стали популярнішими. Згідно зі щорічним дослідженням, проведеним агентством InMind на замовлення українського відділення Internews та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), 2024 року переважна більшість українців отримувала новини через соціальні мережі (84%). Значно менше людей обирали інформаційні сервіси або телебачення (30%), радіо (12%) або друковані ЗМІ (5%). Вперше з часу вторгнення у 2022 році довіра респондентів до ЗМІ впала восени 2024 року до менше ніж половини опитаних (47%).
Найбільшим викликом для традиційних ЗМІ зараз є конкуренція з боку соціальних мереж. Згадане вище дослідження Internews/USAID показало, що Telegram зараз є провідним постачальником новин в Україні. У 2024 році 73% опитаних українців користувалися цією платформою, щоб дізнаватися про поточні події. Друге місце посів YouTube з результатом 19%.
Політичні канали Telegram після вторгнення набувають дедалі більшої популярності. Згідно з дослідженням, проведеним у грудні 2022 року для Українського інституту медіа та комунікацій (УІМК) Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), 63,3% українців почали користуватися каналами Telegram для отримання політичних новин після 24 лютого 2022 року, тоді як до початку повномасштабної інвазії це робили лише 35,9%. У контексті ескалації війни з'явилося багато частково анонімних каналів Telegram, які в деяких випадках налічують мільйони підписників.
Велику популярність Telegram можна пояснити його структурою, яка ідеально підходить для воєнної ситуації. У вищезазначеному дослідженні UMCI/KMIS 41% респондентів заявили, що канали Telegram корисні, оскільки вони зручні у використанні, 39% цінують їх за актуальну інформацію про запуск ракет/дронів та можливий час/район їхнього удару, а 37,6% цінують їх за оперативність. Ще 23,5% респондентів користуються каналами Telegram, оскільки вони публікують новини, недоступні в традиційних ЗМІ.
Незважаючи на критику Telegram з боку медіаекспертів, громадських організацій, парламентарів та уряду, після 24 лютого 2022 року в Telegram почали з'являтися офіційні канали державних установ, зокрема представників державних і місцевих органів влади. Різні державні суб'єкти слідували за домінантною соціальною тенденцією. Поширення цієї соціальної мережі також змусило традиційні ЗМІ створити власні канали Telegram. Навіть військовики зараз спілкуються з населенням через цю платформу.
Великі медіагрупи також відходять від традиційного телебачення на користь різних цифрових форматів, транслюючи не тільки через супутник, а й через кабельне телебачення, відеоканали, інтернет та прямі трансляції. Наприклад, Starlight Media у 2024 році отримала дохід у розмірі 300 млн грн, або близько 7 млн євро, від поширення розважального контенту через YouTube. Загальний дохід цифрового підрозділу компанії у 2024 році близько пів мільярда гривень, тобто приблизно втричі більше, ніж у 2023 році. Медіагрупа створила й розвинула понад 100 YouTube-каналів із майже 50 млн підписників, а зараз перекладає свій контент англійською, іспанською, португальською й польською мовами.
Іншими значними формами залучення коштів є гранти від міжнародних організацій і краудфандинг – підхід, який застосовується, зокрема, незалежними й регіональними ЗМІ. Наприклад, у першій половині 2022 року краудфандингові кампанії й пожертви дозволили зібрати понад 2,2 млн євро на шестимісячну діяльність 13 національних медіакомпаній, покривши близько 60% їхніх потреб у цей період. Бенефіціарами були: «Українська правда», NV.ua, «Ліга», Ukrainer, «Громадське», «Детектор медіа», «Бігус.інфо», «Слідство.Інфо», «Заборона», «Дзеркало тижня», The Village Ukraine, Forbes і «Бабель».
Київ не запровадив прямої урядової цензури щодо незалежних ЗМІ після запровадження воєнного стану у 2022 році; на українські засоби масової інформації було накладено лише певні обмеження. Тодішній командувач Збройних сил України Валерій Залужний видав наказ, що визначав ці обмеження на початку повномасштабної інвазії Росії. У ньому було визначено порядок акредитації представників ЗМІ в умовах надзвичайного стану, перелік інформації військового значення про підрозділи і їхні операції, яку заборонено розголошувати, а також правила роботи журналістів на лінії фронту й передачі візуальних матеріалів.
Більша частина фінансової допомоги українським ЗМІ до початку 2025 року надавалася урядом США через USAID та інші організації. Рішення адміністрації новообраного президента США Дональда Трампа про припинення всіх програм невійськової допомоги в усьому світі, зокрема в Україні, негативно вплинуло на незалежні українські ЗМІ. Передусім це торкнулося невеликих регіональних редакцій, особливо тих, які були переведені з тимчасово окупованих регіонів або розташованих у зоні бойових дій. Це рішення також матиме негативні наслідки для журналістських розслідувань.
За словами медіаекспертки Галини Піскорської, «80% українських ЗМІ отримували фінансування через USAID. [...] без допомоги донорів або підтримки з державного бюджету в 2025 році кількість газет і журналів в Україні може скоротитися ще на 20%, а тираж передплати може зменшитися на 25-30%». Згідно з опитуванням, проведеним серед 120 редакцій, 7,5% з них почали скорочувати штат після припинення фінансування з боку США в лютому 2025 року, 9,5% мали проблеми з оплатою оренди офісів, 11% обмежили виробництво контенту, а 10,5% знизили заробітну плату і перейшли на неповний робочий день. Залежність від іноземного фінансування може здаватися нездоровою, але економіка України під час війни не дає ЗМІ, які не є розважальними, багато альтернативних можливостей заробляти гроші і розвиватися.
Функції й функціонування українських засобів масової інформації зазнали кардинальних змін після 24 лютого 2022 року. Колишні канали, контрольовані олігархами, зникли і були частково включені до фінансованого державою Телемарафону. Решта незалежних телеканалів, інформаційних агентств, інтернет-порталів і журналів мусили трансформуватися й шукати нових аудиторій, форматів публікацій, каналів комунікації й джерел фінансування. Значення соціальних медіа, особливо Telegram, стрімко зросло. Медіаландшафт став менш відкритим через військову цензуру, централізацію уряду й політичну самоцензуру.
Незважаючи на ці та інші виклики, пов'язані з воєнними умовами і воєнним станом, що діє з 2022 року, українська публічна дискусія є переважно плюралістичною.
Різноманітність думок була забезпечена, серед іншого, завдяки:
- діяльності громадського мовника «Суспільне мовлення»;
- різноманітності інтернет-ЗМІ та їхньому незалежному фінансуванню численних, неконтрольованих каналів Telegram;
- поширенню політичної інформації через різні соціальні медіа;
- присутності дослідницьких груп, що займаються журналістськими розслідуваннями, у декількох ЗМІ;
- наявності неурядових організацій, які здійснюють моніторинг державних органів;
- а також значною мірою необмеженій публічній дискусії зі суперечливих тем.
Незважаючи на зміни, медіаландшафт в Україні залишає бажати кращого і все ще не є стабільним, що вимагає подальшої уваги і з боку національних акторів, і міжнародної спільноти.
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Rosyjska inwazja zmieniła ukraińskie media
