Атака на Україну / © ТСН
Російські війська щонайменше двічі застосували новий ударний безпілотник «Дань-М» проти українських міст — Києва та Одеси. Хоча спочатку апарат розробляли як навчальну мішень для тренувань ППО, нині він став елементом асиметричної тактики Кремля: примушує Україну витрачати дорогі ракети NASAMS та IRIS-T на дешеві дрони.
Про це пише National Interest.
Перший зафіксований удар «Дань-М» стався у травні 2025 року по Одесі, а згодом дрон був частиною масованої атаки на Київ 31 липня, коли Росія одночасно випустила 550 безпілотників. Як з’ясувалося, «Дань-М» може летіти на висотах понад 4,8 км і розвивати швидкість до 750 км/год, що ускладнює його перехоплення звичайними ПЗРК. Саме тому Україна змушена застосовувати наддорогі системи ППО, призначені для знищення ракет, а не одноразових дронів.
За даними National Interest, росіяни адаптували навчальні дрони для бойових цілей за допомогою простих, але ефективних змін: перефарбували корпус, додали бойову частину й системи наведення. Стартова вага апарата — близько 250 кг, а запускають його навіть з гелікоптерів, що суттєво збільшує дальність польоту.
Дрон РФ «Дань-М» / © Фото з відкритих джерел
Аналітики зазначають, що така тактика виснажує українські запаси західних ракет, відкриваючи простір для наступних хвиль атак. Попри обмеження дальності та помітність у повітрі, «Дань-М» уже показав себе як дієвий інструмент тиску.
Цей дрон — чергове підтвердження того, що Росія активно застосовує принципи асиметричної війни, вкотре переосмислюючи старі технології в умовах сучасного конфлікту.
Оборонні сили України вже адаптуються до нової загрози. Один із «Дань-М» було збито у травні над Чорним морем силами ГУР. Проте експерти попереджають: якщо РФ масштабно запустить рої дронів із ШІ, це може створити нову фазу у війні. І майбутнє в протистоянні, як і раніше, залежатиме не лише від сили, а й від швидкості адаптації.
Нагадаємо, у Збройних силах України вже активно застосовують наземні роботизовані комплекси для евакуації поранених і постачання на передову. До кінця 2025 року планується залучити ці системи безпосередньо до бойових дій. Водночас, попри технологічний прогрес, такі роботи не здатні повністю замінити військових на полі бою.
