Москва активізувала наступальні дії одразу на двох напрямках в Україні, змушуючи Київ розосереджувати свої сили та резерви. У центрі російської уваги — стратегічно важливий Покровськ і північний схід Сумської області. Обидві сторони намагаються зміцнити свої позиції до настання осені, яка традиційно сповільнює хід бойових дій.
За оцінками аналітиків і військових командирів, Кремль прагне здобути якнайбільше територіальних здобутків, перш ніж погодитися на припинення вогню. У свою чергу, Україна намагається стримувати наступ і завдати Росії втрат, щоб створити вигідніші умови для майбутніх переговорів.
На сході головною метою росіян залишається Покровськ — ключовий логістичний центр. Його захоплення стало б значною перемогою, дозволивши Росії посилити контроль над Донеччиною. Бої вже вийшли на межу з Дніпропетровською областю, відкриваючи потенційний шлях для розширення конфлікту на ще один український регіон.
Щоб стримати ворога, українські сили проводять активні дії на іншому фронті — в Сумській області. Тут оборонці намагаються утримати російські війська, не даючи їм можливості перекинути підкріплення на схід.
“Оптимальний сценарій для України — зупинити російський наступ на Донбасі. Це створить основу для перемовин”, — зазначає військовий історик Сергій Радченко. За його словами, восени Москва може бути більш схильна до обговорення припинення вогню, коли стане очевидним масштаб її втрат і досягнень.
У той же час президент Володимир Зеленський очікує рішень адміністрації Трампа щодо посилення санкцій проти Росії та можливої підтримки європейської ідеї створення “сили стримування”. США вже призупинили деякі постачання зброї, посилаючись на ризики виснаження власних запасів.
На північному сході України російська армія посилила удари — йдеться про постійні обстріли авіабомбами, атаки FPV-дронами та штурми малими піхотними групами. Ці дії мають на меті виснажити українські сили й не дозволити їм перекинути резерви до Покровська.
З квітня українська армія також активізувала операції в прикордонних районах, зокрема провела рейди в Курську область Росії. Мета — скувати до 60 000 бойовиків і не дати їм підсилити інші ділянки фронту.
Проте стратегія має і критику. Деякі командири скаржаться на невиправдані втрати, які спричинили ці дії. Російські війська встигли просунутися на 5–7 км вглиб Сумщини, атакуючи з різних точок уздовж кордону.
Попри це, українці утримують позиції. До 10 000 російських солдатів заблоковано в районі Глушково на Курщині — там залишається й невелика українська присутність, попри спроби витіснення російсько-північнокорейськими силами.
Наймасштабніше протистояння точиться на Донеччині. Росія прагне реалізувати свою ціль — повний контроль над регіоном. Її війська намагаються не штурмувати Покровськ напряму, а оточити місто, що потенційно відкриває шлях до вторгнення в Дніпропетровську область.
Командування побоюється, що така ескалація — передусім у шостому регіоні, де досі не було бойових дій, — може негативно вплинути на мораль українців і посилити позиції Кремля на переговорах.
Україна поки стримує диверсійні спроби прориву, але водночас потерпає від гострого браку західного озброєння.
Попри бойовий запал, українське командування визнає: ресурси обмежені, і в нинішніх умовах пріоритетом стає утримання займаних позицій, а не масштабні наступальні дії. За словами заступника командира батальйону “Вовки да Вінчі” Олексія Махринського, нестача особового складу та боєприпасів на фронті довжиною понад 1200 км змушує військових економити сили та уникати непотрібного ризику.
Оборона під безперервним наглядом ворожих дронів ускладнює навіть базову логістику. Ротація підрозділів перетворилася на небезпечну операцію, тож солдати тижнями залишаються на передових позиціях, отримуючи спорядження та припаси за допомогою дронів.
За оцінкою Андрія Назеренка, командира підрозділу БПЛА 72-ї бригади, Росія не прагне негайного прориву, а хоче досягти політичної переваги перед можливими переговорами. “Їхня мета — зайти в Дніпропетровську область і мати вигідну позицію, якщо почнуться перемовини між Зеленським і Путіним”, — зазначив він. “І вони вже близько до того, щоб цього досягти”.
На тлі виснаження фронту та невизначеності з озброєнням Україна чекає на конкретні сигнали від президента США Дональда Трампа. Зеленський сподівається, що американський лідер вийде за межі попередніх амбівалентних заяв і підтвердить курс на підтримку України — не лише політично, а й військово.
Минулого тижня Трамп і Зеленський обговорили оборонне партнерство на саміті НАТО, включно з потенційною передачею систем Patriot, закуплених за підтримки європейських партнерів. Проте Пентагон досі не уточнив, яке саме озброєння було затримано в межах перегляду американських резервів.
Окрім зброї, Київ очікує від США жорсткіших санкцій проти російської енергетики та фінансів — секторів, які продовжують фінансувати воєнну машину Кремля. Зеленський наполягає на встановленні стелі цін на російську нафту на рівні 30 доларів за барель — набагато нижчому за нинішні показники.
ЄС підтримує санкційний курс, але визнання ефективності — стримане. Спецпредставник ЄС з питань санкцій Девід О’Салліван заявив, що тиск має тривати, хоча надія на переговори з Росією виглядає ілюзорною. “Якщо Москва змінить поведінку — ми можемо говорити про припинення вогню. Але зараз вона цього не хоче”, — сказав він.
Європейські союзники Києва також очікують рішення Трампа щодо ідеї, яку активно обговорюють у Брюсселі — розміщення іноземного військового контингенту в Україні після припинення вогню. Такий підхід міг би стати своєрідною гарантією безпеки у разі, якщо повноцінне членство України в НАТО залишатиметься відкладеним.
Умовне схвалення США цього плану могло б змінити розрахунки Кремля — і сприяти дипломатичному процесу на вигідніших для України умовах.
