У Росії посилюються репресії. Символом нових часів стала смерть Романа Старовойта — перше самогубство топчиновника за всю путінську епоху. Раніше підозрілі суїциди скоювали тільки топменеджери російських компаній.
Для топчиновників, які орієнтуються на різні вежі Кремля, це тривожний сигнал того, що, починаючи з 2022 року, правила гри в російській політиці суттєво змінилися. Не дивно, що представники істеблішменту в паніці.
Історія зі звільненням і загибеллю міністра транспорту, колишнього курського губернатора Старовойта, якого могли затримати за обвинуваченням у розкраданні коштів, виділених на будівництво оборонних споруд у Курській області, продемонструвала російській еліті: за умов посилення авторитаризму режиму Путіна репресії перестали бути вибірковими. І багато з раніше недоторканних представників істеблішменту можуть стати наступними жертвами молоха.
Це ще не 1937-й. Але вже точно дуже схоже на похмуре семиріччя 1946–1953 років.
В останні місяці низка заведених проти чиновників кримінальних справ перестала обмежуватися менеджерами держкорпорацій та міністрами регіональних урядів, мерами й віцегубернаторами. У зловживаннях звинувачено колишнього першого заступника головкому Росгвардії Віктора Стрігунова, ексзаступників міністра оборони Тімура Іванова (засуджений до 13 років), Дмітрія Булгакова і Павла Попова, заступника начальника Генштабу Вадіма Шамаріна та інших високопоставлених військових.
Фігуранти антикорупційних розслідувань входять до різних груп впливу — братів Ротенберг, секретаря РНБО Сєргєя Шойгу, керівника Росгвардії Віктора Золотова та інших. Ще нещодавно вони здавалися недоторканними. Але патрони не захистили своїх токсичних клієнтів. Одна з причин — кремлівські вежі стали менш суб'єктними, а путінський режим — більш авторитарним. За цієї ситуації всі колишні домовленості стало легше порушувати.
Кримінальні справи — наслідок не стільки прагнення режиму вести боротьбу з недобросовісними боярами та необхідності задовольнити запит суспільства на справедливість. Головна причина — у Росії зменшується «кормова база», і еліти починають битву за допуск до ресурсів. Ця боротьба, що набула форми рейдерства та антикорупційних розслідувань, не є загрозою для режиму. Вона навіть вітається в Кремлі, оскільки дозволяє контролювати істеблішмент і не допустити появи нового Прігожина.
Жертвами нових реалій стають не тільки чиновники, а й мільярдери. Як, наприклад, власник третьої за величиною золотодобувної компанії Росії «Южуралзолото» Константін Струков. Генпрокуратура Росії через суд зажадала передати у власність держави активи холдингу «Южуралзолото». Влада РФ почала відбирати приватні активи після початку війни проти України на тлі санкцій і дефіциту бюджету. У середині березня генпрокурор Ігорь Краснов відзвітував про націоналізацію компаній на 2,4 трлн руб., зазначивши, що до списку потрапили й п'ять стратегічних підприємств.
Не дивно, що за цих умов у російській системі влади підсилюється роль тих, хто займається антикорупційними розслідуваннями. Наприклад, у міру появи нових справ розширюються не тільки повноваження Генпрокуратури РФ, а й зростає вплив її керівника Ігоря Краснова, який стає самостійним гравцем, з яким усі хочуть дружити. Парадоксально, але в цій ситуації падає вплив глави Слідчого комітету Алєксандра Бастрикіна: архаїчний персонаж, який не відчуває віянь часу.
Традиційно розширюються повноваження ФСБ. Останніми тижнями Путін підписав закон, який забороняє російським ученим контактувати з іноземцями без контролю спецслужби, а Держдума прийняла закон, що дозволяє ФСБ створювати власні СІЗО та управляти ними. Згідно з указом президента Росії, з 21 липня 2025 року заходження до портів РФ суден з-за кордону буде можливе тільки з дозволу капітана гавані, узгодженого зі співробітником ФСБ.
Те, що Кремль має намір сильніше закручувати гайки, а країна стає все більш авторитарною, підтверджують не тільки розширення повноважень силових структур, а й зусилля з відновлення радянської системи цензури. За словами спецпредставника Путіна з міжнародного культурного співробітництва Міхаіла Швидкого, російській владі слід офіційно створити інститут цензури, взявши за зразок радянське Головне управління з охорони держтаємниць у пресі (Головліт).
Водночас Росія йде китайським шляхом, установлюючи цифровий контроль, використовуючи низку заходів і технологій, спрямованих на посилення цензури, стеження та «суверенізації» національного сегмента Інтернету. Річ не тільки в блокуванні Інтернету в усіх регіонах РФ: у червні 2025 року було зафіксовано 655 відключень, що перевищує річну кількість відключень у світі. Російська влада пояснює це необхідністю захисту від українських безпілотників.
Прагнучи розширити цифровий контроль, Держдума поточного тижня прийняла в третьому читанні законопроєкт про штрафи за пошук «екстремістського» контенту. При цьому визнала використання VPN обтяжливою обставиною. Після того як закон підпише Путін, штрафи набудуть чинності з 1 вересня 2025 року. Міністр зв'язку РФ Максут Шадаєв виправдав закон тим, що інакше владі доведеться заблокувати західні платформи, наприклад Google і WhatsApp.
При цьому Кремль не збирається відмовлятися від ідеї заборонити іноземні месенджери, зокрема WhatsApp, замінивши його «національним застосунком» MAX, який перебуває під прямим контролем російських держструктур. У Росії WhatsApp є найпопулярнішим месенджером: його щодня використовують близько 84 мільйонів людей. Але Кремль має намір посилити цензуру та підсилити забезпечення контролю над поширенням інформації в інтересах просування вигідного владі політичного порядку денного.
За посилення авторитаризму Росія, однак, зберігає ринкову економіку, що допомагає Кремлю вирішувати проблеми з продуктами, які періодично виникають: торік це був дефіцит яєць, нинішнього року — картоплі. Проте російська економіка через вплив міжнародних санкцій і орієнтацію на військове виробництво перебуває в досить непростому стані, й на ПМЕФ з боку російських чиновників звучали дуже відверті коментарі.
На сьогодні російська економіка після періоду зростання, значною мірою викликаного військовими витратами, демонструє ознаки сповільнення. Очікується, що цього року зростання ВВП становитиме 1,3–1,5%, що суттєво нижче за попередні показники. Інфляція залишається високою, й це призводить до значного зниження рівня життя населення. Ціни на основні товари як і раніше зростають.
Оборонні галузі продовжують працювати майже на повну потужність і залишаються основним драйвером економічного зростання, але їхній потенціал подальшого розширення досягає межі. Невійськові сектори економіки стикаються з труднощами через високі відсоткові ставки, скорочення споживчого попиту й брак робочої сили. Виробництво в цивільному секторі скорочується.
Федеральний бюджет зазнає значного тиску. Дефіцит бюджету в травні 2025 року вже досяг майже 90% від запланованого на весь рік. Це пов'язано зі зростанням військових витрат і зниженням доходів від нафти та газу. При цьому ліквідні активи Фонду національного добробуту значно скоротилися з лютого 2022 року, а заморожені резерви Центрального банку обмежують можливості монетарної політики.
У цілому в короткостроковій перспективі російська економіка стабільна завдяки високим державним витратам (в основному на оборону) і адаптації до санкцій. Але вже 2025 року вона зіштовхнеться зі структурними дисбалансами, уповільненням зростання, високим бюджетним дефіцитом та інфляцією. Усе це вказує на довгострокові проблеми.
За великим рахунком сьогодні Росія стоїть на роздоріжжі: завершувати війну проти України та протистояння із Заходом чи продовжувати «СВО», що загрожує незворотними наслідками для російської економіки. Частина російської еліти сигналізує, що вона схиляється до згортання «СВО». З одного боку, вони суперлояльні Путіну. З другого — в істеблішменту є діти, яким вони хочуть дати можливість насолодитися «кревними» на Заході.
По-перше, при відході Путіна та наступному хаосі еліти можуть втратити доступ до ресурсів і фінансів. По-друге, у ситуації, коли Росія поступово трансформується з авторитарної на тоталітарну державу, підсилюється роль Путіна як суперарбітра, який сприймається ними як якась гарантія їхньої особистої безпеки.
Та й росіяни не виходять на вулицю з вимогою припинити війну. Хоча соцопитування й показують, що число громадян РФ, які бажають припинення війни, зростає, але рейтинг Путіна нині дуже високий. Навіть із урахуванням різкого підвищення комунальних тарифів (у середньому на 13,4%) і масових відключень Інтернету: за даними Фонду «Общественное мнение», рейтинг схвалення діяльності Путіна за тиждень із 29 червня до 6 липня опустився лише на 4 пункти — з 83 до 79%.
Що довше Путін балансуватиме між зовнішньою агресією та внутрішнім тиском, то вищий ризик, що одного разу контроль буде несподівано втрачено. Історія Росії вже неодноразово знала ситуації, коли режим, що здавався незламним, руйнувався за лічені дні. Кардинально ситуацію в країні може змінити смерть Путіна. Вплинути — ситуація в Чечні, де глава республіки Рамзан Кадиров відчуває серйозні проблеми зі здоров'ям і намагається передати владу сину Адаму.
Саме Чечня може стати для режиму серйозним стрес-тестом: зможе адміністрація президента РФ утримати баланс між страхом, грошима та лояльністю чи система почне сипатися з околиць. Якщо Кремль не впорається з управлінням ризиками там — отже, він більше не контролює країни. І тоді все, що сьогодні виглядає як жорсткий порядок, може дуже швидко перетворитися на некерований хаос, де кожний буде сам за себе.
