Що це за рейтинг і чому вам має бути не байдуже?
Це не турнірна таблиця. Це — Power Ranking, суб’єктивно-аналітична спроба відповісти на головне питання: хто реально грав у футбол, а хто просто вийшов на поле?
Оцінюється командна гра відносно рівня суперника і контексту, не лише рахунок. Чи була ідея? Чи працювала структура? Чи хтось узагалі розумів, що відбувається?
Кожна команда отримує оцінку від 1 до 5:
Після кожного туру оцінки складаються і вираховується середній бал — саме він формує рейтинг. Усі оцінки — ручна робота, без VAR і без ШІ, але з любов’ю до найкращої ліги у світі.
Хто б міг подумати, але з дешевої афіші знову вийшов один із найкращих матчів туру.
Нагорняк нарешті вбив у свою команду поняття балансу. Це вже саме по собі звучить як диво. Якщо додати атакувальні акценти, картинка стає зовсім іншою. Їм би ще нормальні умови — ми б говорили про геть інший футбол, а не про виживання на крихтах.
"Кудрівка" теж прокинулася — згадала про ті самі перші матчі сезону, коли вони бігали, наче їм щось винні. Суперник цього разу дозволяв, давав простір, а не бетонну стіну.
Суддівство? Ну таке. Аби не загрузнути в болоті свистків і жестів, ставимо обом командам по три бали за чесну роботу. І щедро поливаємо медом той гіркуватий післясмак, що залишив арбітраж.
Тут навіть аналізувати нічого. Грубий, примітивний футбол. "Олександрія" перемогла лише тому, що в неї є Теді Цара. У "Полтави" — немає. Все. Кінець історії.
Окремо варто виділити саундтрек. Хмарочоси з матюків на "общєпанятном" здіймалися над стадіоном так, що в телевізорі аж пікселі плавилися.
Як для матчу УПЛ, що транслюється серед білого дня на всю країну, забагато вайбів обласного кубка між двома агрофірмами. Потім ті самі люди виходять перед камерами й щирою українською дякують ЗСУ за "можливість займатися улюбленою справою".
Контраст, від якого закладає вуха.
"Оболонь" традиційно вишукувалась в п’ять захисників, "Зоря" не менш традиційно грала на м’ячі. Якщо хтось чекав іншого сценарію — він або романтик, або впав з Місяця.
Команди бігали, тиснули, навіть намагалися комбінувати. Але все це нагадувало феєрверк без пороху: гучно, а в небо нічого не летить. Ударів — не те щоб багато, голів — взагалі фантазія. Живого футболу вистачило хіба що на пів тайму, далі ж у гравців в очах гасло світло.
Ставити високу оцінку за нулі у воротах — дурна справа. Та й ганити теж нема за що. Вийшло щось середнє між "погано" і "ну таке".
Оцінювати шалені матчі — справа невдячна. Інтуїція підказує, що бал має бути високим. Але є пастка: надто легко створити штучного фаворита.
"Динамо" вже втретє поспіль розкидає очки. І не з сусідами, а з тими, хто пасеться нижче в таблиці. Дати за це "четвірку"? Ну, це ж треба назвати серію "хорошою". А вона — зовсім не хороша. Вгадайте, до речі, хто грав у всіх трьох матчах? Так, Бленуце.
"Карпати" ж як завжди: увірвалися в матч із порохом і димом, а на старті другого тайму так само гучно провалилися. Це Лупашко-стайл. І, чорт забирай, це цікаво. Вони біжать, вони рвуть, вони гризуть газон, наче там заховано золото. Можливо, "Карпати" — найяскравіше, що сталося з УПЛ цього сезону.
Але як це переживається, коли ти фанат — зовсім інша історія. Там вже не кайф, а американські гірки без гарантії, що ремінь витримає.
Схоже, "Кривбас" залишив у Тернополі місячний запас голів. У Черкасах команда жодного разу навіть у площину не влучила. Водночас Кемкін кілька разів знімав її з петлі, рятуючи від ганьби.
Пономарьов переграв ван Леувена вчисту. ЛНЗ кинувся в пресинг, і "Кривбас" виглядав так, ніби його застали зненацька на пероні без квитка.
Якби Дідик у першому таймі не промахнувся з відстані у сантиметр, коли розігрували стандарт, то фінальний рахунок виглядав би куди справедливішим.
Гра почалася щільно, з ілюзією життя — ніби ось-ось щось станеться. Але ця напруга швидко випарувалась.
"Металіст" ще в першому таймі перебив суперника в п’ять разів. Хоча половина з тих ударів — це дальні спроби Калюжного. Якісних моментів у матчі практично не було.
Але "1925-ті" хоча б грали, кудись били, кудись летіло. Бо "Колоса" в цьому матчі вистачило на один жалюгідний удар у площину. "Шо за х***я, б***ь", — вигукнув Руслан Костишин.
І от дійсно. Це був найгірший матч "Колоса" в цьому сезоні.
У "Шахтаря" повилітали всі праві вінгери. Алісона, до прикладу, ми цього року взагалі не побачимо. Проти "Руху" правим вінгером формально вийшов Бондаренко, але по факту цю зону закривав Конопля. До всього Туран знову кинув у гру новачків — Мейрелеса й Ізаке.
Гірники довго розкачувалися, та коли вертикальні передачі нарешті запрацювали, оборона суперника почала сипатися. Вийшов такий собі спаринг із офіційною табличкою — матч із підвищеною відповідальністю, але без жодної інтриги.
"Рух" не міг і не зміг запропонувати нічого, що виглядало б схоже на відповідь. Результат був відомий ще до стартового свистка.
"Полісся" набирає обертів і вже дихає лідерам у спину.
Матч із "Вересом" показав, що команда вміє бити туди, де суперник найслабший. І зробила це настільки методично, що вийшла не просто перемога, а розстріл на очах у публіки.
Це була тотальна домінація. Скільки б Шандрук не рвав горлянку з бровки, його "Верес" виглядав як статист у чужому спектаклі.
У цьому вовчому дербі альфою був лише один хижак — і це точно не команда з Рівного.
