Чи готуються у Франції до війни, а якщо готуються – то до якої саме?
Відповіді на ці запитання містяться в новому Національному стратегічному огляді (RNS 2025) – доктрині, що уточнює пріоритети країни в галузі оборони та безпеки.
Цей документ був замовлений президентом Емманюелем Макроном у січні й оприлюднений 14 липня, до національного свята Дня взяття Бастилії.
Новий огляд малює похмуру картину сучасного світу і закликає націю про всяк випадок готуватися до війни високої інтенсивності.
Щоправда, ця війна має пройти не на території Франції.
Центральним сценарієм RNS 2025 стала "нагальна необхідність для Франції та Європи бути готовими до захисту і стримування можливої нової агресії з боку Росії".
Документ констатує, що "до 2030 року головна загроза для Франції та європейських країн полягає в можливості відкритої війни проти серця Європи".
За оцінкою французьких стратегів, "Росія сама називає Європу ворогом, примножує явні та прямі погрози на її адресу і заявляє про стан майже конфлікту з нею". Москва посилює ворожі дії через "ядерну політику залякування, втручання в інформаційний простір, кібератаки, акти шпигунства, довільні затримання громадян" і "ворожі дії проти французьких і союзних сил".
Особливу тривогу викликає плановане посилення російських збройних сил.
Зокрема, до 2030 року, як підкреслюється в документі, Росія має намір "збільшити їхню чисельність ще на 300 тисяч солдатів, 3 тисячі танків і 300 бойових літаків".
У цих умовах "гіпотеза участі французьких збройних сил у великій війні високої інтенсивності поблизу Європи, а також ризик одночасних дестабілізаційних дій гібридного характеру, що загрожують внутрішній безпеці Франції, досягають рівня, який не має аналогів із часів закінчення холодної війни", – наголошується в документі.
"Загроза великомасштабної традиційної (конвенційної) війни на материковій території Франції, навпаки, не розглядається як достовірна", – уточнюють у звіті.
"Реальність російської загрози наразі не має собі рівних",
підкреслюють автори "стратегічного огляду".
У документі наголошується: "Кремль стійко і регулярно позначає Францію і європейців у своїх офіційних заявах як ворогів. Пріоритетність цієї загрози ставить Європу перед необхідністю довгострокової конфронтації, нав'язаної Росією, яка виходить за рамки агресії проти України".
"Гіпотеза нової російської агресії проти Європи протягом найближчих трьох-п'яти років є центральною з погляду інтересів оборони та безпеки європейського континенту. Ніщо не вказує на те, що російський президент відступить від своєї політики агресії та ідеологічної ворожості, яку він виправдовує баченням "вічної Росії", яка бореться з нібито гегемонією "занепалого Заходу", і претензіями на контроль над територіями, де проживають росіяни або російськомовні", – йдеться в огляді.
"Можливі нові наступальні дії проти України, а також поблизу Європи – наприклад, у Молдові, на Балканах або навіть проти держав-членів НАТО – з метою перевірити згуртованість Альянсу. Найвищий ризик становить ситуація, за якої подібна агресія збігатиметься з масштабною операцією в іншому регіоні світу, що відволіче американські сили", – уточнюється в документі.
У цьому контексті підтримка України є для європейців завданням першорядного значення: "Результат конфлікту в Україні має ключове значення для Європи. Від нього залежить її майбутнє у сфері безпеки. Тому продовження підтримки України, особливо військової, має стати частиною амбітної європейської стратегії. Збереження європейських інтересів також залежатиме від умов міцного і справедливого миру в Україні, заснованого на дотриманні міжнародного права".
Новий огляд приділяє значну увагу Китаю, який "являє собою реальний стратегічний виклик, прагнучи обігнати Сполучені Штати як першу світову державу до 2050 року. І результатом цього стало підвищення інтенсивності військових навчань навколо Тайваню.
Китай "значно прискорив свій технологічний розвиток, особливо в галузі передових технологій оборони (квантові технології, штучний інтелект, космос)", використовуючи "небачений раніше периметр гібридних дій (кібератаки, наукові та технологічні крадіжки тощо)". Особливе занепокоєння авторів викликає нарощування ядерного арсеналу: за їхніми словами, Китай має намір мати 1000 ядерних боєголовок до 2030 року і 1500 – до 2035-го.
Документ підкреслює, що Китай розглядає Росію як "довгострокового стратегічного партнера" і "безпосередньо сприяє російським військовим зусиллям в Україні".
Особлива увага приділяється інтересу Пекіна до Заморських територій Франції.
Наприклад, "у меланезійському субрегіоні Китай концентрує свої дії впливу на Новій Каледонії через її стратегічне розташування та ресурси нікелю".
Аналогічним чином намагається діяти і Москва. Наприклад, "у Гвіані Росія проявила підвищений інтерес до європейських ракетних установок у Гвіанському космічному центрі (CSG)".
З огляду на загрози та становище віддалених Заморських територій, планується посилити їхній захист: "Особливу увагу буде приділено заморським територіям через їхнє стратегічне значення – як для їхньої власної безпеки, так і для безпеки метрополії... Державі необхідно мати здатність до швидкого реагування збройних сил, серед інших інструментів, особливо для запобігання спробам здійсненого факту щодо деяких із цих територій".
Уперше французький стратегічний огляд відкрито висловлює стурбованість політикою США – через переобрання Дональда Трампа.
Документ відзначає "менш передбачувану зовнішню політику з потенційно серйозними наслідками для альянсів (зокрема НАТО)" і констатує, що "США заявляють про розбіжності в поглядах і цінностях з європейцями".
У цьому контексті особливу тривогу викликає майбутнє України.
Стратегічний огляд підкреслює: "Відносини з Україною повинні залишатися центральними в партнерській стратегії НАТО відповідно до його мандата щодо захисту євроатлантичної зони".
Також документ нагадує про "незворотний шлях" України до майбутнього вступу в НАТО. "У зв'язку з цим європейці мають узяти на себе підвищену відповідальність за безпеку континенту і задіяти всі доступні засоби для кращого захисту і стримування від будь-якої нової агресії – незалежно від розвитку наших партнерських відносин зі Сполученими Штатами і з НАТО, яким ми залишаємося глибоко віддані. Це вимагає необхідного зміцнення європейського стовпа всередині Північноатлантичного альянсу і продовження зусиль зі збільшення військових і національних витрат на безпеку".
Автори додають: "Європа не зможе посилити свою самостійність у забезпеченні власної безпеки та миру на континенті без масштабних інвестицій у свої оборонні та національні системи безпеки... Це передбачає чітко виражену амбіцію в питанні "європейського пріоритету" (у закупівлі та виробництві військового обладнання. – Прим. RFI), яку Франція буде і далі просувати в усіх механізмах, спрямованих на побудову стратегічної автономії Європи".
Мета Франції на 2030 рік – "забезпечити матеріальну і моральну боєготовність" для "протистояння разом із союзниками можливому великому конфлікту в центрі Європи".
Нова доктрина передбачає "всеосяжний підхід до питань оборони і національної безпеки, що передбачає мобілізацію всього державного апарату і залучення всієї нації".
Документ вводить поняття "стійкості" як "волі і здатності держави протистояти наслідкам агресії або великої катастрофи і швидко відновити свою функціональність".
Оновлений огляд уперше включає кліматичні зміни як фактор безпеки. "Держава підготує націю до такої Франції, в якій очікується (середнє) підвищення температури на 4°C до кінця століття", – заявляє документ, попереджаючи про ризики "арсеналізації" таких питань, як "харчування, енергія або право на воду".
Серед 11 стратегічних цілей уперше з'явилася окрема мета під назвою "Академічна, наукова і технологічна перевага". Закон про бюджет на дослідження буде "посилено" для захисту "фундаментальних технологій", що сприяють ядерній безпеці, а також "новим енергіям" і "наукам про Землю".
"Франція повинна зміцнити свої автономні можливості в галузі оцінки, аналізу та прогнозування в науках про Землю, оскільки це є найважливішим питанням суверенітету".
"Знання і розуміння міжнародних і глобальних викликів, а також здатність до передбачення, повинні зміцнюватися як ключові опори стратегічної автономії поряд з технологічною перевагою. Академічна та університетська експертиза повинна особливо охоплювати ядерну проблематику, міжнародні силові відносини і сприйняття гібридності (зокрема, з точки зору інформаційного впливу)".
Ще один фактор, що особливо наголошується в огляді, – "технологічна революція, яка відбувається паралельно, з такими напрямками, як штучний інтелект, радіоелектронна боротьба, космос і квантові технології".
"Це також прискорена революція, породжена полем бою – той переворот, у якому інженерія поєднується з винахідливістю, спричиненою необхідністю виживання та адаптації.
Боротьба, яку ведуть українці, нагадує нам про незмінні риси війни: про тисячі життів, які забирають щодня на фронті, про життєво важливу єдність нації для опору, про стратегічну роль промисловості та міжнародну солідарність. Але ця війна – також і переломна, в якій дрони стали продовженням кожного бійця, в якій супутникові комунікації з'єднують кожного солдата, а кібероперації та радіоелектронна боротьба визначають успіх військових дій.
Це війна, за якою кожен громадянин спостерігає в соціальних мережах, не усвідомлюючи розмаху пропагандистських операцій, що розвиваються в цих просторах. Наші підходи доведеться глибоко змінити, щоб інтегрувати ці реалії".
Стратегічний огляд передбачає заходи щодо "посиленого переплетення зовнішніх і внутрішніх питань". У разі участі НАТО у великому конфлікті французька метрополія стане "важливою тиловою логістичною базою", що вимагатиме поліпшення "цивільно-військового" діалогу між різними відомствами.
Починаючи з 2026 року буде створено "комп'ютерний інструмент, що використовує митні дані" для "аналізу в реальному часі поставок і ланцюжків створення вартості".
"Паралельно міністерства та об'єкти критичної інфраструктури визначать і оновлять список життєво важливих товарів для забезпечення безперервності життя нації. Особливу увагу буде приділено оцінці їхньої критичності та ступеня залежності.
Метою цієї роботи з картографування є створення резервів, які забезпечать достатню автономію в перші тижні великого конфлікту, який міг би порушити шляхи постачання національної території, а також гарантії постачання. Це також може стосуватися конверсії цивільної економіки та цивільних запасів".
Плануються "законодавчі роботи" для створення "проміжних юридичних режимів між станом миру і станом війни".
Нова доктрина визначає чотири основні пріоритети французької політики безпеки:
У передмові до документа президент Макрон попереджає: "Національний стратегічний огляд описує світ, яким він є... і якщо ми хочемо гарантувати в ньому безпеку... то будуть важкі рішення. Я добре розумію, що це може бути приголомшливим".
Новий стратегічний огляд знаменує кінець періоду відносного оптимізму після закінчення холодної війни.
Тепер Франція повертається до логіки підготовки до великої війни.
Документ обсягом близько ста сторінок стане основою для перегляду оборонного бюджету і військового планування країни на найближчі роки.
"Цей доктринальний документ традиційно дозволяє державі переглянути свої пріоритети, супроводжуючи нові бюджетні цілі, як це зробив Емманюель Макрон у неділю, 13 липня, оголосивши про нове збільшення видатків на оборону до 2027 року. Остання версія цього Національного стратегічного огляду датується 2022 роком і була складена поспіхом на початку війни в Україні. Ця нова версія є результатом більш обдуманих роздумів – але не менш тривожних – про завдання, які необхідно почати до 2030 року, щоб впоратися з нинішнім станом світу", – підкреслює газета Le Monde.
Стаття початково опублікована на сайті Radio France Internationale і републікується з дозволу правовласника з редакційними скороченнями
