Якщо ти фанат "Реала" і проспав перший місяць літа — може виникнути відчуття, що все вже сталося. Справді, ще до старту Клубного чемпіонату світу клуб закрив три трансфери.
Першим був Трент Александер-Арнольд. Символ епохи Клоппа, гравець, якого ще два роки тому називали найбільш "інноваційним" правим захисником світу. "Реал" забрав його майже безкоштовно. 10 мільйонів євро компенсації — просто щоб не чекати до 30 червня.
Дін Гейсен. Молодий центрбек, 62,5 мільйони. Тут вже немає знижки і розпродажу. Такий собі "чистий актив" на майбутнє.
Третім став Франко Мастантуоно. 45 мільйонів за хлопця з Аргентини, який ще не встиг отримати прізвисько в Європі, але вже виглядає як гравець, що зможе через п’ять років очолити рубрику "де вони зараз" у будь-якому футбольному блозі.
А вже після повернення з США — фінальний акорд: Альваро Каррерас. Ще 50 мільйонів за власного ж вихованця. Ще один гравець, який, якщо все піде правильно, стане тим, кого Хабі Алонсо випускатиме в найважчі моменти. А якщо ні — ну, принаймні вони не витратили на нього 120 млн.
Загалом — 167,5 мільйона євро. Всі угоди закрито ще до середини липня. У світі, де топ-клуби торгуються до дедлайну за правого латераля з "Саутгемптона", це виглядає як контрольована елегантність. Або як клуб, який просто вирішив, що все зробить вчасно, поки ще є свіже повітря і жодного натяку на паніку.
Попри витрати, "Реал" все ще виглядає як команда з недобудованим хребтом.
Хабі Алонсо недарма каже, що йому потрібен півзахисник. У півзахисті відбувається те, що старі фанати назвали б "кінець ери трьох старійшин". Каземіро пішов давно. Кроос відносно недавно завершив кар'єру на аподисментах. Модріч вже продає футболки у Мілані.
У той момент, коли логіка підказує, що треба зміцнити центр — "Реал" нікого не підписує. Жодної класичної "шістки" в пару до Чуамені. Жодної зрілої "вісімки". Мастантуоно — талановитий, технічний, перспективний — але він ближче до форварда, ніж до опорника. Арда Ґюлер яскраво зіграв на Клубному чемпіонаті світу, але поки що це більше проблиск, ніж стабільність.
Джуд Беллінгем лишається ключем. Але Джуд — це не прорив, а контроль. Він не збиратиме м'ячі в глибокій зоні і не роздаватиме їх, як праймовий Тоні Кроос. У нього інша траєкторія. До того ж він ще й вибув на кілька місяців через планову операцію на плечі. Тож питання висить у повітрі: хто триматиме центр?
Крім того, Алонсо не раз говорив, що також добре було б підписати ще одного центрального захисника. Але "Реал" вирішив почекати... до літа 2026-го року — саме тоді закінчується контракт Ібрагіма Конате з "Ліверпулем", і саме тоді він, можливо, захоче переїхати до Мадрида.
Що все це означає? Що "Реал" починає сезон 2025/26 з тим, що має — без гарантій і підстраховки, але з вірою, що ніхто не травмується, не втратить форму і не вигорить психологічно ще до Різдва. Це дуже тонка і ризикована гра. В будь-який момент вона може вилитися в реальну кризу довгострокового виживання.
Стратегія гри "Реала" на трансферному ринку зрозуміла. Замість того, щоб тринькати гроші на будь-кого, хто виглядає перспективно, вони тепер більш помірковані — шукають гравців, які або скоро стануть вільними агентами, або можуть прийти за розумні гроші. Це очевидна реакція на кілька дуже дорогих помилок, які досі болять.
За останні п’ять сезонів "Реал" витратив великі гроші на гравців — хтось виправдав очікування, а хтось поки що більше нагадує довгострокову ставку, ніж реальне підсилення.
Почали з Едена Азара — зірки "Челсі", яка виглядала як найбезпечніший трансфер у світі. Готовий гравець, у праймі, з м’ячем уміє все. За 120 мільйонів. Що пішло не так? Ну, по-перше — все. Адаптації не було. Фізика зникла. Травми стали постійним фоном.
Потім був Лука Йовіч за 63 мільйони. Один хороший сезон у Франкфурті, одна надія, що це новий Бензема, якого можна готувати на майбутнє. Ідея на папері виглядала розумно. На полі — не дуже. Голи не йшли, сам гравець теж. Рольова модель —швидше тінь, ніж альтернатива.
І, звісно, Рейньєр. Бразильський підліток, якого купили, бо всі купують підлітків із Бразилії. 30 мільйонів за потенціал, який досі не проявився. Три роки по орендах, і жодного сигналу, що він стане частиною першої команди.
Відтоді "Реал" діє обережніше. Інвестує в молодих, але з чітким планом. Платить великі гроші — але коли бачить відповідність стилю. І, здається, нарешті перестав вірити в те, що гучне ім’я дорівнює гарантований результат.
Без сумнівів, найбільший успіх — це Джуд Белінгем. Його трансфер у 2023-му за понад 100 мільйонів вже окупається. Що стосується інших, тут усе складніше.
Камавінга за 31 мільйон ще росте і не став лідером середньої лінії. Чуамені, який обійшовся в 80 мільйонів, не зміг повністю замінити Каземіро в опорній зоні. Ґюлер за 23 мільйони показує потенціал, але поки нестабільний. І є ще Ендрік, за якого заплатили 47,5 мільйона, але поки що ніхто не розуміє навіщо.
В цілому "Реал" вкладається у молодих з перспективою, але поки що повноцінно віддає лише Беллінгем. Це змушує замислитись, наскільки ефективними були ці витрати в короткостроковій перспективі.
Раціональність — це коли ти береш Трента Александера-Арнольда безкоштовно, а в "Ліверпулі" досі шукають, хто ж має займатися контрактами. Це виглядає як розумний бізнес навіть на фоні інших успішних кейсів — Дін Гейсен з потенціалом, який уже підсвітився на штучних полях США.
Тобто коли Реал грає в манібол, усе виглядає переконливо.
Але потім настає Каррерас за 50 мільйонів. На позицію, де у Франа Гарсії як мінімум були робочі хвилини на Клубному чемпіонаті світу — й він не виглядав як катастрофа. Реально, чи є сенс вкладати такі гроші, якщо в тебе є інші, гарячіші ділянки поля?
Ще цікавіше — Франко Мастантуоно. 45 мільйонів за 16-річного хлопця — у той час, як Кроос уже в піджаку, а Модріч поїхав робити кар'єру моделі у фан-шопі "Мілана". В центрі поля дірка, яка кричить про зараз, а не про "через чотири роки".
Відчуття таке, що "Реал" справді має план — але це план на сезон 2029/30. Проблема лише в тому, що нинішній склад не завжди тягне очікування "виграти все вже завтра". І тоді виникає питання — чи всі ці ходи справді підсилюють команду тут і зараз, чи це чергова ставка в портфель довгострокових активів?
Політика обережного планування замість спонтанних вибухів на ринку — це розумно, але є підводні камені. Команда вже зараз не має чіткої заміни для ветеранів у півзахисті, а підсилення в центрі оборони відклали мінімум до 2026-го. Вийшло, що тренерський штаб має працювати з тим, що є, і більше розраховувати на внутрішні резерви, ніж на свіжі придбання.
Сезон 2025/26 — своєрідний лакмусовий папірець для цієї стратегії. Якщо команда протримається і залишиться конкурентною, це буде доказом, що "Реал" знає, що робить. Якщо ні — модель сприйматимуть як компроміс, який стримує амбіції клубу. Тож усе залежить від того, наскільки довго вони зможуть балансувати між бюджетом і змагальністю на найвищому рівні.
Фото — Getty Images / Global Images Ukrain
