Якщо ви коли-небудь цікавилися спортивними змаганнями, то напевно бачили у спортсменів різнобарвні смужки, накладені візерунками на плечі, коліні, спині або пресі.

Ці спеціальні стрічки – тейпи, їх клеять на різні ділянки тіла. А методика називається тейпуванням.

Спортсмени використовують тейпи для фіксації місця ураження. До тейпування також вдаються деякі реабілітологи при реабілітації військових після травм. Водночас блогери часто називають цей метод "чарівним засобом" для зменшення набряків.

Щоб дізнатися, що таке тейпи, наскільки вони дієві та у яких випадках їх застосування справді приносить користь, "УП. Життя" поспілкувалась із:

А також використали джерела: Healthline, MedRxiv, Cochrane Library, National Library of Medicine та ScienceDirect.

Тейпи – це тонкі, еластичні тканинні стрічки, вкриті шаром спеціального клею з однієї сторони для фіксації на тілі.

Клей на стрічці є гіпоалергенним та часто водостійким, щоб тейп міг залишатися на шкірі протягом кількох днів.

За словами лікаря фізичної та реабілітаційної медицини Артема Оберняка, тейпування не є самостійним методом лікування. Воно має допоміжну функцію та може допомогти при реабілітації у комплексі з іншими методами.

У США тейпи зареєстровані як медичні вироби класу I. Це означає, що вони відповідають базовим вимогам безпеки та підлягають сертифікації FDA (Центр з контролю та профілактики захворювань у США).

Одне з досліджень 2021 року описує, в яких випадках американські фахівці використовують кінезіотейпування. З даних можна дізнатися, що тейпування входить до стандартного арсеналу фізіотерапевтів та часто використовується в спорті, ортопедії та неврології.

При цьому у США тейпування не позиціонують як лікувальний метод, а тейпи не можна називати "ліками".

Зокрема, Американська асоціація фізичної терапії (APTA) дозволяє тейпування як допоміжний засіб, але не як первинне лікування. Водночас тейпування можуть проводити лише медичні фахівці, які пройшли сертифіковані курси.

В Україні тейпування не входить до стандартів надання медичної допомоги, затверджених МОЗ, але застосовується в практиці фізіотерапії, реабілітації, спортивної медицини, як допоміжний метод.

Наразі кінезіотейпування має обмежену доказову базу, яка підтверджує ефективність методу.

Це означає, що дослідження, які вивчають вплив тейпування, часто мають низький або середній рівень доказовості через невеликі вибірки, короткий період спостереження, великі варіації у методиках застосування та відсутність подвійного сліпого контролю. (коли пацієнти тадослідники не знають хто яке лікування отримує).

При застосуванні методу спостерігаються короткострокові ефекти для полегшення болю та покращення руху. Проте наразі відсутні доведені довгострокові переваги: у більшості досліджень дійшли висновку, що кінезіотейпування не дає значних довгострокових покращень порівняно зі стандартним лікуванням.

Також тривають дискусії щодо механізмів дії тейпів та як саме вони впливають на м’язи, нервову систему та кровообіг.

Так само і з реакцією на тейпування, яка є дуже індивідуальною та залежить від конкретного стану, типу травми, техніки накладання і навіть психологічного ефекту.

Тож доказова база тейпування обмежена і не дає однозначних рекомендацій для широкого застосування як основного методу лікування чи реабілітації.

Тому експерти наголошують: хоча кінезіотейпування може принести тимчасове полегшення у комплексній терапії, воно не повинно замінювати методи лікування.

Лікар Артем Оберняк розповідає, що для порівняння ефективності кінезіотейпування з методами лікування захворювань опорно-рухового апарату був проведений метааналіз 36 різних досліджень.

При цьому експерти наголошують: використання тейпів для лікування серйозних структурних патологій (наприклад, розриву зв’язок) без додаткової терапії не дають результату.

За словами керівника Центру реабілітації Артема Оберняка, методика кінезіотейпування базується на впливі на різні системи організму:

Тейп є механічним подразником. Він активує передачу нервового імпульсу до центральної нервової системи.

Метод тейпування сприяє змінам розтягнення та тиску на шкіру, які стимулюють механорецептори (закінчення нервових волокон, що реагують на механічне подразнення). При цьому може змінюватися щільність тканин в дермі та епідермісі.

При тейпуванні полегшується відкриття мікроклапанів завдяки динамічній зміні тиску внаслідок зміни щільності шкіри. Це активує лімфатичні шляхи в дермі та покращує лімфообіг.

Кінцевим результатом є зменшення набряків та запалення тканин.

Тейпування, ймовірно, також може допомогти збільшити простір у суглобах. Деякі дослідження показують, що тейпування може збільшувати простір у колінному та плечовому суглобах. Такий ефект є незначним, проте може допомогти зменшити ймовірність пошкодження.

На противагу наявні дослідження, які не довели ефективність тейпування. На основі отриманих результатів індійські вчені дійшли висновку, що кінезіотейпування не покращує м'язову працездатність у здорових людей та не впливає на кровообіг.

Застосування тейпів може бути корисним як частина лікування певних станів, так і для їх профілактики та покращення роботи м’язів і суглобів при спортивних навантаженнях.

За словами експертів, тейпування може допомогти:

Експерт наголошує: не намагайтеся застосовувати тейпи самостійно та обов’язково зніміть їх, якщо при нанесенні виникає свербіж або печіння, або якщо біль у місці накладання тейпу посилюється.

Серед показань до кінезіотейпування лікар фізичної та реабілітаційної медицини Артем Оберняк наводить такі:

Тейпування також застосовують у косметології для зменшення набряків та покращення мікроциркуляції.

Згідно досліджень, кінезіотейпування може бути ефективним для зменшення набряку, хоча якість доказів через невелику вибірку дуже низька.

Експертка додає: правильно накладений тейп покращує лімфовідтік, зменшує набряклість та прискорює відновлення тканин. Це особливо актуально для пацієнтів із лімфостазом, венозною недостатністю або післяопераційними набряками.

Тейпи відрізняються не лише за різноманіттям кольорів, а й складом та функціями. Зокрема, розрізняють такі види тейпів:

Це еластичні спортивні стрічки, які підтримують роботу м'язів та суглобів у динаміці.

Кінезіотейпування частіше застосовується у випадках, коли не потрібно обмежувати рухи, а підтримувати м’язи та суглоби під час активності. До прикладу, тейпування перед спортивними змаганнями чи фізичними навантаженнями.

У складі кінезіологічних тейпів можуть бути суміш бавовни та нейлону, що забезпечує їх гнучкі властивості. Це розроблено для імітації еластичності шкіри, щоб людина могла використовувати весь діапазон своїх рухів.

Напротивагу звичайним тейпам, ці стрічки не розтягуються та є нееластичними.

Їх застосовують для жорсткої фіксації та підтримки щиколоток, колін, плечей і зап'ясть травмованої людини.

Обмежуючи рухливість, стрічка допомагає м'язам і суглобам розслабитися, полегшити дискомфорт чи відчуття нестабільності.

Існують певні стани, при яких лікарі забороняють користуватися цим методом.

Експерт наголошує на таких протипоказах до проведення тейпування:

Основним недоліком тейпування є можливе подразнення шкіри.

Стрічка може утворювати пухирі та пошкодження шкіри, тому її не слід накладати на відкриті рани або використовувати на людях з дуже чутливою шкірою (наприклад, на літніх пацієнтах чи дітях).

Залежно від мети тейпування, фахівець застосовує різні методики та ділянки накладання тейпів.

Для проведення кінезіотейпування варто звертатись лише до кваліфікованих фахівців з реабілітації (лікарів фізичної та реабілітаційної медицини, фізичних терапевтів, реабілітологів, ортопедів), які зможуть оцінити стан організму та підібрати правильну техніку.

Лікар Оберняк додає, краще звертатися до того, хто використовує цей метод як один з арсеналу засобів.