Відразу перепрошую перед тими, чиї ніжні почуття зачепить заголовок статті. Це лише авторська асоціація, не більше. Загальновідомо, що назва клубу "Металіст" спочатку означала робітничу професію. Ну а коли з ним у дуеті в нашу "вишку" йде "Кудрівка", друге слово спадає на думку вже якось само собою.
Мимоволі, але перед очима безсмертний образ хлопця і дівчини, які синхронно і гордо піднімають до неба свої знаряддя праці. У ньому немає нічого ганебного, як утім і безглуздо було б шукати тут відсилання до радянського минулого - виключно дитячі спогади. І, як на мене, яскрава ілюстрація до теми.
Неодноразово чув у ході сезону від фахівців про те, що 13-й та 14-й командам УПЛ буде не складно продовжити свою прописку у суперечці з 3-ю та 4-ю командами Першої ліги. Футбольним людям видніше, але був здивований їхньою впевненістю. Що ж, тепер можна говорити про те, що вишка продовжила свій регрес, сповзаючи до нижнього рівня.
Чи хтось всерйоз вважає, що можна говорити скоріше про силу другого дивізіону?
Самі ігри особливо нудними не були. Найбільш видовищно виглядала перша зустріч “Кудрівки” з “Ворсклою” - під дюжину моментів. Зате друга була найскупішою на них – сім, що не так уже й мало, насправді, але більшість – в останню чверть години.
"Металіст 1925" (коли його вже нарешті перейменують?) і "Лівий Берег" враження від свого першого поєдинку зіпсували після перерви. Зате у “відповіді” після найсумнішого першого тайму – майже без моментів – видали найзмістовніший другий: з добрий десяток реальних загроз воротам.
Словом, футболу було достатньо, хай і не найвищої якості. І сценарії цих вистав одноманітністю не страждали. Критикувати не візьмуся - бачили ми й куди сумніші перехідні матчі.
Боротьба за місце в УПЛ велася до останнього. Варакута врятував ворота харків'ян від гола, а добити “лівобережним” не вдалося – вже у компенсований час. Так "Металіст 1925" уникнув екстра-таймів.
В іншій парі були не тільки вони: "Кудрівка" здолала "Ворсклу" у серії пенальті. Причому стандартних п'яти ударів для виявлення переможця забракло, пробивали ще й по шостому.
У першій грі "Ворскла" справді заслужила свої 2:1. У другій вона ніяк не заслуговувала на поразку, однозначно "награвши" на забитий м'яч. Але не забивши його. Тому я назвав би її фіаско нелогічним, хоч і не применшуючи переваг “Кудрівки”.
"Лівий Берег" у першому поєдинку явно не заслуговував на поразку від "Металіста 1925", але знову-таки не зумів реалізувати свої шанси. Натомість у зустрічі у відповідь харків'яни точно “награли” на перемогу, і за сумою вражень від двох матчів закономірно повернулися до УПЛ.
У мене було одне, але досить важливе питання щодо суддівства Балакіна (з Шурманом на ВАРі) у вирішальній грі в Полтаві. На 87-й хвилині, при 0:1, там не було призначено пенальті за гру рукою у ворота "Кудрівки". Він цілком міг стати для неї фатальним, вирішивши долю вакансії у "вишці".
Однак мій колега-консультант Юстас "поскромничав": "Якщо на перших двох повторах, начебто, рука не збільшує площу тіла, то третій змушує сумніватися. Але їх недостатньо. І, до речі, після руки в матчі "Барселона" - "Реал", ВАРа і не поставленого пенальті, я вже не вірю ні у що…”
От і суддям, мабуть, трьох повторів виявилося замало? Пропоную за аналогією з недостатнім контактом запровадити новий термін: недостатність повторів.
"Ворсклі" пощастило у першому з поєдинків із "Кудрівкою", коли на 10-й хвилині, при 0:0, стійка воріт врятувала її від гола після удару Мельничука. Потім, як відомо, двічі забивали полтавці, а втім все могло піти іншим шляхом.
Але Фортуна повернула борг "Кудрівці" з лишком, коли на 112-й хвилині "відповіді" Ндукве пробив у хрестовину її воріт, і з'ясування стосунків продовжилося в "лотереї". Так, "Ворскла" була дуже близька до збереження прописки в УПЛ…
Найяскравішою особистістю перехідних плей-оф, без варіантів, став воротар "Металіста 1925" Варакута, який по три рази рятував його від пропущеного м'яча в обох матчах і в результаті залишився "сухим".
У першій грі іншої пари суперників запам'ятався кіпер "Кудрівки" Яшков, який двічі пропустив, але виручав шість разів. Не можна не відзначити і Льопку, який замінив його в другому поєдинку і парирував два післяматчеві пенальті.
З польових гравців я б виділив тільки Ндукве та Кулача в першому матчі "Полтави", та Рашицу - у грі у відповідь "Металіста 1925".
Підсумовуючи, відзначу неспроможність представників УПЛ. Одні примудрилися розбазарити перевагу в два голи, що здавалася вельми переконливою, інші так і не зуміли “розмочити” ворота суперника.
При цьому слід пам'ятати, що перші перебувають у жалюгідному стані: йдеться вже про саме існування клубу. А другі, по-хорошому, взагалі не повинні були грати у “вишці” і потрапили туди ніби поза чергою.
Особисто я засмучений втратою "Ворскли" - по-справжньому "породистої" команди УПЛ. І справа не стільки в тому, що вона беззмінно провела тут майже тридцять років, скільки в тому, що багато останніх років за різних тренерів команда намагалася грати в атакуючий футбол для глядача. І часом це у неї виходило досить симпатично.
"Лівий Берег" - взагалі не втрата. Що дивився на нього в УПЛ, що слухав музику. Пересічна посередня команда, якій саме місце у Першій лізі. Проблема в тому, що в наш час це “святе місце” і в УПЛ порожнім не буває.
П'ять років тому, коли у “вишку” хлинула нова кров, я завів непопулярну розмову про “гнилі містечка”. Нагадаю: це не образа, а термін, що характеризує рівень користі клубів для елітної ліги країни. Що ми маємо сьогодні? "Минай" пішов під лід, "Інгулець" катається на ліфті, "Рух" б'ється просто тому, що б'ється.
Але потужним струменем на зміну їм іде друге покоління. Припустимо, за "Металістом 1925" стоїть ім'я міста з багатими футбольними традиціями та тугий гаманець. Але як би він не роздувся до розмірів житомирської бульбашки, яка бульбашкою і залишається, тримаючись нагорі лише за рахунок меншого благополуччя конкурентів.
Зараз там вся надія на Ротаня з товаришами. Та Боже ж мій, хто проти того?
Припустимо, у "Епіцентру" серйозна база, і він здатний на реальний прогрес. Але як би ми не отримали варіант ЛНЗ, який так само чогось обіцяв, але в результаті “змінив вектор розвитку”.
Чомусь зовсім не бадьорить нове представництво Полтави в УПЛ. Можливо тому, що мені складно згадати хоча б один успішний приклад стабільного та солідного представництва клубу з назвою міста та приставкою із двох літер перед ним. Якось це не працює, хіба що штучно.
Ну і "Кудрівка" – це вже просто без коментарів. Достатньо одного імені. Якщо це снобізм, тоді автор сноб. Але дайте йому бодай звикнути: майже за півстоліття ще ніколи не бачив у вищій лізі команду, названу іменем села. Що ж, колись усе відбувається вперше. Ковалівка з Петровим якось засвоїлися.
Нині ми маємо рекорд: із УПЛ вилетіли одразу чотири команди. Про що це говорить - вам сказати, чи самі здогадаєтеся? Не підлягає сумніву одне: рівень гри елітного дивізіону деградує. І дна, від якого можна було б відштовхнутися, він ще не досяг. На превеликий жаль і за об'єктивними обставинами.
