35-річний український півзахисник турецького "Еюпспора" Тарас Степаненко розповів про те, чим він планує займатися після завершення ігрової кар'єри.
– Нещодавно ти давав інтерв’ю, де говорив про кінець кар’єри. Ти говорив, що не бачиш себе тренером після завершення кар’єри футболіста. Ти вчишся зараз в УЄФА на курсах менеджменту, правильно я пам’ятаю?
– Ти вже дипломований фахівець?
– А знаєш, які чутки в Україні долітають? Не знаю, вірити чи не вірити. Що ти хочеш заснувати агентську компанію, бачиш своє майбутнє як футбольний агент. Це правда чи неправда?
– Я розкажу про свої плани, мені приховувати нічого. Чому я не хочу бути тренером? Я хотів бути тренером, тому що за свою кар’єру працював з гарними тренерами, в мене доволі-таки нормальна кар’єра була, і я можу щось дати гравцям.
Я спочатку думав про це, але війна внесла свої корективи. Моя сім’я живе в Іспанії, і мені доволі тяжко бути без родини, без дітей, тому що вони ростуть, ще 5-6 років – і вони будуть роз’їжджатися по університетах.
Ми розуміємо, що тренер – це не футболіст. Футболіст приїхав, 2 години відтренувався, а тренер повинен сидіти за комп’ютером, Не буду пояснювати, всі це знають.
Тому я зараз думаю про те, що мені потрібна робота, яка дозволить мені бути з родиною – і не така, щоб просто сидіти вдома, тому що вдома я сидіти точно не зможу. Тому я розглядаю, окрім тренера, різні варіанти.
Це може бути і функціонер у футбольному клубі, може, в Асоціації. Це може бути і агентська діяльність – чому ні? Зараз ми дивимося, що хлопці, які закінчили з футболом, працюють агентами, і у них, в принципі, щось та й виходить.
Тому я ще не визначився, але я в ці направлення дивлюся і вважаю, що це нормально. Але яку стезю я оберу стовідсотково, я ще не можу сказати, тому що це не так легко зробити.
Я читав інтерв’ю Спаллетті. Він сказав, що віддав усе життя футболу і що футбол повністю забрав його особисте життя. Знаючи себе, я боюся, що футбол зробить те саме і зі мною.
Тому що я реально настільки входжу в працю, в діло, що іноді, коли в мене щось не так в футбольному плані, то навіть якщо в мене три вихідних з родиною, я про це думаю, не можу перемикнутися. Це моя велика проблема.
Тому, якщо я поглиблюся в тренерську роботу, то боюся, що я вигорю так само, як Спаллетті. Але я не кажу "ні", подивимося. Поки що так.
