Головний тренер "Кривбасу" Патрік ван Леувен розповів про тренерські емоції у футболі.

- Патрік, вболівальникам завжди дуже цікаво спостерігати за емоціями тренера. Коли ви в грі, чи вдається контролювати свої емоції?

- Це завжди непросто, адже в тебе є конкретні очікування та вимоги до гравців. Іноді підопічні одразу показують потрібний рівень, але бувають і труднощі - коли намагаєшся допомогти їм, спочатку поясненням. У деяких випадках, особливо коли ситуація на полі напружена, важко стримати емоції і ти мимоволі реагуєш більш емоційно.

- Наскільки сильно на вашу думку відрізняються емоції тренера у тренувальному процесі та грі?

- Емоції справді відрізняються. Під час тренувань ти, як тренер, контролюєш процес підготовки, ставиш конкретні цілі, до яких команда прагне. У день матчу ситуація інша - багато що залежить від суперника та того, яку гру він демонструє.

Як тренер, ти намагаєшся підготувати свою команду до всіх можливих ситуацій на полі - як у грі з м’ячем, так і без нього. Тому саме в день матчу емоції складніше контролювати: суперник може діяти непередбачувано. Натомість на тренуванні ти тримаєш усе під контролем, і це дає більше спокою.

- Назвіть топ-3 на вашу думку найемоційніших тренерів у світовому футболі.

- Містер Моуріньо, який демонстрував багато емоцій останніми сезонами в Туреччині. В деяких моментах він був абсолютно правий, у деяких - не зовсім, але його емоції завжди були спрямовані на те, щоб викликати реакцію гравців.

Також можу виділити Пепа Гвардіолу. Він теж проявляв себе дуже емоційно в останніх сезонах, особливо цього, коли його команда виступила менш вдало, ніж у попередньому. Це й стало причиною його різноманітних емоційних реакцій.

Я вважаю, що на третю сходинку можна поставити будь-якого тренера. Адже всі ми іноді можемо так би мовити "перегнути палку" в емоційності, особливо під час важливих матчів. На відміну від офіційних ігор, у товариських матчах емоції легше контролювати. Загалом, ти завжди намагаєшся захистити своїх підопічних і свої тактичні рішення.