Свого часу ексгравець одеського "Чорноморця" та збірної України Андрій Телесненко виступав у чемпіонаті Фінляндії, тож особливості футболу цієї країни йому добре відомі. Саме тому кореспондент UA-Футбол звернувся до нього після матчу молодіжної збірної України з фінами (2:0), який був зіграний сьогодні на Євро-2025 у Словаччині.
- Після того, як наша "молодіжка" прикро поступилась Данії 2:3, для неї нічого іншого, крім як вигравати у Фінляндії у другому турі групового раунду не залишалось, - сказав він. – І добре, що це підопічним Унаї Мельгоси це вдалося.
- Яке враження у вас про гру молодіжної збірної України у цьому матчі?
- Наші хлопці поступово захопили ініціативу і впродовж усього першого тайму продовжували нею володіти. Було помітно, що після невдачі у попередній зустрічі українські футболісти зробили належні висновки і тому грали відповідальніше. Вважаю, що гол Ваната додав нашій команді впевненості ще більше, і дозволив її футболістам почуватися розкутіше. А коли на початку другої половини зустрічі Брагару збільшив рахунок, у мене не залишалось іншої думки, як про неодмінну перемогу "синьо-жовтих". Щоправда, фінські хлопці дещо активізувалися і заграли інтенсивніше. Проте було видно, що класу їм не вистачає. Саме тому багато гольових моментів біля воріт Нещерета ми не побачили. Хоча у кількох епізодах воротар української "молодіжки" зіграв надійно, чим зайвий раз підкреслив: за останній рубіж тренерському штабу можна не хвилюватись.
- У цьому поєдинку не обійшлося і без ложки дьогтю…
- Маєте на увазі вилучення Бражка? Так, згоден, це серйозна провина цього гравця. Тим більше, він є капітаном команди і повинен бути взірцем на полі для своїх партнерів. Спочатку Бражко заробив зовсім непотрібне попередження за відкидку м’яча. Маючи його в пасиві, він аж ніяк не мав права йти на порушення правил, та ще й у компенсований до другого тайму час. Твоя команда веде у рахунку з різницею у два м’ячі, до завершення поєдинку залишились лічені хвилини – то хіба варто наражати себе на чергове карткове покарання? Мені важко сказати, чим у цій ситуації керувався Бражко, але він добряче підвів команду перед заключним поєдинком, у якому нашим суперником буде "молодіжка" Нідерландів.
- У ролі гравця на початку 90-х ви не один сезон провели у Фінляндії. Чим запам'ятався вам той період?
- У той час я був не першим футболістом із України, хто вирушив пограти за кордон. Фінляндія була єдиним варіантом, який трапився на моєму професіональному шляху. Все тому, що фінське місто Оулу є побратимом моєї рідної Одеси. По цій "побратимській" лінії і надійшла така пропозиція. Враховуючи, що особливо вибирати було ні з чого – охоче поїхав. Надто вже хотілося спробувати свої сили у закордонному футболі. Так я опинився у ФК "Оулу". Щоправда, цьому передували певні проблемі, які полягали в оформленні візи. Фінська сторона дуже довго зволікала із підготовкою відповідних документів, а час спливав. Тож замість ранньої весни я опинився в Оулу лише у травні. Втім, про період, проведений у Фінляндії, аніскільки не жалкую. От лише справи в "Оулу" у рік мого дебюту в ньому не склалися. За підсумками сезону-1992 команда посіла 11-е місце серед дванадцяти колективів і "вилетіла" з класу найсильніших. Однак у наступному році всю турнірну дистанцію у нижчому ранзі було пройдено на одному диханні і місце в еліті фінського футболу було повернуто. В "Оулу" мені вдалося відразу ж стати гравцем "основи", граючи в обороні. Хто знає, скільки ще тривали б мої легіонерські пригоди у країні Суомі, якби не черговий приїзд у Фінляндію на початку 1994 року одеського "Чорноморця".
- Віктор Прокопенко, який тоді був головним тренером команди, запропонував мені до неї повернутися – і я навіть не роздумував. Легіонерського хліба я трохи скуштував – і, ясна річ, кортіло повернутись додому. І хоча у моїх послугах була тоді зацікавленість з боку бельгійського "Андерлехту", я все ж поїхав до Одеси.
- Яке враження склалось у вас загалом про фінський футбол?
- Тоді, коли я захищав кольори "Оулу", переважна більшість команд елітного дивізіону сповідувала англійський стиль. Фіни – фізично міцні гравці, тож силовий футбол з боротьбою від першої і до останньої хвилини – це їхній "коник". Це підкупляло і водночас викликало подив: звідки у людей стільки сил?
- Зв’язки із кимось з фінських колег по ремеслу до цих пір підтримуєте?
- Друзі у Фінляндії є, однак контактуємо досить рідко. Хоча мене, як гравця "Оулу" добре пам’ятають. Одного разу пересвідчився в цьому. Пам’ятаєте, у листопаді 2016 року національна збірна України грала в Одесі із Фінляндією відбірковий матч чемпіонату світу? Так от, тоді у штабі фінської збірної був легендарний Ярі Літманен, що стало для мене приємним сюрпризом. Він добре пам’ятав мене за виступами в "Оулу", адже ми грали один проти одного. У той час Літманен був у складі "МюПа-47", а вже потім опинився у нідерландському "Аяксі", з яким виграв Лігу чемпіонів. Добре пам’ятаю ігри "Оулу" проти "МюПа-47". Цій команді я забивав в обох зустрічах чемпіонату по одному м’ячу. У домашньому поєдинку мене навіть визнали найкращим гравцем, а Літманен удостоївся другого призу. Нам було що пригадати і про що поспілкуватись. Заодно попрактикувався у розмові фінською. Ця мова хоч і важка, але за півтора роки, проведених у Фінляндії, я нею оволодів.
- Останній матч у груповому раунді Євро-2025 молодіжна збірна України проведе із Нідерландами. Якими бачаться вам шанси нашої команди?
- Впевнений, що скрупульозність Унаї Мельгоси і його асистентів допоможуть розкласти гру суперника до дрібниць, і це матиме неабияке значення. А все інше залежатиме від футболістів. Після поєдинку з фінами настрій у наших хлопців повинен бути піднесений, відтак психологічний фактор перед заключною грою не має негативного забарвлення. Для нас це "плюс". Зрозуміло, що Нідерланди – команда, яка складається з талановитих гравців. Однак хто сказав, що їх не можна перемагати?
