Форвард"Зорі" Пилип Будківський в ефірі ютуб-каналу Дениса Бойка згадав, як у 2014 році в Донецьку та Луганську починалася російсько-українська війна.
– Я їздив з хлопцями з Донецька в Луганськ. Ми проїжджали, і вже почали ставити блок-пости – десь наші, десь не наші, ти вже не розумієш, коли ввечері після тренування їдеш.
Пам'ятаю, я їхав додому, купив насіння. Перший чи другий блок-пост, мене зупиняє. Фари вимкнув, віконце опустив, він: "Багажник подивимося. З машини не виходиш – я сам усе дивлюся".
Подивився, закрив, заліз назад: "Що їси?" – "Насіння". – "Давай насіння". – "Тримайте". Якось вже бажання відбило, кажу: "Забирайте пачку, я вже не буду насіння".
Каже: "Дивись, наступний пост не наш". Тому що я під’їхав до блок-поста, там написано: "Вимкнути світло". Бо там з автоматами ходять – це ненормально. Так воно вийшло, я зупинявся на кожному.
– Так. Стрьомно було страшно. Я не знав, що робити, але думаю: "Ладно, буду їхати". Я вже пів дороги проїхав між Донецьком і Луганськом – хіба що назад їхати, мені не було вже що робити. Я поїхав туди, доїхав. Нормально все було, в принципі, доїхав.
– А що казали на не нашому блок-пості?
– Нічого не казали. Документи ніхто не дивився навіть. Просто дивилися на тебе, дивилися машину, позаглядали, щоб там не було тільки – я не знаю, що вони шукали – може, вибухівку.
Стрьомна така ситуація, коли їздиш туди-сюди на тренування. Це недовго було. Потім ми поверталися, це коли окупація проходила влітку вже. А я влітку, пам'ятаю, виїжджав з Донецька на поїзді, і там уже за аеропорт почалися бої. Вони тільки підходили до аеропорту, Путіловський міст був.
Проїжджаю, а там як у фільмі: одна машина горить знизу, інша зверху, а з іншої сторони в іншу стріляють. Ти їдеш у потязі, це буквально метрів 100 від тебе. Я на це дивлюся, стрьомно в поїзді, бо, може, ще й по поїзду будуть стріляти. Я таке тільки в кіно бачив: машини горять, ті стріляють в один бік, ті – в інший. Дивишся, думаєш: "Боже…"
Я запам'ятав, як це починалося. Летів наш літак і він випускає не ракети, а три червоні вогні – раз випустив, два випустив, три, і починається стрільба. І це початок війни. Це я запам’ятав на все життя. Це в Донецьку почалася війна.
Машина залишалася в Донецьку, ми вже переїжджали потім з "Зорею" в Запоріжжя, платили гроші, щоб машину вивезти через блок-пост. Ми хлопцями – я, Малишев, Маліновський – виїжджали на машині звідти самі.
Вони нас зупиняють – це вже не наш був блок-пост – і кажуть: "О, футболісти, я бачу. Ну, давайте – з кожного по парі бутс точно зараз, і будемо вирішувати, що з вами робити".
Щось хтось віддав, у когось не було їх, ми там щось віддали їм, і вони кажуть: "Добре, їдьте". Бо там уже черги були великі, щоб виїхати. Так почався наш вояж у Запоріжжя.
