З тих пір, як Желько Любенович залишив посаду головного тренера "Миная", пройшло чотири з половиною місяці. За цей час прізвище сербського фахівця періодично з’являється у списку можливих кандидатів того чи іншого українського клубу. Не раз він був помічений і на трибунах наших стадіонів під час матчів УПЛ щойно завершеного сезону-2024/25. З метою дізнатися нинішній стан справ Любеновича, якого вболівальники пам’ятають ще як гравця "Кривбасу", "Таврії", "Олександрії" та "Зорі", кореспондент UA-Футбол зателефонував йому до Сербії.
- Наразі перебуваю у творчому тайм-ауті. Або, як ще кажуть у таких випадках, у творчій відпустці, - сказав він. – Насолоджуюся можливістю знаходитись у колі сім’ї, приділяти час дітям, дружині та батькам. Під час тренерської роботи, коли зосереджений суто на професіональній діяльності, такої змоги немає – тож можна сказати, що тепер надолужую згаяне.
- Останнім часом з’явилась інформація, буцімто ви розглядаєтесь на пост головного тренера добре знайомої вам за виступами у ролі гравця луганській "Зорі". Чи бува не з цієї причини вас можна було побачити кілька тижнів тому на трибуні стадіону під час матчу луганців з "Поліссям"?
- Знаєте, за багато років роботи в Україні я вже звик до цієї країни. Як-не-як провів в ній у ролі гравця і тренера майже півтора десятки років. Коли знаходжусь певний час вдома у Сербії, то тягне знову в Україну. Ви ж бо розумієте: коли стільки часу провів в українському футболі, то залишилось багато друзів. Ще більше – одноклубників, колег по ремеслу. Тому деколи приїжджаючи в гості у столицю до своїх друзів, ніколи не відхиляю можливість побувати на тому чи іншому матчі Прем’єр-ліги. Завжди приємно побачитись із давніми знайомими, які є у кожній команді. Незважаючи на те, що мешкаю у рідному Бєлграді, все ж тримаю руку на пульсі подій в українському футболі. Адже саме в ньому я провів левову частку своєї кар’єри. А це незабутні роки, приємні спогади. А що стосується "Зорі", то з цього приводу можу сказати лише одне: головним тренером луганської команди нині є Младен Бартулович.
- До приємних спогадів, про які ви згадали, слід віднести звання володаря Кубка України, який ви у складі сімферопольської "Таврії" вигравали. Три тижні тому "винуватці" цього досягнення відзначали чергову, вже п’ятнадцяту, річницю з моменту тієї перемоги.
- Я дуже добре пам’ятаю ті щасливі миті тріумфу, і у середині травня про річницю згадував також. Буває, що у спілкуванні з тодішніми одноклубниками поринаємо у спогади тієї пори. Гарна тоді у "Таврії" була команда. Тренував її Сергій Пучков, а в ній грали такі хлопці, як Старцев, Галюза, Монахов, Голайдо, Корнєв, Ковпак, Фещук, Луценко, а також легіонери – мій співвітчизник Маркович, хорват Джурічич, грузин Гігіадзе, нігерієць Ідахор. Останній з них, до речі, забив переможний м’яч у тому кубковому фіналі донецькому "Металургу". Було це у додатковий час, причому на той момент наша команда грала у чисельній меншості після вилучення Джурічича. Ми виграли 3:2, були незабутні емоції. От лише обіцяну грошову винагороду нам ніхто так і не віддав. Але то вже зовсім інша тема.
- У "Минай", як відомо, ви потрапили завдяки колишньому прес-атташе "Зорі" Павлу Козирєву, який після завершення роботи у луганському клубі перебрався до Закарпаття. З тих пір власним агентом не обзавелися?
- Ні. Агента я не маю, але сподіваюсь, що цей статус у мене зміниться. Є футбольні люди в Україні, які добре мене знають і у разі потреби легко можуть знайти. Світ футболу дуже тісний, особливо зараз. Тож у цьому якоїсь проблеми не бачу.
- Ви є володарем тренерської ліцензії категорії Pro, яку отримали в Україні. Варіанти працевлаштування у Європі, де вона також діє, не розглядаєте?
- Були дзвінки із Болгарії, Азербайджану, Грузії, Сербії та, звичайно ж, і з України. Однак до конкретики справа не дійшла. У мене ж у пріоритеті робота в Україні та Сербії.
- Нещодавно в Україні фінішував сезон-2024/25. Які враження у вас він залишив?
- Для себе я окреслив команди, які справили на мене приємне враження. Передусім, сподобалась "Олександрія". А ще "Карпати", "Верес" і "Оболонь", наставник якої Сергій Шищенко також зробив чималу роботу. Сподобалась і "Зоря", але тільки в іграх з серйозними суперниками. Що ж стосується команд, яких можна віднести до протилежної категорії, то мене розчарували "Чорноморець", "Ворскла" і ЛНЗ.
