москва вимагає від своїх регіональних еліт — особливо лояльних та ресурсних — активнішої участі у війні проти України. Один з таких регіонів — Татарстан, де налагоджено виробництво ударних дронів типу «Шахед» та інших безпілотників. Проте, попри економічну потужність, охочих воювати серед місцевих небагато.

«Чиновники змушені шукати „гарматне м’ясо“ в депресивніших регіонах, пропонуючи одні з найвищих підйомних у росії — понад 3 мільйони рублів (близько 35 000 доларів), — розповідає „Українській правді“ публіцист та політолог Руслан Айсін. — Щоб звітувати кремлю, „добровольців“ тимчасово реєструють у Татарстані, записують у батальйони на кшталт „Алга“, і вони проходять у статистиці як місцеві жителі».

На думку Айсіна, кремль активно використовує клани «своїх» — насамперед Кадирова та Мінніханова — як інструмент утримання імперської вертикалі.

«Рустам Мінніханов — такий самий політичний важкоатлет, як і Рамзан Кадиров. Схожість між Татарстаном і Чечнею в тому, що влада не передавалась із москви, а спадкувалася в межах клану. В Татарстані — від Мінтімєра Шаймієва до Мінніханова. В Чечні — від Ахмата Кадирова до Рамзана. У Чечні одне прізвище при владі вже 25−27 років, у Татарстані — понад 35. Таких прикладів у росії більше немає», — розповідає Айсін.

Утім, додав політолог, залежність обох кланів від кремля глибока — через спільні проєкти, політичну вигоду та спільну долю. Їм також доручено специфічні зовнішньополітичні завдання: Кадиров вибудовує відносини з ісламським світом, Мінніханов — із тюркськими країнами.

«Через Татарстан кремль намагається обходити санкції. Активно працюють із Казахстаном, Киргизстаном, меншою мірою — з Узбекистаном, Туркменістаном. Це одна з головних функцій „татарського клану“», — пояснює Айсін.

Попри різні підходи, Кадиров і Мінніханов утворюють своєрідний тандем, вважає політолог.

«Вони дружать. Їхні вілли та острови — поруч в Еміратах. І не факт, що в разі краху путінського режиму ці люди залишаться з москвою. Я схильний вважати, що вони можуть скористатися ситуацією, можливо — разом із кимось ще», — припускає Айсін.

Він додає: «Кадировці базуються на силі, „татарський клан“ — більш витончений, економічно вмотивований і обережніший».

За словами політолога, одним зі стратегічних завдань кремля є зменшення чисельності та впливу національних республік — шляхом мобілізації, економічного тиску й деморалізації.

«Мусульмани в росії й так сприймалися як „внутрішні вороги“. Тепер це тільки посилюється, і суспільство це здебільшого підтримує, вважаючи їх інородцями, не своїми. У кремлі свідомо сточують населення національних республік, бо бояться повторення сценаріїв 1917-го чи 1991 років», — вважає Айсін.

Аналізуючи потенціал Татарстану, політолог нагадує, що у 1990-х Татарська РСР могла жити краще за Кувейт.

«75% доходів Татарстан змушений віддавати москві. Водночас у нього є нафта, промисловість, потужна наукова база, логістика. Можна тільки уявити, як міг би жити Татарстан без московської участі», — говорить Айсін. Й додає, що не є прихильником того, щоб говорити про Татарстан тільки як про шматочок землі, де проживають всього 23−24% від усіх татар, які розкинуті на величезній території Євразії.

«Цей народ — спадкоємець Золотої Орди. Проєкт значно більший, ніж адміністративна одиниця рф», — сказав він.

Попри внутрішній тиск, Айсін говорить про наростання тюркської солідарності.

«Є Організація тюркських держав, яку очолює Туреччина. Відбувається уніфікація освіти, алфавітів, військових стандартів. На низовому рівні — зростає єднання тюркських народів. Я прихильник ідеї Великого Турану. Це не обов’язково етнічна, а історично протестна ідентичність. Коаліція тих, хто бореться з імперією».

Він бачить майбутнє цього об’єднання як аналог ЄС: з населенням, що зростає, ресурсами, логістикою і ВВП на трильйони доларів. «Ще кілька років тому в це не вірили. Сьогодні Туран — уже політична реальність», — резюмує Айсін.

Раніше «ФАКТИ» розповідали про те, що путін наймає армію КНДР на війну проти України.