Що ж, гібридна війна Росії проти Європи, про яку давно застерігали військові експерти, не просто розпочалася, а вже набрала обертів. Найвиразнішим її проявом став заліт двох десятків російських дронів у польський повітряний простір у ніч на 10 вересня. Оскільки реакція Варшави і НАТО обмежилася нотою протесту і проведенням консультацій зі союзниками в рамках четвертої статті Вашингтонського договору, то в Кремлі вирішили, що можна не просто продовжувати, а й нарощувати ескалацію.
Тож наступним кроком став несанкціонований заліт трьох російських винищувачів МіГ-31 до повітряного простору Естонії 19 вересня. Російські бойові літаки вдерлися до Естонії з боку Фінської затоки і пробули там аж 12 хвилин. Ну, щоб уже ні в кого вже не виникало сумнівів, що Росія поводиться зухвало, послуговуючись максимою «А що ви мені зробите?». Вони не реагували ні на радіосигнали зі землі, ні на сигнали, що їм подавали італійські винищувачі F-35, які супроводжували російських зайд.
І знову – лише нота і стаття 4. А Росія собі брехливо заявляє, що, мовляв, у жоден чужий повітряний простір не вдиралася, мовляв, усе це наклепи, мовляв, літаки собі мирно летіли звичним маршрутом з Карелії до Калінінграда.
Далі два російських винищувачі здійснили провокаційний низький політ над польською нафтовою платформою Petrobaltic у Балтійському морі, спустившись на висоту близько 150 метрів та порушивши зону безпеки морського об'єкта.
У п'ятницю ввечері, 19 вересня, було вчинено кібератаку з використанням програми-вимагача проти американської авіаційної компанії Collins Aerospace. А її програмне забезпечення Muse – це система обробки пасажирських перевезень, яка працює в понад 100 аеропортах по всьому світу. Наслідком цієї атаки став хаос на летовищах Берліна, Брюсселя і Лондона. Причому тут Росія? Впевнений на 99,99%, що під час розслідування буде встановлено, що атаку вчинили або кремлівські гакери, або незалежні гакери на замовлення Кремля.
У неділю зранку, 21 вересня, німецькі ВПС отримали сповіщення про перехоплення неідентифікованого літака, який пролетів над міжнародними водами Балтійського моря з вимкненими транспондерами та без попередньо оголошеного плану польоту. До літака було скеровано два винищувачі Eurofighter. Вони з’ясували, що порушником виявився російський розвідувальний літак Іл-20М, оснащений радарами далекого радіуса дії, системами радіоелектронної розвідки й боротьби.
Потім знову відбулися атаки на європейські аеропорти. У понеділок ввечері, 22 вересня, у повітряному просторі поблизу летовища Ґардермуен, у столиці Норвегії Осло, а також поблизу аеропорту Копенгагена з’явилися дрони «невідомого походження» (знову ж не маю сумніву, що БПЛА запустили російські диверсанти). Через це аеропорти довелося на кілька годин закрити й переправляти рейси в інші міста.
Спробуймо спершу розібратися: навіщо це Кремлю, чого він домагається? Багато в кого склалося враження, що ця гібридна війна Путіна проти Заходу є нічим іншим, як підготовкою до повномасштабного вторгнення. Ну, так же було з Україною: почалося пропагандистським тиском, провокаціями, далі пішли «зелені чоловічки» та «іхтамнєти», активізація колаборантських елементів і врешті-решт дійшло до повномасштабного вторгнення.
То що, ми перебуваємо на порозі Третьої світової війни? Не поспішаймо з висновками. Так, припускаю, у Кремля є задумка налякати всіх європейців великою війною. Уже бодай для того, щоб вони раз і назавжди забули про Україну, відмовилися від військової й фінансової допомоги українцям і зайнялися посиленням власної безпеки. Мовляв, навіщо віддавати Україні свої системи Patriot, якщо росіяни можуть шмальнути «іскандерами» по Берліну чи Парижу.
А ще краще, щоб європейці настільки перелякалися, що зразу побігли б домовлятися з Кремлем. Фактично капітулювали б. Скасували б усі санкції, відновили всі бізнес-проєкти з росіянами, аби лише жити в мирі і спокої. Путін вніс би до свого реєстру чергову перемогу, причому фактично без жодного пострілу. А європейці, своєю чергою, тішилися б тим, що Третьої світової вдалося уникнути.
Але чи справді Росія здатна вести війну проти країн НАТО? Багато експертів висловили думку, що під час зустрічі Владіміра Путіна і Дональда Трампа на Алясці російський диктатор зробив для себе однозначний висновок: США не стануть захищати Європу в разі російської інвазії. Чи дійсно це так? Імовірність така існує. Сам Трамп на питання про готовність захищати союзників відповідає вкрай неоднозначно.
Припустімо, що дійсно Вашингтон готовий проігнорувати союзницькі зобов’язання й залишити європейських колег по НАТО напризволяще. Чи означає це, що Путін зважиться на інвазію проти країн-членів Альянсу? Дозволю собі впевнено заявити: аж ніяк! Звісно, від Путіна, як ми вже встигли переконатися, можна чекати найрізноманітніших сюрпризів, і кожен з них буде один за одного гидкішим. Може, він і хотів би піти війною на Європу, знову взяти Берлін, Париж, дійти аж до Португалії чи Ла-Маншу, а то й вдертися до Сполученого Королівства, як це неодноразово заявляли кремлівські пропагандисти у своїх людоїдських телешоу. Проте культове російське гасло «можем павтаріть» має нині одну суттєву ваду. І вона полягає в тому, що «нє можем павтаріть». Вони, звісно, хочуть повторити, але на більше не здатні.
Чому? Бо існує потужний український чинник. Російські окупанти по шию загрузли в українському чорноземі й не годні звідти виборсатися. Пригадаймо хоча б відносно недавній епізод боїв на російсько-українському фронті – добропільський прорив. Росіянам вдалося прорватися через українську оборону вглибину на 10-12 кілометрів у бік Покровська. За сприятливих для окупантів обставин це могло б стати катастрофою для України і стратегічною перемогою для росіян, яка призвела б до обвалу українського фронту, котлів, полонених, суттєвої втрати боєздатності ЗСУ на Донеччині. Однак нічого такого в росіян не вийшло, попри вкрай вигідні стартові позиції. Вийшло якраз навпаки, українські штурмові підрозділи змогли блокувати і взяти в котел тих російських вояків, які опинилися в тому прориві. Тож перемога для окупантів перетворилася на повне фіаско.
Чому так сталося? Бо виявилося, що в росіян немає на реалізацію цього плану ні людських, ні матеріальних ресурсів.
Так, без імовірної допомоги США Європі буде несолодко. Утім не треба думати, що європейські армії вже аж такі безпорадні. Не варто забувати, що Франція і Велика Британія – ядерні держави. Що скандинавські країни Фінляндія, Швеція і Норвегія вже давно й активно готуються до ймовірного російського вторгнення, вони створили боєздатні армії, потужну авіацію і флот. Польща останніми роками активно закуповує озброєння й розбудовує армію. Балтійські держави укріплюють кордони, споруджують там неприступні опорні пункти, протитанкові загорожі тощо.
Військові експерти, які аналізують хід повномасштабної російсько-української війни, сходяться на думці, що Путін допустився величезної помилки, розпочавши вторгнення. Російське військове командування готувалося до бліцкригу, але аж ніяк не до тієї війни, у яку вони встряли. У Кремлі зовсім не очікували такого запеклого спротиву і здатності України вести повномасштабну війну з таким потужним супротивником. Можливо, що Путін і сам би хотів вискочити з цієї авантюри, але це вже не так просто.
Навчений гірким українським досвідом, російський диктатор уже точно не керуватиметься правилом: головне встряти у бійку, а там побачимо. Тому можна впевнено сказати естонцям, латишам, литовцям, полякам і фінам, що наразі вони можуть спати спокійно. Ну, як спокійно? До дрібних російських пакостей треба завжди бути готовими. Але остерігатися чогось серйозного не варто. Принаймні поки українська армія, підтримувана європейськими партнерами, б’є російського окупанта.
