Оскільки зусилля президента Дональда Трампа щодо врегулювання миру в Україні зазнають невдачі, Росія робить різкий крок у бік ескалації. У неділю вранці 7 вересня вона здійснила наймасштабнішу повітряну атаку за час війни, випустивши понад 800 дронів і ракет по українських містах. Удар по Києву вперше включав атаку на будівлю українського уряду.
Атака Росії на будівлю, де проходять засідання Кабінету міністрів України, мала довгу передісторію. У червні 2023 року тодішній міністр оборони Росії Сєргєй Шойгу попереджав, що удари українських Himars і ракет Storm Shadow по Криму призведуть до російських атак на "центри ухвалення рішень" у Києві. В Україні заяву Шойгу сприйняли як прямий натяк на можливі удари по адміністрації президента та штаб-квартирі розвідки, зазначає Самуель Рамані, колумніст The Telegraph.
У листопаді 2024 року Путін пообіцяв застосувати російські ракети "Орєшнік" проти центрів прийняття рішень в Україні. Попри ці загрозливі попередження, Росія утрималася від ескалації конфлікту такого масштабу. Ця стриманість переконала багатьох західних аналітиків, що Путін висловлював порожні погрози. Зрештою, Росія не виконала своїх погроз перехопити поставки західної зброї до України й неодноразово використовувала ядерні блефи як тактику залякування.
Хоча це припущення було логічним, атака 7 вересня показала, що воно є надто оптимістичним і помилковим. Є три причини, чому Росія вирішила піти на ескалацію саме таким чином і саме в цей час.
"По-перше, Путін реагує на тиск із боку ультранаціоналістів, які виступають за продовження війни в його оточенні. Відтоді як у жовтні 2022 року Україна атакувала Керченський міст у Криму, прихильники жорсткої лінії постійно вимагали ударів по центрах ухвалення рішень в Україні. У міру того, як прогрес на полі бою сповільнюється, а кількість жертв зростає, ці заклики стають все більш інтенсивними", — пише Рамані.
По-друге, Путін трактує небажання Трампа карати Росію за затягування війни як ознаку слабкості та перевіряє, наскільки далеко можна зайти. Коли загроза суворих санкцій і вторинних тарифів ставала реальною, він виграв час, обіцяючи мирні кроки на Алясці. Те, що Трамп сприйняв ці обіцянки серйозно, підбадьорило Путіна діяти ще рішучіше проти Заходу.
21 серпня дві російські крилаті ракети влучили в завод електроніки Flex Ltd у Мукачево. Попри те, що це був прямий напад на американське підприємство і рідкісний удар по раніше безпечному регіону Закарпаття, Трамп не відповів.
Ця нерішучість переконала Росію 28 серпня завдати удару по будівлях Британської ради та ЄС у Києві, а також застосувати GPS-перешкоди проти літака президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн. Коли ці провокації отримали лише риторичну відповідь, Росія ще більше підвищила ставки, завдавши удару по будівлі українського уряду.
По-третє, Путін використав цю атаку, щоб стримати Україну від подальших ударів дронами по російській енергетичній інфраструктурі. Українські удари по російських нафтопереробних терміналах вже порушили роботу щонайменше 17% потужностей країни, або 1,1 мільйона барелів нафти на день.
Оскільки гранична ціна на російську нафту для країн G7 знизилася до 45 доларів за барель, ці атаки підсилюють фінансовий тиск на енергетичні гіганти Росії. А оскільки щоденні витрати на війну становлять від 500 мільйонів до 1 мільярда доларів, Путін прагне змусити Україну скоротити удари дронами.
"Якщо Трамп продовжуватиме надавати Росії двотижневі відстрочки і не виконуватиме свої ультиматуми, удари по урядових об’єктах України та західних дипломатичних установах можуть стати більш частими. Особливо вразливі британські та європейські цілі, оскільки Кремль прагне стримати Європу від участі у післявоєнних миротворчих операціях в Україні. Хоча ядерні ризики з боку Росії трохи зменшилися, загроза випадкового конфлікту з НАТО залишається високою", — вважає колумніст.
У міру ескалації війни Путіна західні посадовці не повинні йти на поступки. Натомість слід обирати стратегію миру через силу. Обіцянка Трампа запровадити другий етап санкцій проти Росії є важливим кроком у цьому напрямку.
Раніше у Bloomberg дізналися, коли Трамп почне жорстко ставитися до Путіна. В агентстві вважають, що, мабуть, цього не трапиться ніколи. Адже від часу своєї інавгурації Трамп надав Путіну майже все, чого той прагнув в Україні.
