Loqal – новинний агрегатор Loqal
Політика

Проросійські настрої та статус "вічно других": що варто знати про "Партизан", який гратиме проти "Олександрії"

Проросійські настрої та статус "вічно других": що варто знати про "Партизан", який гратиме проти "Олександрії"
Українська правда • 859 переглядів • 1 хв читання

У четвер, 24 липня, розпочнеться сезон для української Олександрії: вона зіграє проти сербського Партизана. Чемпіон підготував анонс поєдинку, а тут ви можете почитати, що з себе представляє суперник команди Нестеренка.

Складно назвати команду, яка в останні три роки грає в єврокубках і викликає більше неприйняття, ніж сербський Партизан. У 2025 році "гробарі" з'їздили на "Братський кубок" до Москви – і це вже навіть нікого не дивує, адже рік тому вони зробили абсолютно те ж саме. Київське Динамо, яке тоді грало з Партизаном у кваліфікації ЛЧ, відмовилося від передматчевих рукостискань – і, сподіваюся, Олександрія вчинить так само.

Складно бути більш проросійським і промосковським клубом, ніж Партизан. Він пов'язаний із Кремлем усім, починаючи з дня заснування: 4 жовтня 1945 року, через рік після звільнення Белграда від нацистських загарбників і захоплення його радянськими військами. Нова влада швидко створила в місті дві команди, яким відразу, "на березі", була уготована доля грандів. Перше своє чемпіонство Партизан виграв уже 1947 року.

І фанати у них у всіх сенсах дуже гарячі

Так, самою назвою з СРСР була пов'язана Црвена Звезда – а Партизан отримав назву на честь югославських партизанів, які боролися з нацизмом. Але червона зірка присутня (до речі, дуже сильно псує чорно-білу гаму з точки зору дизайну) і на емблемі "гробарів". Близьким до Москви, до Кремля вони були завжди. Навіть суперзірки, які, здавалося б, просто в силу класу повинні ігнорувати слабку російську першість, "вшановували" її присутністю. Матея Кежман грав за Зеніт, Звонімір Вукич – за ФК Москва, Данко Лазович – за Зеніт і Ростов, Саво Мілошевич закінчував у Рубіні.

Про слабших гравців мова тим більше не йде. Можна сказати, що повсюдний бан російського футболу звузив кількість трансферних векторів для нашого ворога. Більшості країн, на жаль, на нашу війну начхати, але, приміром, поляк Гжегож Крихов'як після початку повномасштабного вторгнення не тільки залишив Краснодар сам, а й переконав виїхати всіх (!) легіонерів. Щоб уникнути повторення таких випадків, російські клуби частіше набирають гравців із "братів".

За якихось три роки Партизан продав у країну-терорист трьох гравців. Ігор Вуячич перейшов у казанський Рубін за один мільйон євро, Саша Зделар – у ЦСКА за 0,5, а Штефан Ковач – у калінінградську Балтику за 1,2. Суми невеликі, тому що Партизан загалом переживає погані часи. І це, ви не повірите, теж пов'язано з політикою.

Президент Сербії Александр Вучич – один із найбільших футбольних фанатів у всьому світовому політичному бомонді. Людина, яка виділяється ще й зростом (199 см), більше полюбляє баскетбол, але глобально це привело його до любові до Црвени Звезди, яка за його правління стала таким домінатором футбольної ліги, яким раніше не була ніколи.

У 2017 році, коли Вучич заступив на пост президента Сербії, Црвена Звезда була триразовим чемпіоном країни. Так, безліч перемог у Югославії, так, цілий Кубок чемпіонів – але в новій, невеликій країні вони частіше програвали Партизану. Саме "програвали", тому що за вісім років правління Вучича Звезда виграла вісім чемпіонств – і, наприклад, у минулому сезоні, випередила Партизан на 27 очок.

При цьому "гробарі" просіли й самі, без адмінресурсу на допомогу супернику. Ви й самі бачили, наскільки безпорадним виглядав Партизан рік тому проти Динамо, який слабкий склад замість великих гравців вийшов на поле у легендарної (без іронії) команди. І треба віддати їм належне: щоб повернутися в топ, "гробарі" покликали важковаговика.

Предраг Міятович, слава богу, уникнув роботи на російські клуби. У нього були інші справи: наприклад, забивати переможний гол за Реал у фіналі Ліги чемпіонів. Безперечно, велика кар'єра, піком якої стало повернення "вухатого" трофея до Мадрида після 32-річної паузи, у певний момент логічно продовжилася призначенням на посаду директора у Реалі.

Три роки роботи "Педі" в Мадриді охопили придбання ван Ністелроя, Марсело, Ігуаїна, Пепе, Роббена, Снейдера... Було по-різному, і у відставку Міятович пішов після провального міжсезоння-08/09, яке охопило "посилення" ван дер Вартом, де ла Редом, Хаві Гарсією і Гараєм, але Міятович у будь-якому разі був людиною, яка вирішувала найсерйозніші завдання.

Пішов він перед зовсім уже неземним посиленням: рекордною для самої історії футболу закупівлею імені Роналду і Кака. А наприкінці минулого року Міятович повернувся до Партизана, який він покинув ще 1993-го. Ось що сказав він сам:

Що можна сказати за пів року роботи нового управлінця? По-перше, він не боїться різати по-живому. На момент приходу Міятовича головним тренером "гробарів" був Саво Мілошевич – колишній напарник Предрага по атаці Партизана і збірної. Проте, Міятович швидко його звільнив. Новий тренер клубу Срджан Благоєвич не має за плечима професійної кар'єри гравця, але добре тренував як у Сербії, так і за кордоном: Казахстані, Угорщині.

Також Предраг пробує зробити Партизан більш сербським. Його земляки приїжджають навіть з-за кордону: як, наприклад, захисник Матея Мілованович, який пройшов школу Аякса. Салданьї, який був головною зіркою клубу в момент ігор із Динамо, у клубі немає давно (пішов у Ференцварош) – уже за Міятовича кореєць Го Йон Чхун влітку пішов у польський Гурнік, а гондурасець Кервін Арріага – у Леванте. Зате майже всі новачки з прізвищами, які закінчуються на "-ич" – не всі серби, але, приміром, чорногорського форварда Андрія Костича, якого купили в Будучності, сам Міятович навряд чи вважає чужинцем.

У важкий момент клуб вирішив поставити на легенду, щоб повернутися на колишні висоти. Він намагається знайти талановиту молодь (тому ж Костичу лише 18), і в іншій ситуації йому можна було б побажати удачі, але... Партизан – команда, фанатів якої нещодавно не пустили в Молдову через ризик державного перевороту.

У лютому 2023-го Шериф приймав Партизан без глядачів саме з цієї причини. Президентка Молдови Мая Санду навіть висловлювала подяку українським спецслужбам за перехоплення плану Кремля (!) із "захоплення державних будівель, заручників і насильницьких дій, замаскованих під акції протесту опозиції".

Завтра Олександрія зіграє проти, можливо, найбільш проросійського клубу з усіх, які пускають у єврокубки. Залишається тільки побажати їй удачі.

859