У Харкові відбулася конференція "Медіадні Премії імені Георгія Ґонґадзе", де обговорювали свободу доступу до інформації та виклики у комунікації під час воєнного часу.
Це вже другий захід у межах ініціативи "Медіадні.Регіони". Перша зустріч відбулася у лютому цього року в Одесі.
"Це простір для чесної розмови, для підтримки і взаємопосилення. У час, коли кожне слово має вагу, а кожна історія має значення, ми прагнемо створювати простір, де журналістика буде звучати голосно, відповідально і з повагою до своєї місії", – зазначила під час вступного слова директорка Премії імені Георгія Ґонґадзе Анастасія Абрамець.
"УП. Життя" переповідає, про що йшлося на конференції.
Захід розпочався з публічного інтерв'ю ветерана російсько-української війни, фотографа Дмитра (Ореста) Козацького та журналістки, керівниці Kharkiv Media Hub Наталії Курдюкової.
Дмитро Козацький пригадав, як напередодні повномасштабної війни у Маріуполі відчувалася напруга.
"Я пам'ятаю, що ми приїхали за день чи два до повномасштабної війни в Маріуполь, тому що мені треба було скласти іспит в автошколі. Якраз тоді був концерт гурту "Бумбокс", всі вийшли з прапорами на площу перед Драмтеатром. І відчувалися дуже приємні моменти цієї єдності, тому що аудиторія в Маріуполі різна, давайте бути відвертими. І коли люди так виходять з українськими прапорами, то це дуже приємно", – розповів він.
Наталія Курдюкова нагадала аудиторії, що за плечима у Дмитра Козацького – чотири місяці полону, а також запитала, наскільки складним був процес адаптації до цивільного життя.
За словами ветерана, вона виявилася доволі складною.
"Усе почалося з того, що у мене було приблизно мільйон повідомлень, і це психологічно було важко. Мені було дуже приємно, я хотів всім подякувати, але просто не вистачало ресурсів, я не встигав відповідати на всі повідомлення, дзвінки.
У перший день я був дуже щасливий бачити маму і сестру, які приїхали до мене. Це була моя головна місія – побачитися з ними, провести трохи часу. Потім у мене почався графік з друзями, поміж тим була реабілітація, похід до лікарів, обстеження, операція тощо. Багато заходів, багато зустрічей. Мене це дуже сильно втомлювало, але я у той момент не розумів цього", – каже він.
Наталія Курдюкова також запитала Дмитра Козацького про етичність публікації фото людей у кризових станах, у яких вони не можуть зреагувати на присутність журналістів.
На думку ветерана, журналістам варто було б зібратися і проговорити ці правила.
"Очевидно, бувають ситуації, які виходять за межі, але в цілому іноді нам всім треба більше емпатійності і людяності для того, щоб передати це й іншими фотографіями, не такими чутливими. Але в мене є розуміння, що цього вимагає західний глядач, бо для них це шоу, на жаль", – додав він.
Основними темами розмови панельної дискусії була пропаганда, комунікація між воєнкорами та пресофіцерами, роль соцмереж у висвітленні війни, безпекові обмеження та публічність підрозділів.
Модератор дискусії Дмитро Кутовий заявив, що як у 2015 році, так і зараз, він абсолютно переконаний у тому, що пропагандою не можна перемогти пропаганду.
"Я впевнений у тому, що наша основна мета в цих умовах – показати власному суспільству, одне одному і всьому світові нашу інтенцію. А наша основна інтенція в умовах цієї жорстокої, несправедливої війни і намагання знищити нас як етнічну націю, як політичну націю, нашу культуру, нашу державність і все, що пов’язує нас з поняттям "Україна" та "українство" – в цих умовах цього не допустити. І ми маємо великий набір інструментів, серед яких інформація є одним із найважливіших", – сказав він.
Офіцер Головного управління комунікацій ЗС України Дмитро Лиховій заявив, що він би не відкидав такого знаряддя, як пропаганда.
"У пропаганді як такій немає нічого поганого, вона може бути якісною, правильною і працювати на перемогу", – сказав він. Водночас офіцер додав, що, якщо говорити про взаємодію воєнкорів і пресофіцерів, то варто враховувати вимоги воєнного часу, які диктують певні правила щодо регулювання.
Воєнна кореспондентка Василіса Степаненко підкреслила, що журналісти роблять все, щоб розповідати історії людей, які на собі переживають жахи війни.
"Ми шукаємо будь-які способи, щоб про це говорити. У нас зараз запит на людяні емпатійні історії, щоб персоналізувати людину, що військовий – він не просто військовий, а ким він був у цивільному житті, розповідати історії, коли ми приїжджаємо на місця прильотів, розповідати про життя людей, які там живуть, про їхню родину, про загиблих", – зазначила вона.
Начальник зв'язків із громадськістю 13-го корпусу НГУ "Хартія" Володимир Дегтярьов наголосив, що публічність підрозділу і здатність його спілкуватися з медіа залежить від того, чи є це в пріоритеті для командира.
"Ми дуже чітко зрозуміли, що насправді ця війна за серця і розум ведеться не тільки на полі бою, нам треба і важливо бути поруч із людьми. Тому це є наступним кроком для нас, а не тільки створення контенту", – сказав він.
Панель стосувалася тематики розслідувань під час повномасштабної війни, тиску на журналістів-розслідувачів, впливу таких матеріалів на громадськість та органи влади.
"У "Слідство.Інфо" ми говоримо про те, що важливіше на кожній понеділковій нараді. Ми досі намагаємося тримати баланс 50/50 – 50% воєнних злочинів, 50% – антикорупційних історій, історій про зловживання.
Тому що ми не можемо мовчати про війну під час війни, але ми й не можемо мовчати про корупцію під час війни. Кожного разу це вибір. Ми завжди дивимося, як реагує аудиторія", – розповіла керівниця "Слідство.Інфо" Анна Бабінець.
Авторка і ведуча програми розслідувань "На межі" Мартина Богуславець також порушила тему тиску на журналістів-розслідувачів.
"Коли ми почали копати кейси фізичного тиску на розслідувачів, то я розумію, що історія, яка відбувалася у Печерському суді стосовно Шабуніна, то до цього прикута увага всіх медіа. Але я більше переживаю, що буде з розслідувачами у регіонах? До них не прийдуть всі медіа, не прийдуть люди з
"Медіадень Премії Ґонґадзе" – це серія конференцій для медійників і медійниць, громадянського суспільства, простір для розмови та обміну досвідом. Відбулося вже пʼять загальнонаціональних подій. А у 2024 році команда додатково започаткувала "Медіадні.Регіони". Перший такий захід відбувся в Одесі.
Премія Ґонґадзе заснована у 2019 році Українським ПЕН, родиною Георгія Ґонґадзе, виданням "Українська правда", Києво-Могилянською бізнес-школою та її випускниками.
"Медіадень Премії Ґонґадзе" у Харкові відбувся за підтримки "Фонду Фрідріха Науманна за Свободу" у рамках кампанії фонду UP for Democracy та за організаційної підтримки Kharkiv Media HUB.
