Один з бійців 108-ї окремої бригади територіальної оборони — 24-річний Данило з Дніпра — підписав молодіжний контракт і вирушив на навчання. Попри «броню» та цивільну роботу, хлопець свідомо зробив вибір на користь служби — щоб продовжити військову династію й помститися за зниклого на війні батька. Його історію розповіли у пресслужбі бригади, пише «Наше місто».
Данило народився і виріс у військовій родині. Його батько, дід і прадід були військовими, тому армійська служба для нього — не просто виклик часу, а продовження сімейної справи. Зі шкільних років він знав, що таке дисципліна та порядок, а коли у 2022 році його батько пішов на фронт, у Данила з’явилося ще одне джерело мотивації — приклад мужності та самопожертви.
Через два роки родина отримала страшну звістку — батько зник безвісти під Ізюмом. Відомо лише, що танкова рота, у якій він служив, потрапила під щільний ворожий артобстріл. Новин з того часу не було. Після цього, каже Данило, його прагнення долучитися до війська стало ще сильнішим: підштовхувало бажання справедливої помсти.
До служби хлопець працював у будівельній компанії, відновлював військові об’єкти. Незважаючи на наявність «броні», вирішив іти у штурмовики. Планував приєднатися до 3-ї штурмової бригади, однак доленосною стала випадкова зустріч із другом, який служить у 108-й бригаді ТрО. Саме він і порадив «Контракт 18-24», який передбачає службу строком на один рік для молоді.
«Зустрівся мій давній товариш, розговорились. З’ясувалось, що друг давно у війську і навіть має власне бойове псевдо – “Барс”. Служить рекрутером у нашій – 108-й Дніпропетровській бригаді ТрО. Він переконав, що з земляками мені буде веселіше, а ще й запропонував “Контракт 18-24″», – поділився хлопець.
Новобранця зустріли тепло — забезпечили всім необхідним, провели інструктаж, вручили амуніцію. Хлопець підкреслює: атмосфера в колективі надихає, а річний контракт відкриває перед ним перспективи продовження служби.
«Мені дуже сподобалася зустріч у частині. Про мене турбувались – розмітили, нагодували, одягли у військову форму, надали всю необхідну амуніцію та захист. Сподобалась атмосфера у колективі. Одразу відчув, що я тут справді потрібен», – сказав Данило.
Попереду — навчання, служба і бойове зростання. А поки що хлопець робить перші кроки у формі захисника.
«Я — спадковий військовий, військовий за кров’ю тому в армії я всерйоз і надовго. А поки що буду далі вести військове життя, зростати та гризти граніт армійської науки, — каже молодий воїн.
Нагадаємо, З перших днів війни потрапив у саме пекло: історія відомого ведучого з Дніпра, який став бойовим медиком.
У свої 15 років рятував поранених під завалами: історія Тимофія Потеряйла.
Раніше ми писали, танкіст, який не раз дивився в очі смерті: історія дніпрянина Євгена Межевікіна.
Також ми писали, у Дніпрі відкрили меморіальну дошку на честь загиблого героя Дениса Яцюка.
Фото: 108 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ; Валерій Кравченко.
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Україна
Позначки: Війна, Дніпропетровська область, Історія
