«Гарні, дружні та хазяйновиті люди» – так відгукуються про новоселів познанчани, які допомогли Семенюкам облаштуватися на новому місці.
В середині червня переїхали в мальовничі села над Кодимою подружжя Максима і Людмили Семенюків з дітьми Діаною, Камілою та Іванком, батьки-пенсіонери Максима Ігор та Наталя, 84-річний дідусь Іван Семенюк, а також мати Люди Раїса Шовкун.
Порадив їм обрати цей край боєць з Познанки Володимир Тонін, який воює в лавах 37-ї бригади.
– Від Межової до лінії фронту – близько 15 кілометрів. Щохвилини до нас докочувалося відлуння вибухів. Росіяни й досі нещадно б’ють по нашому містечку дронами, керованими авіабомбами та артилерією. Часто гупало неподалік нашої хати. Школа, багато будинків та магазинів зруйновано, є загиблі. Через ворожі атаки були постійні перебої зі світлом, також майже не було мобільного зв’язку. Наша прифронтова Межівська громада щоденно зазнавала й досі зазнає ворожих атак, тому місцеві жителі змушені покидати рідні домівки. Аби врятуватися, наприкінці травня вирішили виїжджати. Куди їхати, обрали не випадково, – розповів Максим Семенюк. – Якось я ремонтував автівку військових, які обороняють Дніпропетровщину, то познайомився з Вовою з Познанки. Той і порадив переїжджати в його село.
Спершу подружжя приїхало сюди на оглядини й придивитися хати, придатні для життя. Домовившись із власниками за доступну ціну, поїхали збиратися.
– За допомогу з ремонтом техніки комбат виділив нам вантажівку для перевезення майна, а пасажирський мікроавтобус надала гуманітарна місія «Пролісок». Нещодавно Володя був у відпустці, то навідався до нас в гості. Дякую місцевим жителям, що гарно прийняли й допомогли.
Батьки молодят мешкають окремо, у власній хатині. Максим з дружиною, дітьми, дідусем і тещею – в іншій. Їхня добротна хатина стояла пусткою років зо два, то їм добряче довелося попотіти, щоб привести оселю до ладу та викорінити бур’яни з городу.
Господиня Людмила каже, що восени зорють, а весною городину висадять. Сподівається жінка, що родина як вимушені переселенці отримає належні державні виплати. На щастя, громада інколи допомагає продуктами.
Найважче за всіх переїзд переживає престарілий дідусь Іван – він власноруч будував рідну хату, яку довелося покинути. Гнітить старенького, який пропрацював десятки років бригадиром будівельної бригади, що вороги знівечили працю його життя. Чимало зведених ним будівель, зокрема школа, дитсадок, клуб, поруйновані.
На жаль, з роботою у селі кепсько, тож Максим Семенюк вже ладнає гараж, щоб підробляти ремонтом автівок, як це він робив у Межовій.
Сподіваються переселенці, що Познанка стане їм другою домівкою, адже дітлашня прижилась напрочуд добре, здружилися з ровесниками. Діана для юних познанчан проводить у клубі майстер-класи з виготовлення патріотичних сувенірів та оберегів.
Після приїзду в село Семенюки якось дізналися, що чоловік привітної місцевої продавчині Ангеліни воює у 22-й ОМБр на Харківщині і його підрозділ потребує позашляховика для виконання бойових завдань.
Не спливло й двох місяців, а невгамовна юна волонтерка Діана Семенюк, оголосивши збір на авто для цієї бригади, об’єднала однодумців і вже зібрала більше десяти тисяч гривень. Лише на недавній дитячій благодійній акції «Оберіг за донат для ЗСУ» було виручено декілька тисяч.
Загалом за перші два роки війни юні волонтери з Межівської громади для потреб Збройних сил України зібрали більше мільйона гривень. Лише під час масштабної акції «Авто для фронту» Діана Семенюк передала волонтеру 160 тисяч, а уся громада задонатила лише на 20 тисяч гривень більше. Разом із нею найактивніше волонтерили її восьмирічна сестричка Каміла, Дмитро Матюхін, Маша Ситниченко, Еліна Паніотова, Оля Пазика.
Загалом школярі влаштували сотні благодійних ярмарків та акцій, щоб зібрати понад три мільйони гривень. Про них у Межівській громаді й досі кажуть, що це маленькі люди з великими серцями. За свою підтримку діти отримали багато подяк від підрозділів, яким вони допомагали.
На Одещині свій перший благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ 14-річна Діана Семенюк влаштувала в сусідній Балті 19 липня. Тоді було розпродано патріотичних оберегів та зібрано донатів на картку на 6,5 тисячі гривень.
– У Межовій ми вперше самостійно вийшли на ярмарок 24 вересня 2022 року. Хоча й до цього були учасниками благодійних заходів. Найперше ми донатили для бійців 108-ї бригади тероборони. Адже найріднішим для нас залишається 203-й батальйон цього підрозділу, у складі якого боронять землю багато земляків з нашої Межівської громади. Також допомагали багатьом іншим бригадам. Збирали кошти на автомобілі, генератори, зарядні пристрої, тепловізор, інструменти, запчастини на авто, теплий одяг, засоби гігієни та багато-багато іншого. За будь-якої погоди о 8-й годині суботнього ранку ми виходили на ярмарки. Біля столика, заповненого різноманітними виробами на патріотичну тематику та смаколиками, облаштували невеличкий стенд із фотозвітом та гаслом «А ми любим ЗСУ рідненьке!» Ціни не ставили. Люди давали, кому скільки не шкода. Отой саморобний стенд я забрала з собою у Познаку і вже кілька разів розгортала його у Балті для збору коштів, – розповіла Діана Семенюк. – Адже захисники з 22-ї окремої механізованої бригади щодня стоять на захисті України. Зараз їм дуже потрібне авто – швидке, надійне та прохідне. Без нього неможливо оперативно доставляти спорядження, евакуйовувати поранених та виконувати завдання на передовій.
Просимо всіх, хто ще не встиг долучитися, приєднатись до нашого збору. Навіть 20-50 гривень – це допомога, яка дуже потрібна.
Картка для донатів: 5168 7520 2550 6893.
