До 108-ї бригади тероборони приєднався ще один юнак, який уклав «Контракт 18-24». Історію захисника розповіли у прес-службі бригади, пише «Наше місто».
Данило – уродженець міста Дніпро, 24 роки, виріс та виховувався у військовій родині.
-Мій батько, дід та прадід – всі були військовими людьми, – каже молодий воїн. – Тому я з малих років знаю, що таке армійська служба, дисципліна та порядок. Продовжити військову династію – вважаю за свій обов’язок.
Бажанням йти захищати Батьківщину Данило загорівся ще тоді, коли його рідний батько з першого дня повномасштабного вторгнення росії пішов на фронт. Через два роки до родини прилетіла трагічна звістка: батько зник без вісті.
Лише зі скупої неемоційної інформації від його побратимів син взнав, що танкова рота, в якій служив батько, вступила у бій під Ізюмом та потрапила під потужний ворожий артилерійський обстріл. З того часу – про батька жодних новин. Прагнення йти на війну Данила подвоїлось – підштовхувало бажання справедливої помсти.
Ще вчора він працював у будівельній компанії, займався відновленням військових об’єктів, та сьогодні вже в армії і ні крихти не жалкує про це.
Данило впевнено дивиться у майбутнє: «Ми здолаємо російських окупантів, які живляться дурманючою голову пропагандою своїх кремлівських вождів. За нами правда, а отже й сила, й звитяга!».
Хлопець згадує: «За родом роботи я щоденно бачив руїни від ворожих ракет, розумів всі ризики та небезпеку війни. Попри те, що мав «броню», не піти до війська не міг».
Його підтримала мати, благословила. З самого початку Данило вирішив йти у штурмовики, аби бити ворога без компромісів. Мріяв про 3-тю штурмову, однак питання з бригадою вирішив випадок.
-Зустрівся мій давній товариш, розговорились, – згадує він. – З’ясувалось, що друг давно у війську і навіть має власне бойове псевдо – «Барс». Служить рекрутером у нашій – 108-й Дніпропетровській бригаді ТрО. Він переконав, що з земляками мені буде веселіше, а ще й запропонував «Контракт 18-24».
За допомогою фахівців рекрутингового центру Данило доволі швидко пройшов ВЛК, оформив і навіть відновив власні документи, яких не діставало. Прибув у бригаду.
– Дуже сподобалася зустріч у частині, – каже хлопець. – Про мене турбувались – розмітили, нагодували, одягли у військову форму, надали всю необхідну амуніцію та захист. Сподобалась атмосфера у колективі. Одразу відчув, що я тут справді потрібен.
Попри те, що контракт лише на рік, Данило у ньому бачить умови та перспективу й на подальше майбутнє.
Нагадаємо, З перших днів війни потрапив у саме пекло: історія відомого ведучого з Дніпра, який став бойовим медиком.
У свої 15 років рятував поранених під завалами: історія Тимофія Потеряйла.
Раніше ми писали, танкіст, який не раз дивився в очі смерті: історія дніпрянина Євгена Межевікіна.
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Україна
Позначки: Війна, Україна Росія війна
